2.3.6. Особливості організації та здійснення пересування військових частин і підрозділів

2.3.6.1. Під час здійснення маршу військових частин і підрозділів маршрут руху колон (за винятком колон медичних формувань) слід вибирати, по можливості, поза населеними пунктами. У разі проходження маршруту руху через населені пункти колони повинні рухатись із максимально можливою швидкістю.

Якщо дозволяє обстановка, про проходження колон необхідно завчасно сповіщати цивільне населення.

Місця для привалів і зупинок колон військових частин і підрозділів повинні, по можливості, вибиратися осторонь від населених пунктів, районів (зон) і об'єктів, що знахо­дяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

2.3.6.2. Сили і засоби комендантської служби військових частин не повинні допускати:

• скупчення цивільного населення поблизу переправ, мостів, залізничних переїздів, тіснин тощо під час про­ходження через них колон;

• одночасного пересування по дорогах і колонних шляхах цивільних колон і колон військової частини (підрозділів).

2.3.6.3. Під час перевезень військ (сил) райони зосе­редження військових частин та підрозділів, тимчасові перевантажувальні райони призначаються поза розташу­ванням населених пунктів та об'єктів (зон), що знахо­дяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

2.3.7. Особливості розташування військових частин і підрозділів на місці

1. У разі тривалого розташування військової ча­стини (підрозділу) на місці командир (начальник) і штаб, крім вирішення звичайних питань, повинні організувати взаємодію з представниками місцевої влади з питань до­тримання порядку, поведінки і пересування цивільним населенням в районах розташування військ (сил), ор­ганізувати їхнє позначення та провести інші заходи, що знижують рівень небезпеки для цивільного населення.

2. Варто уникати розташування військ (сил) по­близу великих населених пунктів і об'єктів (зон), що знаходяться під захистом права війни.

2.3.8. Особливості дій військових частин і підрозділів під час їх участі у проведенні миротворчих операцій

2.3.8.1. Особовий склад військових частин та підрозділів, які беруть участь у проведенні миротворчих операцій, зобов'язаний дотримуватись норм міжнародно­го гуманітарного права в повному обсязі.

2.3.8.2. У разі порушення військовослужбовцями норм права війни, вони підлягають судовому пересліду­ванню в судах своїх держав¹.

2.4. Особливості координації і здійснення вогневого ураження противника

2.4.1. Під час координації і здійснення вогневого ура­ження противника у своїй зоні відповідальності органи управління ракетних військ і артилерії (авіації) до по­чатку планування вогневого ураження повинні мати і своєчасно враховувати в бойових документах відомості:

• про наявність населених пунктів і ступінь концент­рації цивільного населення;

• про цивільні об'єкти, що знаходяться в безпосередній близькості від воєнних об'єктів (цілей);

• про об'єкти (зони), які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, і їхній характер.

2.4.2. Коли є вибір між декількома воєнними об'єкта­ ми для отримання рівноцінної воєнної переваги, виби­рається той, напад на який створить найменшу небезпеку для життя цивільних осіб та об'єктів.

Забороняється уражати як один об'єкт (ціль) декілька явно віддалених та таких воєнних об'єктів, що відрізня­ються один від одного і які розташовані у місті, селі чи іншому районі, де зосереджені особи та об'єкти, які зна­ходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

2.4.3. Забороняється здійснювати напади невибіркового характеру.

До нападів невибіркового характеру відносяться:

• напади, які не спрямовані на конкретні воєнні об'єкти і які можуть спричинити невиправдані втрати серед насе­лення або надмірні пошкодження цивільним об'єктам;

• напади, використання яких не забезпечує дотримання принципів міжнародного гуманітарного права.

2.4.4. Під час вибору і розподілу об'єктів (цілей) во­гневого ураження між ракетними військами, артилерією та авіацією необхідно враховувати розташування об'єктів (зон), що знаходяться під захистом права війни.

У разі вибору засобів ураження необхідно враховува­ти їх потужність та характеристику об'єктів (цілей), які планується уразити, не допускаючи надмірних збитків і зруйнувань.

2.4.5. Під час нанесення послідовних ударів підрозділами авіації неприпустимо скорочувати норма­тивні інтервали безпечного застосування авіаційних засобів ураження від об'єктів, які знаходяться під захис­том міжнародного гуманітарного права.

Наносячи удари по заздалегідь спланованих об'єктах (цілях), екіпажі літаків (бойових вертольотів) повинні вибирати напрямок удару з таким розрахунком, щоб бу­ли враховані не лише тактичні вимоги, але й умови до­статньої безпеки щодо об'єктів, які користуються захис­том права війни і знаходяться у створі заходу авіаційних засобів ураження.

2.4.6. Начальник групи бойового управління у ході управління екіпажами в повітрі під час виконання ними бойового завдання, одержуючи від них дані, повинен оцінювати обстановку в районі об'єкта (цілі) ураження стосовно наявності об'єктів, які знаходяться під захис­том права війни.

Передовий авіаційний навідник під час коректування ударів бойових вертольотів повинен враховувати на­явність у зоні ураження об'єктів і осіб, які знаходяться під захистом права збройних конфліктів.

2.4.7. З метою недопущення ураження об'єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, екіпаж літального апарата під час ведення повітряного патрулювання або виконання завдання щодо самостійного пошуку і знищення цілей, повинен точно знати (визначати) статус об'єктів (цілей), у тому числі наявність на них розпізнавальних емблем і знаків.