
- •1.Теоретичний і прикладні рівні наукового дослідження наки про мв. Роль та основні завдання тмв.
- •2.Проблеми науковго дефініювання міжнародних відносин як суспільного явища. Голвні причини розбіжностей у існуючих визначеннях.
- •3.Обєкт, предмет та основні функції тмв.
- •4.Поняття теорії міжнародних відносин та її місце у системі наук. Проблема теоретико-методологічної орієнтації.
- •5.Осбливості зародження і розвитку науки про міжнародні відносини як академічного напряму.
- •6.Ідеалістичний характер науки про міжнародні відносини на початку становлення та його причини. Вплив теорії ідеалізму на політику провідних держав світу у першій половині 20 ст.
- •7.Хронологічна періодизація науки про міжнародні відносини та її взаємозв’язок з розвитком методологічних підходів.
- •8.Ідейні та методологічні особливості наукових дискусій у науці про міжнародні відносини.
- •9.Нормативно-ціннісні основи ідеалізму.
- •10.Нормативно-цінність основи реалізму.
- •11.Ідеалістично-реалістична природа інституціалізму.
- •12.Реалістична й ідеалістина сторони структуралізму.
- •13.Суть меркантилізму й економічного лібералізму та їх зв'язок з реалізмом й ідеалізмом.
- •14. Суть функціоналізму та його зв'язок з ідеалізмом та інституціоналізмом
- •15.Теоретичне обґрунтування імперіалізму і розвиток геополітики.
- •16.Зовнішня політика держави у теоретичній концепції л.Гумпловича
- •17.Становлення геополітики у концепціях ф.Ратцеля та р.Челлена.
- •18.Геополітична схема світу у концепціях х.Маккіндера.
- •19. Зміст теоретичної концепції а. Мехена та її вплив на зовнішню політику сша.
- •20. Особливості корекції геополітичної системи світу в концепції Спайкмена
- •21.Значення водного простору у концепціях л.Мєчнікова. Річковий, морський та океанічний етапи розвитку людства.
- •22. Критичне переосмислення імперіалізму в теорії імпералізму. Гобсон, Гільфердінг, Каутський, Люксембург, Ленін, Шумпетер.
- •23.Найважливіші етапи розвитку теорії ідеалізму. Спільність і відмінність філософського, теологічного, правничого та політичного ідеалізму.
- •24. Політичний ідеалізм у концепціях Дж.Бентама та і.Канта.
- •25. Теологічний ідеалізм ф. Аквінського. Критерії справедливої війни.
- •26. Теорія «демократичного миру» Канта та її зв'язок з ідеалізмом.
- •27.Ідеалістична парадигма в науці про міжнародні відносини. В.Вільсон, н.Анджел, а.Ціммерн, р.Мур.
- •28.Основні етапи розвитку теорії політичного реалізму. Теоретичні концепції н.Макіявеллі та т.Гоббса.
- •29. Соціологічний підхід м. Вебера та його значення у теорії політичного реалізму.
- •30.Формування нового світового порядку після Другої світової війни й утвердження реалізму. Р.Нібур, е.Карр, Дж.Кеннан, г.Моргентау, г.Герц, р.Арон, г.Кісінджер.
- •31.Реалістичний зміст «дилеми безпеки» г.Герца.
- •32.Принципи політичного реалізму у концепції г.Моргентау.
- •33.Теорія балансу сил та її вплив на політичний реалізм. Критичне переосмислення теорії балансу сил у концепції Кіссінджера і Спайкмена.
20. Особливості корекції геополітичної системи світу в концепції Спайкмена
У теорії міжнародних відносин виокремлюються праці Н. Спайкмена, який формулював свої концепції, поєднуючи теорії геополітики та балансу сил. У праці "Стратегія Америки у світовій політиці" (1942) та у виданій після його смерті праці "Географія світу" він докладно проаналізував теоретичні основи геополітики та сформулював утилітарний підхід до проблем світової політики, намагаючись створити основи ефективної стратегії США.
Н. Спайкмен припустив, що експансія здійснюється у напрямі найменшого спротиву, а лімітуючими її природними бар'єрами є океани, річки, гори, які є визначальними чинниками її спрямування. Мета експансії може пов'язуватись із боротьбою за вихід до моря, контроль над стратегічними вузлами шляхів сполучення, басейнів корисних копалин тощо. Услід за Ф. Ратцелем він стверджував, що територія держави є функцією її могутності сьогодні. Тобто держава контролює в певну історичну мить таку площу власної території, яку дозволяє акумульована нею сила.
Н. Спайкмен розглядав геополітику як один із найважливіших інструментів здійснення міжнародної політики, як спосіб вироблення ефективної стратегії. Він вважав: "У світі міжнародної анархії зовнішня політика має керуватись метою зміцнення або, принаймні, збереження порівняльної силової позиції держави. Сила, в кінцевому підсумку, дає змогу провадити успішну війну, і в географії лежать ключі до проблем військової і політичної стратегії. Територія держави — це база, з якої вона діє під час війни, і стратегічна позиція, яку вона займає в час тимчасового перемир'я, яке називають миром. Географія є фундаментальним фактором у зовнішній політиці держави тому, що цей фактор — постійний. Міністри приходять і йдуть, помирають навіть диктатори, але ланцюги гір залишаються непорушними"2.
1 У 20—40-х роках XX ст. популярною була ідея про панрегіони, яка інтерпретувала поняття автаркічних економічних регіонів світу. К. Хаусгофер надавав їм значення геоиолітичних утворень.
Аналізуючи маккіндерівську геополітичну схему світу, Н. Спайкмен закидав її авторові переоцінку значення Хартленда у світовій політиці. Ключем до світового панування, на його думку, є не стільки Хартленд, скільки "маргінальний півмісяць" Євразії, який охоплює морські країни Європи, Близький і Середній Схід, Індію, Південно-Східні Азію та Китай. Територію, що лежить у цих межах, він назвав Rimland (rim — край, обід) та висунув ідею, що власне вона є стратегічно визначальною.
Н. Спайкмен скоригував правила X. Маккіндера та сформулював їх у інший спосіб, замість трьох положень залишив лише два. На його думку, світове панування визначається такими географічними особливостями: 1)той, хто домінує над Рімлендом, — домінує над Євразією; 2) той, хто домінує над Євразією, — тримає долю світу у своїх руках.
На його думку, у світовій політиці визначальну роль відіграють три основні центри: Атлантичне узбережжя Північної Америки, Європа та Далекий Схід Євразії. Він припускав, що в перспективі до них може приєднатись четвертий центр — Індія.
Порівняно з X. Маккіндером, Н. Спайкмен значно більшого значення надавав Атлантичному океану, називаючи його "серединним" (Midland), виразно підкреслюючи аналогію між ним та Середземним морем і їх значення для античної і сучасної цивілізацій.