Лабораторна робота № 4 Оцінка якості моторної оливи

4.1 Мета і зміст роботи

Мета роботи: закріплення знань з якості основних ма-рок моторних олив; знайомство з нормативно – технічною документацією з якості моторних олив (ДЕСТами на показни-ки якості і методами їх визначення); знайомство з методами аналізів моторних олив і навиків їх проведення.

Зміст роботи: визначення придатності оливи за плямою на фільтрувальному папері; кінематичної в’язкості при 100С; індексу в’язкості; кількісного вмісту води; температури спала-ху у відкритому тиглі; прийняття рішення про можливість і область використання зразка моторної оливи, що аналізуєть-ся.

4.2 Загальні положення

За способом виробництва моторні оливи поділяють на мінеральні, напівсинтетичні і синтетичні.

Оливи одержують переважно з нафти. Вони представ-ляють собою суміш базових дистилятних і залишкових олив з добавкою композиції присадок. Чим більш якісна олива, тобто чим вища її група, тим більша в її складі частка залишкової оливи. Виготовляють їх за класичними технологіями. Їх мож-на використовувати без обмежень у будь-яких типах автомо-більних двигунів.

Напівсинтетичні оливи виготовляють компаудуванням мінеральних та синтетичних олив. Вони мають більш пологі в’язкісно-температурні характеристики, ефективніше захища-ють деталі двигуна від спрацювання і утворення відкладів порівняно з мінеральними оливами. Подібно до мінеральних їх можна практично без обмежень застосовувати у всіх типах двигунів.

Синтетичні моторні оливи виготовляють за складними технологіями з використанням дорогої сировини. Вони воло-діють високими експлуатаційними характеристиками і можу-ть застосовуватися при будь-яких зовнішніх температурах та режимах роботи двигуна. Їх не рекомендують використову-вати у двигунах застарілих конструкцій, оскільки вони є агре-сивними стосовно деяких типів ущільнювачів і сальників.

Присадки – це складні органічні або металоорганічні сполуки, що додають до олив у незначній кількості для поліпшення їх експлуатаційних властивостей. За цільовим призначенням розрізняють присадки: в’язкісні – для підви-щення індексу в’зкості; депресорні – для зниження температу-ри застигання; антикорозійні (інгібітори корозії); антиокислю-вальні (інгібітори окислення); протизадирні; протиспрацю-вальні (антипітингові); детергентно-диспергуючі – для запобі-гання лако- і нагароутворення; антипінні; багатофункціо-нальні – для поліпшення кількох якостей одночасно.

Моторні оливи повинні забезпечувати: зменшення спрацювання деталей, коефіцієнта тертя, втрат потужності на тертя; охолодження поверхонь і деталей; ущільнення зазорів між деталями; запобігання корозії поверхонь; надійний пуск двигуна при низьких температурах; малі витрати оливи при роботі двигуна і тривалий строк служби без заміни.

Відповідно до цих вимог встановлені методи оцінки якості олив, мета яких полягає у визначенні чи задовільняє дана олива вимогам, які ставляться перед нею.

У процесі роботи двигуна олива зазнає змін. В ній збільшується вміст механічних домішок – продуктів абразив-ного спрацювання, нагару, пилу, важких фракцій палива, води, продуктів окислення і полімеризації вуглеводнів, в результаті чого вона стає непридатною до застосування.

Систематичний контроль за зміною якості моторної оливи дозволяє правильно визначити строк її заміни, а також оцінити стан двигуна і фільтруючих елементів його системи.

До останнього часу був відсутній єдиний критерій оцінки якості олив, який встановлював би необхідність заміни оливи і давав відповідь на запитання про те, за якою саме причиною олива стає непридатною. Якість оливи оцінювали за багаточисленними параметрами, для визначення яких необхідна складна спеціальна апаратура і значна затрата часу для проведення відповідних аналізів. Прийнята досі періодич-ність заміни оливи недостатньо теоретично і практично обгрунтована, бо тільки частково враховує досвід експлуатації нової техніки. Деякі з бракувальних показників працюючих олив наведені в табл.4.1.

Система бракувальних показників вимагає вдоскона-лення, але разом з тим це – найраціональніший підхід до під-вищення ефективності використання олив.

Періодичність заміни оливи вказується в картах і таблицях змащування по обслуговуванню техніки. При експлуатації її в особливо важких умовах роботи ці строки доцільно скорочувати, а при сприятливих умовах збільшува-ти.

Таблиця 4.1 – Показники браку працюючих олив

Показники	Значення показників олив для двигунів
	бензинових	дизельних
Зміна в’язкості, %: приріст зниження Вміст, %: домішок, не розчинених у бензині, не більше води, не більше палива, не більше Лужне число, мг КОН/г, не менше Зниження температури спала-ху, С, не більше Диспергуючі властивості за методом: лабораторних центрифуг А/Б, не менше (А-Б)/Б, не менше масланої плями, умовні оди-ниці, не менше	25 20 1,0 0,5 0,8 0,5…2,0* 20 2,0** 0,7 0,3…0,35	25 20 3,0 0,3 0,8 0,5…2,0* 20 2,0** 0,7 0,3…0,35

* - Більші значення для олив вищих груп;

** - А/Б – співвідношення загального А і великодисперсного осаду Б.

Дослідження останніх років показали, що спрацювання деталей двигуна в основному залежить від складу механічних домішок і наявності (відпрацювання) присадок. Під відпрацю-ванням присадок розуміють втрату їхніх функціональних властивостей за рахунок термічного розкладу присадок, їх адсорбції на металевих поверхнях і оливних фільтрах або відкладення їх у картері.

Відпрацювання олив, в першу чергу окислення та від-працювання присадок, збільшується при використанні низько-якісних олив або олив, які не відповідають даному типу дви-гуна.