- •Курс лекцій
- •Тема 1 Загальна характеристика дисципліни і задачі курсу
- •1. Визначення промислової технології
- •2. Технологічні системи, їх елементи.
- •3. Класифікація технологічних системи. Основні види технологій.
- •4. Розвиток технології як науки. Еволюція технологій.
- •5. Технологічні уклади, їх стадії. Життєвий цикл технології.
- •6. Структура дисципліни. Основні задачі курсу. Зв’язок з дисциплінами навчального плану.
- •Тема 2. Промислові технології і технологічні процеси
- •Промислові технології, їх види. Інформаційні технології.
- •Виробничі та технологічні процеси, типи виробництв.
- •Класифікація технологічних процесів та їх основні види. Промислові технології і технологічні процеси
- •2. Виробничі та технологічні процеси, типи виробництв
- •3. Класифікація технологічних процесів та їх основні види.
- •Тема 3. Інновації та їх роль у розвитку технології
- •1. Еволюція економічного розвитку країн.
- •2. Поняття „інновація”. Види інновацій
- •3. Інноваційні процеси і їх структура
- •4. Мета і принципи державної інноваційної політики України
- •Тема 5 Якість продукції, стандартизація, метрологія і сертифікація
- •1. Якість продукції та її показники
- •2. Управління якістю продукції на промисловому підприємстві.
- •3. Стандартизація та її вплив на якість продукції
- •Метрологічне забезпечення якості продукції
- •Сертифікація продукції та підтвердження відповідності
3. Інноваційні процеси і їх структура
Основу інноваційної діяльності складає інноваційний процес – комплексний процес освоєння та реалізації нового продукту (ідеї, технології, виробу).
Інноваційний процес розробки, освоєння та реалізації нового продукту (інновації) умовно можна поділити на чотири фази:
Перша фаза інноваційного процесу включає розробку та освоєння інновації, вихід на ринок.
Друга фаза – зростання виробництва.
Третя фаза – стабілізації виробництва і реалізації інновації. На цій стадії продукт інновації вдосконалюють, модифікують, покращують його якісні показники, щоб витримати конкуренцію і втриматися на ринку.
Четверта фаза – моральне старіння інноваційного продукту. Обсяг реалізації скорочується, падає конкурентоспроможність, нововведення починає витискатись іншими інноваціями.
4. Мета і принципи державної інноваційної політики України
Під інноваційною політикою розуміють комплекс принципів та заходів щодо стимулювання, розробки, супроводу, управління, планування і контролю процесів інноваційної діяльності в науково-технічній та виробничих сферах.
Державне управління та забезпечення реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності здійснює Кабінет Міністрів України через спеціально уповноважені центральні та регіональні органи виконавчої влади.
Головною метою державної інноваційної політики України є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.
Основними принципами державної інноваційної політики України є:
-
визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
-
формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;
-
створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного потенціалу;
-
забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;
-
ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;
фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;
-
сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;
-
інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;
-
підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.
Основними учасниками інноваційної сфери діяльності у світовій практиці визнані три групи структурних об’єднань і одиниць:
-
академічна наука, галузеві науково-дослідні інститути, університети, дослідницькі центри (лабораторії);
-
науково-дослідні підрозділи промислових підприємств;
недержавні підприємства, що спеціалізуються на різноманітних стадіях інноваційного процесу.
Науково-технічні зони:
Технопарк – це територіально відокремлений комплекс, що діє на базі провідного університету за участю наукових установ, промислових підприємств, комерційних, організаційних, інформаційних та сервісних структур.
Технополіс – структура, аналогічна технопарку, що знаходиться на території конкретного невеликого населеного пункту і яка визначає розвиток території розташування.
Бізнес-інкубатор – організаційна структура, що має на меті створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм: надавати приміщення та необхідне обладнання на певний період, забезпечувати їх консультаціями з економічних та юридичних питань на пільгових засадах, організовувати інформаційне забезпечення, проводити експертизу інноваційних проектів.