Розділ 2. Модель картельної угоди.

2.1. Сутність картелю.

Картель - форма монополістичного об'єднання або угоди. На відміну від інших, більш стійких форм монополістичних структур (синдикати, трести, концерни), кожне підприємство, яке увійшло в картель, зберігає фінансову і виробничу самостійність. Об'єктами угоди можуть бути: ціноутворення, сфери впливу, умови продажів, використання патентів, регулювання обсягів виробництва, узгодження умов збуту продукції, наймання робітників. Діє, як правило, в рамках однієї галузі. Утруднює функціонування ринкових механізмів. У ряді країн (де картелі заборонені) потрапляє під дію антимонопольного законодавства; в інших країнах, навпаки, створення картелів заохочується з метою реструктуризації промисловості, стандартизації матеріалів і комплектуючих, обмеження конкуренції між дрібними фірмами.

Найбільш відомий міжнародний картель - це картель Организації країн-експортерів нафти ОПЕК, що сформувався в I960 р. У 1973 р. він вперше використав свою силу, щоб накласти ембарго на поставки нафти. Тоді ціна бареля сирої нафти потроїлася. Протягом 70-х рр.. ОПЕК успішно контролював експорт сирої нафти. Але до середини 80-х рр.. утворився надлишок нафти і ціна різко впала до менше ніж $ 10 за барель замість $ 30 в 1979 р.

Утворення картелю вимагає опрацювання спільної стратегії (щодо цін, обсягів виробництва), становлення квот для кожного учасника і створення механізму контролю за виконанням прийнятих рішень. Становлення єдиних монопольних цін збільшує дохід всіх учасників, але підвищення цін досягається шляхом обов’язкового зниження обсягу продажів. В результаті у кожного учасника виникає спокуса отримати подвійний виграш: продавати свою продукцію за високою картельною ціною, але з перевищенням низьких картельних квот. Якщо така опортуністична поведінка оволодіє всіма, то картель розпадеться.

Припустимо, 10 фірм, що випускають однорідну продукцію, конкурують на вільному ринку. Граничні витрати виробництва одиниці продукції складають 1 дол. США. Оскільки граничні витрати за умов досконалої конкуренції збігаються з ціною, вони становлять ту саму величину для кожної одиниці випуску. Крива граничних витрат у такому випадку збігається з кривою питомих витрат та абсолютно еластичною кривою пропозиції.

Ціна рівноваги при картелі. Ціна рівноваги стане в точці перетину кривих попиту та пропозиції і буде відповідати 1 дол. США та 400 одиницям випуску. Припустимо, що фірми утворили картель з метою усунення конкуренції. Прагнучи максимізувати прибуток, вони шукатимуть той обсяг випуску, за якого граничний дохід зрівняється з граничними витратами. Таким обсягом будуть 200 одиниць випуску. Якщо випуск затвердиться на такій кількості, ціна зросте до 2 дол. США за одиницю, а чистий прибуток (TR-TC) - до 200 дол. США. Учасники картелю безумовно скористаються з такої ситуації, виробляючи в половину менше продукції й одержуючи великий прибуток. Але для споживачів картель означає зменшення пропозиції і вищі ціни. На щастя для споживачів, картелі виявляються доволі нестабільними утвореннями.

Однак на практиці картелі не відзначаються стійкістю, бо між його учасниками ведеться боротьба за вигідніші умови саме для своєї фірми. Виникає спокуса обдурити своїх партнерів, що і стає причиною розпаду картелю.

Проблеми картелю.

Перша проблема, з якою картель стикається, це складність контролю за виходом на олігопольний ринок. Високі ціни й великі прибутки неминуче залучають нові фірми, які, стаючи членами картелю, знижують частку прибутку, що припадає на кожного, і зрештою роблять безглуздим саме об'єднання.

Друга проблема - спокуса порушення встановленої квоти. Якщо один із членів союзу збільшить випуск понад квоту за умови, що інші дотримуються домовленості, він тим самим збільшує свій прибуток та одержує цей надлишок доти, доки інші не зроблять те ж саме. Якщо ж це відбудеться і всі учасники перевищать квоти, картель припинить існування, ціна повернеться на рівень ринкової рівноваги та відновиться ситуація вільної конкуренції. Для окремої фірми-учасниці, отже, існують досить могутні спонукальні мотиви перевищити квоту, коли вона розраховує на дотримання іншими учасниками домовленості, так і в тому разі, коли вона сподівається на порушення правил всіма іншими.

Нині явні угоди картельного типу зустрічаються рідко. Частіше можна спостерігати неявні угоди, таємну змову. Таємна змова – це негласна угода про ціни, поділ ринків та інші способи обмеження конкуренції, яка карається законом.

Проте таємна змова не може бути міцною тривалий час. Високий рівень прибутку і монопольна ціна приваблюють в цю галузь нових виробників, що загострює конкуренцію.