11. Поняття і структура правової системи

Правову систему в широкому смислі розуміють як сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов'язаних, соціальне однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких офіційна влада здійснює регулятивно організуючий і стабілізуючий вплив на суспільні відносини, поведінку людей. Поняття правової системи логічно ширше поняття права в об'єктивному смислі, вони співвідносяться як ціле й частина. Структура правової системи визначається вченими-правниками як така, що складається з трьох груп юридичних явищ:

1) юридичні норми, принципи й інститути; 2) сукупність юридичних установ; 3) сукупність правових поглядів, уявлень, ідей, властивих, даному суспільству, його правова культура

12. Поняття,принципи і види правотворчої діяльності

Серед ознак правотворчої діяльності виділимо такі: а) це саме діяльність і одночасно наслідок такої діяльності; б) ця діяльність має організований характер, базується на правовій процедурі; в) цю діяльність здійснюють переважно державні органи. У законодавчому процесі, як правило, виділяють чотири стадії у такій послідовності: а) здійснення права законодавчої ініціативи; б) обговорення законопроекту; в) прийняття закону; г) його обнародування. Можна визначити такі види правотворчої діяльності: 1) прийняття нормативних актів державними органами влади; 2) прийняття нормативних актів органами місцевого самоврядування ; 3) безпосередня участь народу у правотворчому процесі через референдум; 4) укладення між різними суб'єктами права нормативних угод, які містять обов'язкові до виконання правові приписи.

13.Стадії законотворчого процесу

Найбільш сутнісні характеристики правотворчої діяльності проявляються в законотворчості. У законодавчому npoцeci, як правило, виділяють чотири стадії у такій послідовності: а) здійснення права законодавчої інціативи; б) обговорення законопроекту; в) прийняття закону; г) його обнародування.

14.

15.

16. Дія нормативних актів у часі,у просторі, і за колом осіб

Коли говорять про дію правової норми в часі, то мають на увазі три обставини: момент набуття нею чинності момент припинення чинності і застосування но­рми до правовідносин, які виникли до набуття нею чинності ("зворотна сила")

Правова норма набуває чинностті одним із таких способів:

а) внаслідок встановлення в тексті джерела права календарної дати, з якої це джерело вступає в законну силу

б) внаслідок встановлення в тексті джерела права інших обставин, з якими пов язуеться вступ у законну силу джерела права

в) внаслідок застосування загальних правил

Припинення чинності npaвової норми проводиться одним з таких способів:

а) закінчення терміну, на який була введена в дію правова норма,

б) скасування діючої норми спеціальним рішенням правомочного органу,

в) видання уповноваженим органом нової правової норми рівної або більшої юридичної сили з того ж предмету правового регулювання,

г) визнання даної правової норми такою, що суперечить нормам конституції,

д) у зв язку з зникненням предмету її правового регулювання, за якого вона й набула чинності

Дія норми права в просторі обмежується територією, на яку поширюється суверенітет даної держави, i територіальною компетенцією правотворчого органу

Дія норми права за колом осіб, означає, за загальним правилом поширення нормативних приписів на всіх адресатів в рамках територіальної сфери дії того чи іншого норм. акту.