Обсяги державного бюджету срср і державних бюджетів союзних республіку 1940-1977 роках, млрд. Руб.

Показники	1940	1960	1970	1977 (план)	Ріст в 1977р. до 1940р.
Державний бюджет СРСР	174	73,1	154,6	238,7	13,7 рази
Державні бюджети союзних республік	4,2	43,0	76,7	105,6	25,1 рази
Із них державний бюджет УРСР	0,79	7,6	18,4	18,1	22,9 рази

Держбюджет УРСР у 1977 р. порівняно з 1940 р. зріс у 22,9 рази, в той час держбюджет СРСР за аналогічний період збільшився тільки в 13,7 рази. Видатки Держбюджету України на розвиток промисловості і будівництва в 1977 р. становили 2,2 млрд. руб., що у 66,6 рази більше, ніж у 1940 р. Видатки на сільське господарство було визначено в розмірі 1,4 млрд. руб. або у 51,7 рази більше, ніж у 1940 р.

За 1940-1977 рр. місцеві бюджети УРСР зросли в 11,3 рази. Питома вага їх видатків в Державному бюджеті УРСР становила у 1940 - 73,5%, а в 1975 р. - 35,9%, тобто зменшилась майже в 2 рази за рахунок більш швидких темпів росту видатків державного бюджету (в 23,1 рази).

Доходи державного бюджету СРСР у 1980 р. становили 302,7 млрд. руб., а в плані на 1986 р. - 414,5 млрд. руб. У відношенні до національного доходу державний бюджет у першій половині 80-х років займав біля 65%.

10.2. Заходи з посилення впливу фінансів у 1979 році.

В 1979 р. в галузі фінансів були заплановані заходи з підвищення ефективності використання ресурсів, більш повній мобілізації внутрігосподарських резервів, посилення впливу фінансових важелів на інтенсифікацію виробництва. Фінансова програма включала введення перспективного фінансового планування, в тому числі розробку зведеного фінансового балансу держави; впровадження нормативного методу розподілу прибутку; посилення ролі норм і нормативів у фінансовому плануванні та економічному стимулюванні; створення єдиного фонду розвитку науки і техніки в міністерствах; зміну порядку планування і фінансування, кредитування і розрахунків у будівництві.

Було встановлено, що зведений фінансовий баланс держави має розроблятись на п'ять років з розподілом доходів та видатків по роках. Заплановані показники могли корегуватися у річних зведених фінансових балансах, що передбачали обсяги фінансування підприємств, організацій, заходів і утворення фінансових резервів.

Розширення зведеного фінансового планування на п'ятирічний період вимагало відповідного покращення його інформаційної бази. У зв'язку з цим Мінфін СРСР повинен був направляти в Держплан СРСР розрахунки основних видів доходів і видатків державного бюджету на п’ять років з розподілом по роках. На рівні міністерств, відомств теж відбувся перехід до п'ятирічного фінансового планування. При складанні річних планів їх окремі позиції могли уточнятися, але завдання на кожен рік не повинні бути меншими, ніж передбачено у п’ятирічному плані.

У фінансовому плануванні посилилася роль фінансових норм і нормативів, і перш за все нормативів формування фондів економічного стимулювання, єдиного фонду розвитку науки і техніки, а також нормативів розподілу прибутку. Більшість з цих нормативів затверджувалась у п'ятирічному плані з диференціацією по роках.

Нормативний метод розподілу прибутку застосовувався у деяких промислових та будівельних міністерствах. Міністерствам на основі стверджених у п'ятирічному фінансовому плані завдань встановлювались стабільні, диференційовані по роках нормативи відрахувань від балансового прибутку, що залишався у їхньому розпорядженні. Норматив визначався таким чином, щоб забезпечити фінансування капіталовкладень, повернення банківських кредитів і сплату відсотків по них, приріст нормативу оборотних коштів, формування фондів економічного стимулювання, а також інших планових витрат по розвитку галузі.

При нормативному методі наперед визначалась частка прибутку, що залишалась у розпорядженні міністерства. Якщо завдання річного плану по прибутку були перевиконані, то в розпорядження міністерства поступали додаткові кошти. Так, при перевиконанні плану до 3%, міністерству залишали 50% надпланового прибутку, при перевиконанні понад 3% у розпорядження міністерства направляли 25% прибутку, що складав перевиконання. Нормативний метод був запроваджений на галузевому рівні. На практиці мало місце недовиконання плану по прибутку. У цьому випадку, в бюджет вносили всі платежі в повній сумі за рахунок відповідного зменшення обсягу коштів, що залишалися у розпорядженні міністерства.

У 1979 році був запроваджений порядок, згідно з яким формування фондів матеріального заохочення підприємств, організацій було поставлено у залежність від показників їхньої діяльності, а саме: темпів росту продуктивності праці, випуску продукції вищої категорії якості, економії матеріальних ресурсів, рівня рентабельності тощо. Було передбачено, що відрахування у фонд матеріального заохочення відбуваються по нормативах, встановлених у відсотках до прибутку.

У X та XI п'ятирічках були здійснені заходи з підвищення ефективності капітальних вкладень. Запроваджувались розрахунки між замовниками і підрядними організаціями за повністю завершені та здані в експлуатацію об'єкти. До закінчення терміну будівництва витрати на будівельно-монтажні роботи покривались не за рахунок авансів, а за рахунок кредитів банку.

У галузевих міністерствах був створений єдиний фонд розвитку науки і техніки. Його кошти призначались для фінансування науково-дослідних робіт, а також покривались витрати підприємств, пов'язані з освоєнням виробництва нової техніки і впровадженням нової технології. Фонд формувався за рахунок відрахувань від прибутку підприємств, об'єднань.