1.Теоретичний і прикладні рівні наукового дослідження наки про мв. Роль та основні завдання тмв.

Всі наукові дисципліни, які є складовими науки про міжнародні відносини, можна зарахувати до двох рівнів наукового дослідження: теоретичного та емпіричного (рис. 1.1). Дисципліни, що досліджують міжнародні відносини на конкретно-науковому рівні, можуть генетично виходити з будь-яких галузей суспільних наук, якщо об'єкт їхнього дослідження пов'язаний з міжнародним середовищем.

Для значної частини вчених співвідношення теорії та наукових дисциплін, що емпірично вивчають міжнародні відносини, виглядає як її ототожнення з однією з репрезентованих ними теорій.. Будь-яка наукова дисципліна конкретного (емпіричного) рівня, виходячи з логіки свого розвитку, сформувала власні теорії зовнішньої політики, міжнародного права, міжнародних економічних відносин тощо.

У цій системі теорія міжнародних відносин має узагальнюючий характер, тому її доречніше назвати "загальною теорією міжнародних відносин". Вона містить загальні основи знань про міжнародні явища та процеси, тому її можна вважати фундаментом усіх конкретизуючих наук, що безпосередньо досліджують об'єкт зовнішньої політики, історії міжнародних відносин, міжнародного права, міжнародної економіки тощо. Зворотний зв'язок у схемі забезпечується узагальненням конкретного знання про різні аспекти міжнародних відносин та закономірності процесів і явищ, що в них відбуваються. Обмін інформацією та результатами досліджень має перманентний характер, без якого система наук про міжнародні відносини позбавлена сенсу існування

Застосування окремих методів та прийомів дослідження міжнародних відносин відрізняється значною специфікою на кожному з двох рівнів їх дослідження: емпіричному та теоретичному. Теоретичний рівень дослідження в науці про міжнародні відносини полягає у вивченні найважливіших особливостей і закономірностей міжнародної системи, що передбачає розгляд пов'язаної з нею реальності в абстрагованій формі. Методи теоретичного рівня:

-Аналітичний метод(аналогія, порівняння,інтерполяція ,групування окремих елементів ,структуризація)

-Синтетичний метод узагальнення (екстраполяція, -Абстрагування (редукція,формалізація)

Результатом дослідження на теоретичному рівні є формулювання ідеалізованого об'єкта досліджень, який є науковим відображенням реального. Така розумова операція потрібна, щоб проводити дослідження на емпіричному рівні. Емпіричний рівень визначає параметри та дає загальну характеристику реальним міжнародним відносинам, що є основою для формулювання їх найважливіших закономірностей. Методи емпіричного рівня:

- Загальні(спостереження,вивчення документів,порівнянняі),

-Експлікативні(івент-аналіз, когнітивне картування,статистичний),

-Конструктивні(експеримент,системний,моделювання)

-Прогнозні(дельфійський,побудова сценаріїв).

2.Проблеми науковго дефініювання міжнародних відносин як суспільного явища. Голвні причини розбіжностей у існуючих визначеннях.

Проблема дефініювання міжнародних відносин до цього часу є досить складною, про що свідчить гостра наукова полеміка, що точиться навколо нього. У сучасній теорії досі немає визначень, які були б у змозі прецизійно відображати зміст цього складного та багатогранного суспільного явища, яким є сучасні міжнародні відносини, та поєднували б найрізноманітніші його аспекти і прояви. Поняття "міжнародні відносини" ввів у науковий обіг англійський філософ та юрист Дж. Бентам (1748-1832).За його допомогою він окреслював стосунки, що існуються між монархами та громадянами різних держав. Відтоді наукові уявлення про сутність міжнародних відносин постійно розширювались, включаючи у них щораз нові сфери суспільної діяльності.

Однією з принципових проблем, що суттєво утруднює дефініювання міжнародних відносин, є полеміка навколо питання про можливість чітко відмежувати їх від інших суспільних явищ і процесів. Наприклад, Р. Арон вважає, що міжнародні відносини "не мають чітко окреслених меж у реальності, вони матеріально невіддільні й не можуть бути відокремлені від інших суспільних явищ".Виходячи з подібних міркувань та оцінок, Ф. Данн, X. Добросельскі та Р. Вукадінович стверджують, що взагалі не варто точно визначати міжнародні відносини, оскільки будь-яка спроба цього призводить до формулювання "схоластичних" тверджень, які не мають нічого спільного з реальністю. Зокрема, К. Браун стверджує, що "визначення міжнародних відносин до цього часу просто не можливе... вони є діями у міжнародному середовищі, а їх природа є відкритим питанням"

Ще однією суттєвою проблемою, що заважає чіткому розумінню міжнародних відносин, є труднощі, пов'язані з їхнім сприйняттям як об'єктивної реальності. Якщо вони є реальністю, то, як і кожний її вид, повинні виявлятися в часі та просторі, мати у цих вимірах своє місце і межі. Питання, пов'язані з їхнім окресленням, за позірної легкості відповідей на них, призводять до аморфності уявлень про міжнародні відносини. Часові межі міжнародних відносин визначити досить просто: вони починаються від моменту появи їхніх учасників і зникають услід за ними. Окреслити їх геопросторові межі значно важче, оскільки механістичне тлумачення поняття "міжнародний" призводить до виникнення твердження про те, що вони не відбуваються в реальному географічному просторі, позаяк він розподілений між територіями окремих держав. Тоді міжнародні відносини є чимось ірреальним, позбавленим конкретності. Міжнародні відносини можна чітко простежити у потоках товарів, грошей, осіб, зонах воєнних конфліктів тощо.

Загалом міжнародні відносини охоплюють весь географічний простір, оскільки їхні учасники розташовані практично всюди.

Отже, міжнародні відносини є об'єктивним суспільним явищем, дефініювання якого полягає у виокремленні його специфічних рис. Визначення, сформульовані у сучасній теорії, переважно побудовані на інтерпретації міжнародних відносин як явища, яке визначається поліцентризмом.

Проблемою сучасної теорії міжнародних відносин є не лише величезна кількість найрізноманітніших визначень, а брак їх синтетичних узагальнень. Усі різновиди дефініцій, запропоновані вище, практично є спробами точно окреслити міжнародні відносини, визначивши в них ті ознаки та особливості, через які можна зрозуміти їхню сутність і специфіку.

Міжнародні відносини мають комплементарний характер і тому неправильно звужувати їх лише до однієї сфери суспільної діяльності — політичної, військової, економічної чи будь-якої іншої. Вони охоплюють практично всі види людської діяльності — від економічних обмінів до спортивних змагань, що дає підстави розглядати їх як особливий тип суспільних стосунків.

Отже, міжнародні відносини — це система стосунків, що виникає та існує завдяки процесові взаємодій між державами, а також іншими учасниками (субнаціональними та наднаціональними).