
- •1.Теоретичний і прикладні рівні наукового дослідження наки про мв. Роль та основні завдання тмв.
- •2.Проблеми науковго дефініювання міжнародних відносин як суспільного явища. Голвні причини розбіжностей у існуючих визначеннях.
- •3.Обєкт, предмет та основні функції тмв.
- •4.Поняття теорії міжнародних відносин та її місце у системі наук. Проблема теоретико-методологічної орієнтації.
- •5.Осбливості зародження і розвитку науки про міжнародні відносини як академічного напряму.
- •6.Ідеалістичний характер науки про міжнародні відносини на початку становлення та його причини. Вплив теорії ідеалізму на політику провідних держав світу у першій половині 20 ст.
- •7.Хронологічна періодизація науки про міжнародні відносини та її взаємозв’язок з розвитком методологічних підходів.
- •8.Ідейні та методологічні особливості наукових дискусій у науці про міжнародні відносини.
- •9.Нормативно-ціннісні основи ідеалізму.
- •10.Нормативно-цінність основи реалізму.
- •11.Ідеалістично-реалістична природа інституціалізму.
- •12.Реалістична й ідеалістина сторони структуралізму.
- •13.Суть меркантилізму й економічного лібералізму та їх зв'язок з реалізмом й ідеалізмом.
- •14. Суть функціоналізму та його зв'язок з ідеалізмом та інституціоналізмом
- •15.Теоретичне обґрунтування імперіалізму і розвиток геополітики.
- •16.Зовнішня політика держави у теоретичній концепції л.Гумпловича
- •17.Становлення геополітики у концепціях ф.Ратцеля та р.Челлена.
- •18.Геополітична схема світу у концепціях х.Маккіндера.
- •19. Зміст теоретичної концепції а. Мехена та її вплив на зовнішню політику сша.
- •20. Особливості корекції геополітичної системи світу в концепції Спайкмена
- •21.Значення водного простору у концепціях л.Мєчнікова. Річковий, морський та океанічний етапи розвитку людства.
- •22. Критичне переосмислення імперіалізму в теорії імпералізму. Гобсон, Гільфердінг, Каутський, Люксембург, Ленін, Шумпетер.
- •23.Найважливіші етапи розвитку теорії ідеалізму. Спільність і відмінність філософського, теологічного, правничого та політичного ідеалізму.
- •24. Політичний ідеалізм у концепціях Дж.Бентама та і.Канта.
- •25. Теологічний ідеалізм ф. Аквінського. Критерії справедливої війни.
- •26. Теорія «демократичного миру» Канта та її зв'язок з ідеалізмом.
- •27.Ідеалістична парадигма в науці про міжнародні відносини. В.Вільсон, н.Анджел, а.Ціммерн, р.Мур.
- •28.Основні етапи розвитку теорії політичного реалізму. Теоретичні концепції н.Макіявеллі та т.Гоббса.
- •29. Соціологічний підхід м. Вебера та його значення у теорії політичного реалізму.
- •30.Формування нового світового порядку після Другої світової війни й утвердження реалізму. Р.Нібур, е.Карр, Дж.Кеннан, г.Моргентау, г.Герц, р.Арон, г.Кісінджер.
- •31.Реалістичний зміст «дилеми безпеки» г.Герца.
- •32.Принципи політичного реалізму у концепції г.Моргентау.
- •33.Теорія балансу сил та її вплив на політичний реалізм. Критичне переосмислення теорії балансу сил у концепції Кіссінджера і Спайкмена.
25. Теологічний ідеалізм ф. Аквінського. Критерії справедливої війни.
Відродженням ідеалізму в середньовіччі можна вважати теологічну концепцію Томи Аквінського (1225—1274), який причину війни вбачав у гріховності людей та світської влади, а засобом досягнення та збереження миру вважав поєднання в політиці звичаєвого та канонічного права, тобто — людського та божого порядку. Конфлікти і війни випливають із людських слабкостей та гріхів (жадібність, жорстокість, гординя тощо), які мають бути подолані чи регульовані за допомогою сповідування lex aeterna, тобто вічного Божого закону. Власне тому світська влада має бути доповнена духовною, що в реаліях XIII ст. означало підпорядкування християнських монархів Європи владі Папи Римського. Підпорядкування світської влади духовній мало на меті повне вилучення із суспільного життя війни між християнами та регулювання на основі lex helium (права війни) війн в ім'я самооборони, перемоги "добра над злом", підтримання християнства у боротьбі проти іновірців і варварів. Для визнання війни справедливою потрібно три умови:
1)вона має бути офіційно оголошена законним урядом;
2)вона має бути обґрунтована справедливою причиною (lista causa);
3)її мета має визначатися справедливим наміром (recta іп-tentio).
Концепція Т. Аквінського стала офіційною доктриною католицької церкви, оскільки вона обґрунтувала та узагальнила її практичну політику щодо тогочасних європейських держав.
26. Теорія «демократичного миру» Канта та її зв'язок з ідеалізмом.
Теория демократического мира(или либеральная демократическая теория, или просто демократический мир) — популярная теория, согласно которой демократические режимы, или в более узкой трактовке либеральные демократические режимы, не воюют друг с другом. Эта теория является одной из ключевых предпосылок построения доктрины внешней политики США. Так президенты, представляющие обе доминирующие политические партии, высказывались в поддержку этой теории. Республиканец Джордж Буш младший после встречи с премьером Великобритании Тони Блэром: Причиной, по которой я так сильно ратую за демократию, является то, что демократии не вступают в войну друг с другом. Причина в том, что люди из большинства демократических обществ не любят войну, они понимают что значит война… Я верю в то, что демократия может обеспечить мир. И поэтому так сильно верю в то, что наш путь на Ближнем и Среднем Востоке — это распространение демократии.
Although the philosophical idea has circulated since Immanuel Kant, it was not scientifically evaluated until the 1960s. Kant foreshadowed the theory in his essay Perpetual Peace written in 1795, although he thought that constitutional republics was only one of several necessary conditions for a perpetual peace. Kant's theory was that a majority of the people would never vote to go to war, unless in self-defense. Therefore, if all nations were republics, it would end war, because there would be no aggressors.(нормально перекладає в гулі….такшо не лякайтесь)
Успехи европейской интеграции, примирившие некогда бескомпромиссных врагов (в частности, Германию и Францию), которые на протяжении веков вели друг против друга кровопролитные войны, привлекли внимание к формам политической организации общества. Было замечено (в частности Р. Ароном), что однородные (т.е. разделяющие одинаковые ценности и идеалы – и предпочтительно, демократические), с этой точки зрения, политические режимы (а соответственно, и однородные структуры международных отношений) характеризуются гораздо более устойчивой стабильностью, чем разнородные.
Успехи европейской интеграции, примирившие некогда бескомпромиссных врагов (в частности, Германию и Францию), которые на протяжении веков вели друг против друга кровопролитные войны, привлекли внимание к формам политической организации общества. Было замечено (в частности Р. Ароном), что однородные (т.е. разделяющие одинаковые ценности и идеалы – и предпочтительно, демократические), с этой точки зрения, политические режимы (а соответственно, и однородные структуры международных отношений) характеризуются гораздо более устойчивой стабильностью, чем разнородные.
Сторонники культурно-нормативного подхода считают, что с течением времени демократии вырабатывают нормы взаимодоверия и взаимоуважения, которые и определяют процессы принятия решений в отношении друг друга. Институционалисты же ведут речь об ограничениях и сдержках, являющихся неотъемлемой частью демократического принятия решений. При этом одни представители институционализма подчеркивают роль общественного мнения, якобы сдерживающего возможные агрессивные склонности политиков. Другие уповают на политические партии и группы интересов, способные выполнять сходные функции противовеса склонностям решать международные вопросы вооруженно-силовыми путями. Третьи же настаивают на том, что сама процедура принятия решения в демократическом обществе — публичная состязательность и открытость этого процесса — предостерегает от крайностей и настраивает лидеров государства на поиски компромисса.
Однако не все поддерживают ТДМ: в частности, сторонники политического реализма подвергают его положения серьезной критике.