8.4. Фінансова політика у 30-ті роки.

а) політика у сфері фінансів підприємств. Проведені в ході податкової та кредитної реформ зміни позитивно вплинули на посилення ролі фінансів у сфері виробництва. Був змінений порядок формування та використання оборотних коштів підприємств: вони стали розмежовуватись на власні та залучені; забезпечення оборотними коштами державних підприємств відбувалось лише в мінімальних розмірах; тимчасові потреби в оборотних коштах покривались за рахунок позичених коштів. У 1931 р. були розроблені основні принципи нормування оборотних коштів державних підприємств. У 1934 р. була списана заборгованість державних підприємств по позиках на капітальне будівництво.

Заходи з удосконалення фінансів підприємств та зміцнення господарського розрахунку продовжувались також у роки другої та третьої п'ятирічок. Зокрема, було впроваджено зміни у систему амортизаційних відрахувань. У 1938 р. були введені диференційовані норми амортизаційних відрахувань та запроваджений новий порядок використання амортизаційного фонду. Якщо раніше вся сума амортизаційних відрахувань направлялась на фінансування капіталовкладень, то з 1938 р. частина амортизації (біля 45%) стала зараховуватись на спеціальний рахунок підприємства в Державному банку і кошти використовувались на фінансування капітального ремонту. Інша частина амортизаційних відрахувань була призначена для фінансування капітального будівництва і повинна була зараховуватись на рахунок в банках довгострокових вкладень.

З метою посилення зацікавленості робітників у результатах роботи в 1936 р. на державних підприємствах була змінена система матеріального стимулювання. Замість фонду покращення побуту робітників і службовців, в який відрахували 10% фактичного прибутку, був впроваджений єдиний фонд директора, формування якого залежало від випуску продукції та зростання доходів. Відрахування у фонд директора становили 4% планового і 50% надпланового прибутку. У 1938-39 рр. була завершена перебудова оптових цін, яка сприяла зниженню собівартості і збільшенню прибутку підприємств. Цьому сприяв і перегляд ставок податку з обороту, який дав змогу врегулювати рентабельність продукції.

Відбувалися зміни в фінансах сільського господарства: машино-тракторні станції були переведені на бюджетне фінансування; перебудована система обов'язкового окладного страхування; удосконалений порядок оподаткування. У 1936 р. сільськогосподарський порядок для колгоспів був замінений подоходним податком, що стягувався із сукупного доходу по пропорційній ставці. Пізніше були внесені зміни та введена диференціація ставок, понижений рівень оподаткування окремих доходів тощо. У 1939 р. були запроваджені прогресивні ставки обкладання сільськогосподарським податком доходів від підсобного господарства колгоспників, що фактично обмежувало його розвиток.

У 1940 р. ввели обов'язкове страхування майна колгоспів, яке характеризувалось більш високими нормами страхового забезпечення. Раніше була переглянута система окладного страхування колгоспного майна і Держстраху заборонили покривати збитки, які виникли по вині власника майна.

б) політика у сфері державних фінансів. Внаслідок проведеної податкової реформи доходи держави за період першої п’ятирічки зросли у 2,4 рази, в тому числі податкові надходження – у 2,5 рази, неподаткові – у 2,6 рази. Уже в 1932 році основу державних доходів формували соціалістичні підприємства (77%), а в структурі видатків бюджету провідну роль відігравало фінансування капітальних вкладень. У 1938-40 рр. на розвиток промисловості було направлено у 38 разів більше коштів, ніж у 1923-28 рр. і в 3,1 рази більше, ніж у першу п’ятирічку.

У тридцяті роки була проведена реорганізація фінансового контролю. У 1935 р. при фінансових органах створені штатні комісії для контролю за дотриманням штатної дисципліни. У 1937 р. був запроваджений внутрівідомчий фінансовий контроль і замість фінансово-бюджетних інспекцій створені спеціальні органи під керівництвом Контрольно-ревізійного управління НарКомФіну СРСР.

В сільському господарстві у 1932 р. поряд із встановленням скидок з сільськогосподарського податку для колективних господарств, запровадили додатково до нього одноразовий податок для одноосібних селянських господарств, який повторили у 1934 р.

Тривав розвиток бюджетної системи. У 1931 р. прийнята постанова уряду СРСР про розмежування доходів між республіканськими та місцевими бюджетами, посилення ролі місцевих бюджетів, обов'язкове формування сільських бюджетів, зміну форм бюджетного регулювання. На початку 30-х років продовжувалася політика, спрямована на централізацію бюджетних ресурсів у союзному бюджеті. Його питома вага у видатках зведеного бюджету у 1929/30 р. становила 52,6%, а у 1932 р. зросла до 69,7%.

У зв'язку з перебудовою системи платежів у бюджет змінився порядок формування доходів по ланках бюджетної системи. Всі доходи бюджету були поділені на закріплені та регулюючі. До останніх зарахували поряд з іншими податок з обороту. Забезпечуючи реалізацію принципу єдності в побудові бюджетної системи, до складу зведеного бюджету в 1938 р. були віднесені місцеві бюджети і зведений бюджет державного соціального страхування. Зведений бюджет СРСР у 1931-1940 рр. планувався без бюджетного дефіциту.

На 1941 р. зведений бюджет був затверджений по доходах в розмірі 216,8 млрд. руб. і по видатках в розмірі 216 млрд. руб. Бюджетні видатки на потреби Наркомату оборони зростали, у 1937 р. вони становили 16,5 млрд. руб. (близько 16%), а на 1941 р. планувались в сумі 70,9 млрд. руб. (1/3 сукупного обсягу). Показники, що характеризують зведений бюджет свідчать про ріст доходів у 1941 р. майже в 2 рази порівняно з 1937 р., останнім роком другої п'ятирічки. Держава планувала в 1941 р. успішно завершити третю п'ятирічку.

Таблиця 10.