4. Особливості функціонування небанківських фінансових посередників

Згідно українського законодавства небанківськими кредитними установами є кредитні спілки та ломбарди.

Діяльність кредитних спілок з надання фінансових послуг спрямована на розв'язання соціальних проблем населення, соціальний та фінансовий захист їх членів, здешевлення вартості кредитних ресурсів, на фінансову підтримку суб'єктів малого підприємництва та фермерських господарств. Ці фінансові установи надають фінансові послуги переважно тим категоріям населення, робота з якими не є пріоритетною для банківських установ.

Передумовами для розвитку діяльності кредитних спілок є поступове зростання реальних доходів населення та його кредитоспроможності, посилення ділової активності населення, суб'єктів малого підприємництва, фермерських господарств та збільшення з їх сторони попиту на фінансові ресурси.

Функціонування кредитних спілок створює передумови для розвитку ринку кооперативного кредитування. Учасниками ринку кооперативного кредитування є кредитні спілки та об'єднані кредитні спілки. Діяльність кредитних спілок в Україні регламентується Законом України "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 року (зі змінами від 07.08.2011 року). Відповідно до цього закону '"кредитна спілка є неприбутковою організацією, заснованою фізичними особами професійними спілками, їх обєднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг. Вона є юридичною особою, має самостійний баланс, власні рахунки та діє на основі самофінансування.

Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів і діє на основі статуту. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які об'єднуються за такими ознаками: спільне місце роботи чи навчання, приналежність до однієї профспілкової, іншої громадської чи релігійної організації або проживания в одному селищі, місті, районі, області.

Державна реєстрація кредитних спілок здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Для державної реєстрації кредитної спілки подаються такі документи: заява встановленого зразка про державну реєстрацію кредитної спілки; протокол установчих зборів, до якого додається реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах (список засновників кредитної спілки); статут кредитної спілки; копія платіжного документа про сплату реєстраційного збору.

Для набуття статусу фінансової установи кредитна спілка повинна забезпечити дотримання таких умов:

1. пройти державну реєстрацію;

2. статут спілки повинен відповідати вимогам законодавства;

3. спілка повинна утворити органи управління;

4. вступний та обов'язковий пайовий внески повинні бути внесені усіма засновниками (членами) спілки.

Органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління.

Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів, які можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності спілки, а саме: затвердження статуту, обрання та відкликання членів спостережної ради та ревізійної комісії, затвердження річних результатів діяльності кредитної спілки, прийняття рішення про порядок розподілу доходу та покриття збитків, про припинення діяльності тощо.

Спостережна рада представляє інтереси членів кредитної спілки у період між загальними зборами. Правління кредитної спілки є виконавчим органом, який здійснює керівництво її поточною діяльністю. Кредитний комітет спілки є спеціальним органом, відповідальним за організацію кредитної діяльності спілки. Цей орган розглядає заяви членів кредитної спілки про надання кредитів, приймає рішення з питань кредитування та здійснює контроль за якістю кредитного портфеля. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кредитної спілки забезпечує ревізійна комісія у складі не менше трьох осіб, яка обирається загальними зборами.

Кредитна спілка провадить наступні види діяльності:

- приймає вступні та обовязкові пайові та інші внески від членів спілки;

- надає кредити своїм членам, а також селянським господарствам та приватним підприємствам, які знаходяться у власності членів кредитної спілки;

• залучає на договірних засадах внески своїх членів на депозитні рахунки;

• розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян;

• здійснює інвестування в державні цінні папери та паї кооперативних банків;

• залучає на договірній основі кредити банків та об'єднаних кредитних спілок для здійснення кредитування своїх членів;

• виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами та інше.

Серед зазначених -видів фінансових операцій до фінансових послуг належать кредитні, депозитні та гарантійні операції кредитної спілки. Реалізація фінансових послуг кредитними спілками здійснюється на основі розробленого ними внутрішнього Положення про фінансові послуги. В положенні міститься вичерпний перелік фінансових послуг, що реалізуються кредитною спілкою, умови та порядок надання окремих видів фінансових послуг, зокрема строки дії договорів про надання фінансових послуг, цільове призначення кредитів, форми забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, критерії визначення розміру процентної ставки за кожним видом фінансової операції та порядок оцінки платоспроможності позичальника. Окремо зазначаються порядок моніторингу наданих кредитів та супроводження прострочених кредитів, інші питання, що пов'язані з наданням фінансових послуг.

Кредитні спілки забезпечують споживче кредитування членів спілки та надають позиковий капітал селянським, фермерським господарствам та приватним підприємствам, що знаходяться у власності членів кредитної спілки.

Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути меншим 10 відсотків від суми її загальних зобов'язань.

Розміри вступних і обов'язкових пайових внесків встановлюються загальними зборами кредитної спілки однаковими для всіх членів кредитної спілки.

Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки. Режим залучення додаткових пайових внесків визначається внутрішнім положенням кредитної спілки.

Джерелами формування резервного капіталу кредитної спілки виступають вступні внески членів кредитної спілки, частина доходу фінансової установи, інші джерела, перелік яких є визначений статутом спілки.

Додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів кредитної спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів. Нарахування процентів та розподіл доходу на ці внески не здійснюється. Додатковий капітал може бути використаний на покриття збитків спілки.

Нерозподілений доход кредитної спілки за підсумками фінансового року розподіляється між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді процентів.

У випадку припинення членства в кредитній спілці, фінансовою установою здійснюється повернення громадянам обов'язкових пайових, додаткових пайових та цільових внесків.

У цілях забезпечення стабільної діяльності кредитних спілок, своєчасного виконання ними зобов'язань перед своїми членами, а також запобігання можливим втратам капіталу через ризики Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних спілок. Серед них нормативи достатності капіталу, платоспроможності, якості активів, ризиковості операцій, прибутковості, ліквідності. Значення таких показників наведені у таблиці

Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та обєднаних кредитних спілок Розпорядженнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 16.01.2004 N 7 (в ред. N 892 (2124-09 ) від 26.11.2009)

Залежно від ризиків діяльності кредитної спілки, обсягу та характеру проведення операцій, наявності мережі відокремлених підрозділів режими регулювання кредитних спілок, окрім об'єднаних кредитних спілок, поділяються на три групи регулювання:

перша група - для кредитних спілок, діяльність яких пов'язана з високими ризиками; друга група - для кредитних спілок, діяльність яких пов'язана з середніми ризиками; третя група - для кредитних спілок, діяльність яких пов'язана з незначними ризиками.

Норматив достатності капіталу: капітал кредитної спілки не може бути меншим, ніж 10 відсотків від суми її загальних зобов'язань.

Норматив коефіцієнта платоспроможності встановлюється для мінімізації ризиків, пов'язаних із здатністю кредитної спілки розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Коефіцієнт платоспроможності визначається як співвідношення регулятивного капіталу (власних коштів) кредитної спілки до сумарних активів, зважених за ступенем ризику та суми залишку зобов'язань членів кредитної спілки перед третіми особами, за якими кредитна спілка виступає поручителем, зважених за ступенем ризику.

Нормативне значення коефіцієнта платоспроможності для кредитних спілок, окрім об'єднаних кредитних спілок:

для першої групи режимів регулювання кредитних спілок не може бути меншим ніж 8 відсотків;

для другої групи режимів регулювання кредитних спілок не може бути меншим ніж 7 відсотків;

для третьої групи режимів регулювання кредитних спілок не застосовується.

Нормативне значення коефіцієнта платоспроможності для об'єднаних кредитних спілок не може бути меншим ніж 8 відсотків.

Нормативи якості активів

Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими та безнадійними кредитами, не перекрита сформованим резервом забезпечення покриття втрат від неповернених позичок, не має перевищувати 100 відсотків від суми регулятивного капіталу (власних коштів) кредитної спілки.

Відношення загальної суми заборгованості за простроченими, неповерненими та безнадійними кредитами, не перекритої сформованим резервом забезпечення покриття втрат від неповернених позичок, до загальної суми заборгованості за наданими кредитами не може перевищувати 12 відсотків.

Загальна сума залучених внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та інших зобов'язань кредитної спілки, за якими нараховуються проценти, не має перевищувати суму продуктивних активів.

Для третьої групи режимів регулювання кредитних спілок цей норматив не застосовується.

Сума залишку за наданими кредитами членам кредитної спілки не може бути меншою ніж 60 відсотків від суми активів, збільшених на суму фактично сформованого резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок.

Кредитна спілка не має права здійснювати залучення коштів від членів кредитної спілки у разі наявності у неї співвідношення більшого ніж 100 процентів сум нарахованих процентів за внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та розподіленого доходу на додаткові пайові внески до суми нарахованих доходів за кредитами, наданими членам кредитної спілки.

Для об'єднаних кредитних спілок та третьої групи режимів регулювання кредитних спілок цей норматив не застосовується.

Нормативи ризиковості операцій

Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки.

Максимальний залишок за наданими кредитами одного члена кредитної спілки, окрім об'єднаної кредитної спілки, не може перевищувати 25 відсотків від капіталу кредитної спілки.

Максимальний залишок за наданими кредитами одного члена об'єднаної кредитної спілки не може перевищувати 30 відсотків від капіталу об'єднаної кредитної спілки.

Загальна сума заборгованості за кредитами, що пов'язані з великими ризиками, не має перевищувати 500 відсотків капіталу кредитної спілки.

Загальна сума залучених на договірних умовах кредитів банків, кредитів об'єднаної кредитної спілки, грошових коштів інших установ та організацій не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення.

Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не повинні бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки.

Загальна сума внесків кредитної спілки до капіталу об'єднаної кредитної спілки, внесків до капіталу кооперативного банку, внесків до капіталу бюро кредитних історій (юридичної особи, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації,

яка складає кредитну історію) та грошових коштів, розміщених у державних цінних паперах, не може перевищувати 60 відсотків від капіталу кредитної спілки.

Сума залишку зобов'язань членів кредитної спілки, окрім об'єднаної кредитної спілки, перед третіми особами, за якими кредитна спілка виступає поручителем, не може перевищувати суму регулятивного капіталу (власних коштів)

Норматив прибутковості

Співвідношення нерозподіленого доходу попереднього періоду та фактично отриманих кредитною спілкою доходів звітного періоду до суми витрат кредитної спілки, збільшених на суму доходу, спрямованого на формування резервного капіталу протягом звітного періоду та за підсумками фінансового року, доходу, розподіленого на пайові внески протягом звітного періоду та за підсумками фінансового року не має становити менше 100 відсотків

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів з початковим терміном погашення до одного року до короткострокових зобов'язань з початковим терміном погашення до одного року. Початковим терміном погашення вважається строк, на який укладався відповідний договір до внесення будь- яких змін та доповнень до нього.

Показник нормативу короткострокової ліквідності не повинен бути меншим, ніж 100 відсотків.

Для третьої групи режимів регулювання кредитних спілок цей норматив не застосовується

У 1994 році в Україні було створено Національну асоціацію кредитних спілок (НАКСУ), яка покликана координувати діяльність фінансових установ та забезпечувати розвиток кредитного руху в Україні. У своїй діяльності Асоціація вирішує завдання щодо:

• забезпечення фінансового оздоровлення окремих кредитних спілок;

• здійснення методичного забезпечення діяльності фінансових установ;

• розробки і впровадження правил поведінки кредитних спілок на ринку фінансових послуг;

• проведення навчання і сертифікації фахівців кредитних спілок;

• забезпечення збору, узагальнення і попереднього аналізу фінансової звітності кредитних спілок.

Конкуренцію кредитним спілкам на ринку споживчого мікрокредитування складають ломбарди.

Ломбарди - фінансові установи, виключним видом діяльності яких є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів під заставу майна на визначений строк та під процент. Ломбард утворюється у формі повного товариства або державного чи комунального підприємства. У своїй діяльності вони керуються законом України "Про заставу" та власним положенням. Фінансові ресурси ломбардів формуються за рахунок внесків засновників, прибутку та виручки від реалізації заставленого майна.

Набуття ломбардом статусу фінансової установи відбувається після внесення його до Державного реєстру фінансових установ та одержання Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Свідоцтво видається Національною комісією, що здійснює державне регулбвання у сфері ринків фінансових послуг без зазначення в ньому строку дії і втрачає чинність лише за рішенням цього органу.

Для набуття статусу фінансової установи ломбард повинен відповідати таким вимогам: бути створеним у відповідній організаційно-правовій формі згідно з вимогами законодавства.

володіти спеціальним технічним обладнанням, обліковою та реєструючою системою, необхідними для надання фінансових послуг та забезпечення належного та своєчасного обліку фінансово-господарських операцій,

мати внутрішні правила та положення, що регламентують надання ломбардом фінансових та супутніх послуг;

власний капітал ломбарду на дату подання заяви про внесення інформації про нього до Державного реєстру фінансових установ повинен становити не менш ніж 200 тис. гривень тощо.

На ринку фінансових послуг ломбард має право надавати ті види фінансових послуг, що зазначені в його установчих документах, та супутні послуги.

До фінансових послуг ломбарду належать:

надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Специфіка кредитної діяльності ломбарду обумовлює необхідність надання ним супутніх послуг, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання. До супутніх послуг ломбарду належать:

оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства або умов

договору;

надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;

реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства або умов

договору.

Діяльність ломбардів з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів підлягає ліцензуванню згідно із законодавством. Надання фінансових кредитів здійснюється ломбардами під заставу відповідного майна позичальника. У заставу ломбарди можуть приймати вироби із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, побутову техніку, автомобілі, цінні папери, немайнові права, нерухомість тощо. Фінансові установи самостійно визначають процентні ставки за кредитами та плату за супутні послуги. Звернення стягнення на предмет застави припиняє дію договору про надання фінансового кредиту ломбардом. Страхування предмета застави здійснюється за взаємною згодою оферента та споживача кредитної послуги.

Позичальники за фінансовими кредитами ломбардів мають право достроково погасити суму заборгованості, при цьому проценти за користування фінансовим кредитом сплачуються за строк фактичного користування ним.

Фінансовими установами, що спеціалізуються на провадженні діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, є недержавні пенсійні фонди. Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 № 1057-ІУ (зі змінами від 07.08.2011 року) недержавний пенсійний фонд -це юридична^"особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та провадить діяльність виключно з метою Накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду.

Недержавне пенсійне забезпечення для пенсійних фондів є виключним видом діяльності. За видами пенсійні фонди можуть утворюватись як відкриті, корпоративні та професійні. Засновниками відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб, окрім тих, діяльність яких фінансується за рахунок Державного бюджету або місцевих бюджетів, учасниками можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватись роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями- засновниками та роботодавцями - платниками цього фонду. Засновниками професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду;

Пенсійний фонд діє на основі статуту, який затверджується засновниками.

Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту його реєстрації в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та отримання відповідного свідоцтва. Для реєстрації фонду засновники подають заяву про реєстрацію, рішення про створення пенсійного фонду, установчі документи засновників, статут фонду, відомості про результати фінансово-господарської діяльності засновників за останній фінансовий рік.

Єдиним органом управління фонду є рада пенсійного фонду.

Недержавний пенсійний фонд здійснює свою діяльність не самостійно, а обов'язково користуючись послугами інших фінансових установ. Для забезпечення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення рада фонду укладає договори:

про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів:

про управління активами пенсійного фонду з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами;

про обслуговування пенсійного фонду зберігачем – із зберігачем.

Адміністрування недержавних пенсійних фондів в Україні можуть забезпечувати професійні адміністратори, компанії з управління активами та одноосібні засновники корпоративного пенсійного фонду.

Професійні адміністратори є новими видами фінансових установ, створення яких розпочалось у зв'язку з прийняттям Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та появою попиту на послуги з адміністрування пенсійних фондів.

Регулювання діяльності професійних адміністраторів та їх державну реєстрацію здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Зазначені установи можуть здійснювати наступні види господарської діяльності:

• діяльність з адміністрування пенсійних фондів;

• професійну діяльність на ринку цінних паперів - діяльність з управління активами.

В Україні професійні адміністратори створюються у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Формування статутного капіталу професійного адміністратора, створеного у формі акціонерного товариства, забезпечується шляхом емісії простих іменних акцій. Зберігач не може бути засновником адміністраторів тих пенсійних фондів, з радами фондів яких він уклав договори про обслуговування пенсійних фондів. Особа, що виявила бажання здійснювати діяльність з адміністрування пенсійних фондів, зобов'язана отримати ліцензію на провадження такої діяльності в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Для провадження адміністрування недержавних пенсійних фондів професійний адміністратор зобов'язаний одержати відповідну ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Фінансовими установами, що надають фінансові послуги на фондовому ринку, є інститути спільного інвестування, компанії з управління активами та торговці цінними паперами. Ведення реєстру фінансових установ, що здійснюють діяльність па фондовому ринку, та ліцензування їх діяльності забезпечується Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Реалізацію фінансових послуг зі спільного інвестування забезпечують інститути спільного інвестування та компанії з управління їх активами.

Інститути спільного інвестування здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України 'Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"'(зі змінами від 07.08.2011 року). Інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені до набрання чинності цим Законом, зобов'язані ліквідуватися після закінчення терміну, на який вони були створені, чи прийняти рішення про реорганізацію в корпоративний або пайовий інвестиційний фонд.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) - це корпоративний або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери, корпоративні права та нерухомість. Корпоративний інвестиційний фонд створюється у формі відкритого акціонерного товариства та здійснює випуск акцій для об'єднання грошових коштів своїх учасників. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, а являє собою активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності і управління активами пайового фонду здійснює компанія з управління активами. Для об'єднання грошових коштів інвесторів вона здійснює випуск інвестиційних сертифікатів фонду. У результаті розміщення цінних паперів, випущених інститутом спільного інвестування, формується спільний фонд грошових коштів, який використовується на потреби інвестування.

ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого, інтервального, закритого типу.

ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами).

ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку (інтервалу).

ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його припинення.

ІСІ може бути строковим або безстроковим.

Строковий ІСІ створюється на певний строк, встановлений у регламенті ІСІ, після закінчення якого зазначений ІСІ припиняється.

Подовження терміну діяльності строкового ІСІ дозволяється лише у разі зменшення вартості чистих активів ІСІ на 20 відсотків та більше протягом останніх 12 місяців діяльності такого ІСІ.

Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

Залежно від особливостей формування портфеля активів ІСІ може бути диверсифікованого і недиверсифікованого виду.

ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам:

кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10 відсотків загального обсягу цінних паперів відповідного випуску;

сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій, ніж 5 відсотків загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 відсотків вартості чистих активів ІСІ;

не менш як 80 відсотків загальної вартості активів ІСІ становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі.

Диверсифікованим ІСІ забороняється:

тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних (депозитних) сертифікатах та банківських металах більше ніж 50 відсотків загальної вартості активів ІСІ, при цьому не більш як 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ в зобов'язаннях одного банку;

придбавати або додатково інвестувати в цінні папери та зобов'язання однієї юридичної особи більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

придбавати або додатково інвестувати у державні цінні папери, цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більше ніж 50 відсотків загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати понад 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ у цінні папери одного випуску;

придбавати або додатково інвестувати в цінні папери органів місцевого самоврядування більше ніж 40 відсотків загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати понад 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ у цінні папери органів місцевого самоврядування одного випуску;

придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартос ті активів ІСІ;

придбавати або додатково інвестувати в інші активи, дозволені законодавством України, більше ніж 5 відсотків активів ІСІ;

придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

придбавати або додатково інвестувати в об'єкти нерухомості більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

придбавати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи ІСІ, компанії з управління активами або зберігана.

ІСІ, які не мають усіх ознак диверсифікованого ІСІ, є недиверсифікованими. Недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних осіб та фізичних осіб, є венчурним фондом. Фізична особа може бути учасником венчурного фонду виключно за умови придбання цінних паперів такого фонду на суму не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат.

Дивіденди по цінних паперах ІСІ відкритого та інтервального типу не нараховуються і не сплачуються. ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифіковані ІСІ.

Доходи інститутів спільного інвестування формуються за рахунок дивідендів та інших надходжень на цінні папери, що перебувають у власності фондів. Прибуток, одержаний за результатами фінансового року, підлягає розподілу між учасниками та засновниками ІСІ.

Управління активами інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів відповідно до українського законодавства, здійснюють компанії з управління активами (розділ 4 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди).

Компанією з управління активами є господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що створюється відповідно до законодавства України та здійснює професійну діяльність з управління активами на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Частка держави в статутному капіталі компанії з управління активами не може перевищувати 10 відсотків. Поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Компанія з управління активами може здійснювати діяльність з управління іпотечним покриттям. Компанія з-управління активами венчурного фонду бере участь в управлінні діяльністю емітента, корпоративні права якого перебувають в активах фонду, активами якого ця компанія управляє. Компанія з управління активами може одночасно здійснювати управління активами кількох ІСІ.

Розмір статутного капіталу компанії з управління активами має становити не менш як 7 мільйонів гривень.

Компанія з управління активами несе майнову відповідальність за збитки, що були завдані ІСІ її діями (бездіяльністю), згідно з законом та відповідно до умов договору. Відшкодування провадиться за рахунок резервного фонду цієї компанії в порядку, встановленому Комісією, а у разі недостатності резервного фонду - за рахунок іншого майна цієї компанії. Резервний фонд створюється у розмірі, визначеному установчими документами, але не менш як 25 відсотків статутного капіталу (фонду) компанії з управління активами, що здійснює управління активами ІСІ. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду визначається установчими документами компанії з управління активами, але не може бути менше 5 відсотків суми чистого прибутку.

Винагорода компанії з управління активами за здійснення своєї професійної діяльності встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів фондів і сплачується грошовими коштами.

Ліцензування діяльності компанії з управління активами здійснюється НКЦПФР за поданням саморегулівної організації. Така саморегулівна організація має право одержувати звітність, складену компаніями з управління активами, з иетою її контролю, узагальнення та аналізу.

Торговці цінними паперами - це професійні учасники фондового ринку, що здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами. Для торговців цінними паперами діяльність з торгівлі цінними паперами становить виключний вид діяльності Закон Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 № 3480-ІУ, в редакції N 2393-УІ ( 2393-17 ) від 01.07.2010.

Відповідно до законодавства торговці цінними паперами створюються юридичними особами у формі господарського товариства.

Торговці цінними паперами надають на фондовому ринку фінансові послуги з:

• купівлі-продажу цінних паперів за дорученням клієнтів (брокерська діяльність);

• управління цінними паперами клієнтів;

• андеррайтингу.

Ліцензування зазначених видів діяльності здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Для одержання ліцензії на здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку торговець цінними паперами повинен відповідати таким основним вимогам:

мінімальний статутний капітал торговця цінними паперами, що здійснює брокерську діяльність - не менш як 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш як 7 мільйонів гривень та сплачується виключно грошовими коштами;

мати відповідну кількість сертифікованих фахівців для проведення операцій з цінними паперами;

мати зареєстрованими у визначеному законодавством порядку всі випуски власних цінних паперів тощо.

Фінансові послуги на страховому ринку надаються страховиками та страховими посередниками.

Страховики - це фінансові установи, які згідно з отриманою ліцензією приймають на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику або особам, яких він назвав, завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму.

В Україні страховики можуть бути створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Чинним законодавством України передбачена можливість створення державних страхових організацій. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

За характером діяльності страховики поділяються на види:

1) такі, що страхують життя;

2) здійснюють інші види страхування;

3) надають виключно пере страчу вальні послуги.

Особливості функціонування страховиків в Україні регламентує Закон України “Про страхування” N 85/96-ВР, 07.03.1996 р, в редакції N 2367-УІ від 13.08.2011. Ведення реєстру страхових організацій, регулювання та ліцензування діяльності, повязаної з наданням страхових послуг, проводиться Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Страховиками реалізуються фінансові послуги (страхові послуги), що пов'язані із забезпеченням різних видів страхування. Серед них страхування життя, добровільне особисте страхування, добровільне майнове страхування, добровільне страхування відповідальності, державне обов'язкове страхування, недержавне обов'язкове страхування та інші.

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України забезпечує реєстрацію страхових та перестрахових брокерів з видачею відповідного свідоцтва та веде їх реєстр. Свідоцтво про реєстрацію підтверджує право страхового брокера надавати консультаційні, експертно-інформаційні та інші посередницькі послуги у страхуванні.

Наданням окремих видів фінансових послуг на ринку займаються фінансові компанії. Згідно з українським законодавством, фінансовими компаніями вважаються фінансові установи, які надають фінансові послуги, регулювання діяльності яких здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, окрім тих установ, які надають послуги у страховій діяльності, діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення, а також кредитних спілок і ломбардів.

Перелік видів фінансових послуг, які має право надавати фінансова компанія, зазначається в додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Відповідно до нормативних документів Національної комісії, фінансові компанії можуть здійснювати такі види фінансових операцій:

1. надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

2. надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів:

3. надання позик;

4. переказ грошових коштів;

5. надання порук (поручительств);

6. залучення фінансових активів фізичних осіб із зобов'язанням щодо наступного їх повернення шляхом укладання договорів на управління майном;

7. залучення фінансових активів юридичних осіб із зобов'язанням щодо наступного їх повернення шляхом укладання договорів на управління майном;

8. фінансовий лізинг;

9. надання гарантій;

10. факторинг;

11. довірче управління фінансовими активами.

12. кліринг:

13. обслуговування дорожніх чеків;

14. діяльність з обміну валют;

15. інші, визначені у відповідних нормативних документах .

У випадку, якщо надання певної фінансової послуги вимагає отримання ліцензії, фінансова компанія може надавати такі послуги лише після отримання відповідної ліцензії. Для включення фінансових компаній до реєстру фінансових установ вони повинні відповідати таким умовам: володіти власним капіталом у розмірі, не меншому ніж 1 млн. грн. на дату подання заяви, не мати збитків за підсумками фінансового року, що передує поданню заяви, та порушень чинного законодавства у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

До категорії фінансових інститутів в Україні належать і довірчі товариства. Довірчі товариства в Україні створюються як товариства з додатковою відповідальністю для проведення довірчих операцій. Діяльність довірчих товариств в Україні регламентується Декретом КМУ "Про довірчі товариства" від 17 березня 1993 року.

Довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його засновники - довірені особи. Відповідно до законодавства дії довірених осіб повинні бути спрямовані виключно на реалізацію інтересів власників довіреного майна, за умовами укладеного між ними договору.

Засновники довірчого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника.

Довірчі товариства в Україні є фінансовими установами. З 2005 року інформація про них вноситься до Державного реєстру фінансових установ, що ведеться Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Для внесення інформації до Реєстру довірче товариство подає до уповноваженого державного органу заяву, оригінали або копії установчих документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію довірчого товариства, інформацію про товариство за встановленою формою, відомості про наявні ліцензії та фінансову звітність за останній календарний рік, підтверджену аудитором.

Довірче товариство здійснює такі довірчі операції:

• для громадян - представницькі послуги для обслуговування цінних паперів, заставних, боргових зобов'язань, збереження активів;

• для юридичних осіб - розпорядження активами, агентські послуги, ведення рахунків для власників цінних паперів, управління голосуючими акціями;

Реалізація зазначених операцій здійснюється довірчими товариствами шляхом прийняття в управління грошових коштів, цінних паперів та іншого майна клієнтів. Надання довірчих послуг здійснюється товариством за посередництва банку, який забезпечує відповідальне зберігання власних коштів довірчого товариства і залучених коштів довірителів майна довірчих операцій, розмір якої фіксується в договорі про довірче управління.

Крім фінансових компаній і довірчих товариств провадження певних фінансових послуг здійснюють окремі суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Для надання фінансових послуг суб'єкти господарювання повинні стати на облік у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вести облік укладених договорів та здійснювати фінансові операції на систематичній основі. За умови дотримання зазначених умов юридичні особи, що не є фінансовими установами, можуть здійснювати діяльність з надання послуг з:

фінансового лізингу;

надання порук;

надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту);

поштового переказу коштів.