2.5.9. Перемир'я і закінчення воєнних дій

2.5.9.1. Перемир'я (пункт 1.2.9 Керівництва) може бути загальним або місцевим (частковим).

Загальне перемир'я призупиняє ведення воєнних дій між державами, які воюють, на всій території збройного конфлікту.

Місцеве перемир'я передбачає призупинення воєнних дій між окремими військовими частинами в обмеженому районі з метою:

• пошуку, збору та евакуації поранених, хворих і осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, та мертвих, а також їхнього обміну;

• попередження противника про порушення ним норм міжнародного гуманітарного права;

• виведення з оточення (із блокованих районів) пора­нених, хворих і осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, та переміщення через ці райони військово-медичного, військово-духовного персоналу та їхнього майна.

2.5.9.2. Вступ у контакт із командиром військового формування противника здійснюється під керівництвом командувача корпусу, командира з'єднання, військової частини і лише з дозволу (або за розпорядженням) стар­шого начальника.

Для встановлення контактів із противником можуть використовуватись технічні засоби (звукосповіщувальні станції, засоби радіозв'язку, гучномовці), висилатись парламентери або застосовуватись інші способи і засоби, відповідно до умов конкретної обстановки.

Командувач корпусу (командир з'єднання, військової частини, підрозділу) має право звернутись за допомогою до посередників із числа представників гуманітарних ор­ганізацій.

2.5.9.3. Парламентер, як правило, призначається із числа найбільш підготовлених офіцерів.

Парламентер, а також особи, які його супроводжують (сигналіст-барабанщик, перекладач та особа, яка несе білий прапор), користуються правом недоторканності.

Білий прапор (додаток 2 до Керівництва) свідчить про намір осіб, які його підняли, розпочати переговори з протилежною стороною, він не означає капітуляцію.

2.5.9.4. Приймаючи парламентера противника та осіб, які його супроводжують, командувач, командир (начальник) зобов'язаний вжити всіх заходів, необхідних для збереження в таємниці змісту підготовки (ведення) воєнних дій.

Парламентер і особи, які його супроводжують, мо­жуть бути тимчасово затриманими у разі зловживання ними своїм статусом (якщо вони ведуть розвідку або принижують честь і гідність сторони, що їх приймає).

Відмова вступити в контакт із противником не є по­рушенням норм міжнародного гуманітарного права, але в усіх випадках командувач, командир (начальник) по­винен забезпечити недоторканність парламентера і осіб, які його супроводжують.

2.5.9.5. Загальне перемир'я оформляється у пись­мовій формі (наприклад, домовленість про демілітаризо­вані зони, місцевості, що не обороняються, проліт санітарних літаків (вертольотів) над районами, що зна­ходяться під контролем противника, евакуацію населен­ня тощо).

В основі таких домовленостей повинні лежати поло­ження, які передбачені правом війни.

Використання угоди про перемир'я для нанесення поразки (розгрому) противнику є віроломством.

2.5.9.6. Про досягнення місцевого перемир'я до­повідається старшому командиру (начальнику), а також інформуються командири з'єднань, військових частин (підрозділів), які взаємодіють, і сусіди.

В угоді про місцеве перемир'я визначаються:

• час дії перемир'я;

• межа району пошуку (збору, обміну, евакуації) по­ранених, хворих, осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, та загиблих (мертвих);

• інші питання, виконання яких необхідно для дотри­мання угоди.

2.5.9.7. Після закінчення воєнних дій, тільки-но доз­волить обстановка, командувач, командир (начальник) зобов'язаний організувати співробітництво з місцевою адміністрацією щодо:

• повернення цивільного майна, яке тимчасово вико­ристовувалося у воєнних цілях, його власникам;

• зняття інженерних загороджень, розмінування місцевості і цивільних об'єктів;

• проведення заходів щодо розшуку загиблих (мерт­вих) і тих, хто зник безвісти, незалежно від їхньої належності.