ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………3

Розділ 1 Аналітичний огляд……………………………………………………………......5

Розділ 2 Методи і методика досліджень…………………………………………………..7

Розділ 3 Природно-кліматичні умови району досліджень……………………………….8

3.1. Характеристика території і лісорослинних умов…………………………….8

3.1.1. Місцезнаходження і площа лісництва……………………………………...8

3.1.2. Рельєф………………………………………………………………………...8

3.1.3. Основні риси клімату………………………………………………………..8

3.1.4. Характеристика грунтів……………………………………………………..9

3.1.5. Фітоценотичний покрив…………………………………………………….9

3.2. Основні положення організації і ведення лісового господарства…………10

3.2.1. Відомості про об’єкти природно-заповідного фонду та тимчасове

довгострокове користування ……………………………………………………...10

3.2.2. Основні положення організації лісового господарства…………………..11

3.3. Лісовідновлення і лісорозведення…………………………………………...12

3.4. Характеристика ПЛНД………………………………………………………..16

Розділ 4 Результати роботи та їх обговорення…………………………………………..18

4.1. Характеристика лісокультурного фонду на 2013 рік……………………….18

4.2. Проектне завдання з лісових культур……………………………………….19

4.3. Обґрунтування типів і технологій створення лісових культур…………….21

4.4. Розрахунок потреби в садивному матеріалі і вартості створення культур..22

Розділ 5 Організація праці і техніка безпеки…………………………………………….24

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………..30

Список використаних джерел……………………………………………………………..31

ВСТУП

Ліси України, загальною площею близько 10,5 млн. га в даний час характеризуються суттєвим переважанням штучних насаджень - лісових культур над природними. Так, згідно даних проф. Генсірука С. А. у продовж останніх 70 років на Україні посіяно та посаджено близько 5 млн. га лісів [4, с. 6]. Крім цього, лісовими підприємствами створено понад 1,3 млн. га захисних насаджень і 440 тис. га полезахисних лісосмуг [5, с. 3], які розміщені на землях підприємств різної форми власності і захищають від ерозії та суховіїв понад 13 млн. га орних земель.

Тенденція до переважання штучних насаджень над природними в нашій державі продовжує зберігатися. Залісення планово зрубаних ділянок відбувається, за рідким винятком, шляхом створення лісових культур, що дозволяє щорічно збільшувати площі штучно створених лісів на 32-35 тис. га.

Урядом країни в травні 2002 р. була прийнята до виконання комплексна програма "Ліси України", згідно якої передбачається до 2015 р. збільшити площу лісів держави на 2,0-2,5 млн. га, що забезпечить зростання лісистості до рівня 19-20%. Виконання цієї програми базується винятково на створенні лісових культур, для чого Кабінетом Міністрів України заплановано виділення із державного та місцевих бюджетів значних відпо­відних коштів.

Виконання цієї програми вимагає не лише наявності фінансового забезпечення, але і великої кількості кваліфікованих фахівців лісокультурного спрямування, які забезпечать організацію і керівництво роботами.

Метою курсової роботи є складання проекту лісових культур для Криницького лісництва ДП "Бучацьке ЛГ ".

Завдання досліджень - вивчення наукової літератури, яка стосується теми роботи; складання методики досліджень, вибірка інформації щодо лісокультурного фонду лісництва, обґрунтування типів, технології створення лісових культур на даній ділянці.

Об'єкти досліджень - лісокультурний фонд Криницького лісництва ДП " Бучацьке ЛГ ".

Робота складається із вступу, п'ятьох розділів - аналітичного огляду, методів і методик досліджень, природно кліматичних умов досліджуваного підприємства, результатів роботи та їх обговорення, організації праці і техніки безпеки, а також висновків, списку використаних джерел і додатку.

Розділ 1 Аналітичний огляд

Для збереження екологічної рівноваги в лісових біогеоценозах, найважливішу роль відіграє процес відтворення лісових ресурсів, який у західному регіоні України переважно відбувається шляхом створення лісової культури. Навіть у багатих типах лісу, щоб запобігти заміні головних автотрофних порід другорядними, доцільно застосовувати штучне лісовідновлення [1,2,3]. Саме лісові культури повинні збагатити природний склад лісів, не допустити його збіднення. При цьому склад штучного насадження повинен обов'язково відповідати типу лісу. Ігнорування цього аспекту призводить до зниження продуктивності, цінності та погіршення санітарного стану культур [4]. Участь цінних аборигенних порід у складі насадження зменшується, якщо не брати до уваги складні взаємовідносини між деревними породами, у процесі яких породи з меншим ступенем конкурентоздатності випадають зі складу насадження або ростуть по IV—V класу Крафта [5].

Відомо, що природні насадження більш стійкі та довговічні, ніж штучно створені. Процесу природного відновлення цінних порід під наметом стиглих насаджень, зокрема у західному регіоні, присвячені роботи багатьох дослідників [6,7,8], що дає змогу простежити активність та надійність процесу природного відновлення головних порід. Висновки науковців свідчать про складність лісовідновного процесу, наявність негативних особливостей, які полягають головним чином у наступному:

а) природне відновлення дуба в його корінних типах — судібровах та дібровах відбувається, здебільшого, незадовільно, переважно зі зміною порід (на граб та м'яко-листяні);

б) після головної рубки дубових насаджень відновлення відбувається за рахунок порості дуба з незначною участю насінних екземплярів;

в) незначна кількість екземплярів дуба в підрості в окремих випадках, є в суборових типах лісорослинних умов, що дає можливість сформувати складне насадження із сосни в першому та дуба — в другому ярусі;

г) природне відновлення на соснових вирубках відбувається незадовільно, у недостатній кількості або зовсім відсутнє. Здебільшого сосна замінюється на м'яко-листяні породи (головним чином березу) [9,10].

Заміна дуба та сосни в їх корінних типах лісу менш цінними породами природним шляхом пояснюється їх слабкою конкурентоздатністю в боротьбі з трав'яною рослинністю, періодичністю плодоношення, знищення насіння гризунами, повільним ростом у молодому віці тоді як самосів граба, берези чи осики росте дуже швидко, а їхня поросль — ще інтенсивніше.

Внаслідок осушувальних меліорацій, зниження повноти деревостанів прохідними рубками, випасу худоби, рекреаційних навантажень тощо спостерігається послаблення плодоношення дерев. Це особливо стосується однієї з найцінніших порід — дуба, який має найвищу продуктивність у корінних типах — дібровах. Підріст дуба трапляється у вигляді торчків і лише у зріджених деревостанах. Після рубки природне відновлення супутніх порід заглушує рідкі сходи дуба. Тому найбільш ефективним і надійним шляхом відновлення дібров є створення, лісових культур[11].

У типах лісорослинних умов, які не зазнали активного впливу людини, під наметом насаджень природне відновлення переважно задовільне. В місцях інтенсивної лісогосподарської діяльності часто спостерігається заміна головних порід супутніми як наслідок поганих урожайних років дуба, сосни, бука. Підріст головних порід, що з'являється під наметом спілих деревостанів, внаслідок суцільних чи останнього прийому поступових рубок влітку з використанням тракторного трелювання майже повністю знищується, тому на зрубах здебільшого треба створювати суцільні лісові культури. Крім того, затрати на догляд за підростом дуба у 3 — 5 разів вищі, ніж затрати на догляд за культурами, створеними рядовим способом чи в коридорах. Тому при суцільних рубках необхідне переважно штучне лісовідновлення, що забезпечить відновлення лісів з необхідним складом деревних порід. При цьому повною мірою слід використовувати природне відновлення як головних, так і другорядних порід[12].