Доходи і видатки державного бюджету срср у 1922-1926 роках

	1922/23 р.	1923/24 р.	1924/25 р.	1925/26 р.
Всього доходів, млн. руб.	924,9	2025,8	3119,0	4245,5
в т.ч. податки і збори	584,0	991,1	1603,4	2192,9
неподаткові доходи	213,3	535,7	850,1	1236,6
державні позики	81,9	183,6	130,5	146,0
інші доходи	45,7	315,4	535,0	670,0
% до підсумку
податки і збори	63,1	48,9	51,4	51,6
неподаткові доходи	23,1	26,4	27,3	27,6
д/позики / інші	8,9/-	9,1/-	4,1 /13,5	3,5/15,8
Всього видатків, млн. руб.	1403,4	2022,2	3065,1	4209,7
в т.ч. народне господарство	667,4	557,4	916,4	1223,8
соц.-культурні заходи	181,3	354,5	931,2	1370,7
управління	182,0	283,2	404,5	551,8
оборона	228,1	402,4	418,1	569,4
% до підсумку:
народне господарство	47,5	27,6	29,9	29,1
соц.-культ. заходи	12,9	17,5	30,4	32,6
управління	13,0	14,0	13,2	13,1
оборона	16,3	19,9	13,6	13,5

Починаючи з 1923/24 господарського року, бюджет складали в твердій радянській валюті. Державний бюджет на 1924/25 р. був вперше виконаний з перевищенням доходів над видатками без проведення грошової емісії.

За три роки бюджетні ресурси держави зросли в 4,6 рази. Найбільшу питому вагу займали видатки на народне господарство (біля 31%) і соціально-культурні заходи (27%).

8.2. Розвиток фінансів у 1922-1930 рр.

Після завершення відновного періоду компартія оголосила про перехід до прискореного будівництва соціалізму. Фінансова політика держави полягала в стимулюванні росту грошових доходів і нагромаджень промисловості, збільшенні доходів бюджету, удосконаленні методів концентрації ресурсів та правильній організації фінансування, посиленні податкового тиску на капіталістів. У 1929 р. був скасований НЕП.

У першому п'ятирічному плані (1928-1933 рр.) передбачалось першочергове фінансування важкої промисловості. Необхідно було мобілізувати фінансові ресурси у розмірі 91,6 млрд. руб., з них 70,9 млрд. руб. - кошти підприємств, організацій і 17,3 млрд. руб. - кошти населення. Майже 62% обсягу капіталовкладень фінансувалося за рахунок коштів бюджету. Якщо видатки Державного бюджету СРСР за роки першої п'ятирічки зросли у 4,3 рази, то видатки на народне господарство – у 6,7 рази.

Перший п'ятирічний план був сприятливим для України, яка отримала 20% загальних капіталовкладень. На її території було побудовано 400 підприємств із 1500, в тому числі Харківський тракторний завод, завод Дніпроспецсталь, Дніпрогес. Однак другий і третій п'ятирічні плани передбачали незначні капіталовкладення. Союзні органи таке скорочення пояснювали близькістю України до західних кордонів і в основному розвивали промислові райони Уралу. В УРСР відбувався переважаючий розвиток добувних галузей, а також нерівномірний географічний розподіл виробництва з розширенням промислових районів Донбасу і Придніпров'я.

У 1927 р. було затверджено нове Положення про державні промислові трести. Так називались підприємства, які працювали на засадах госпрозрахунку. При розподілі прибутку підприємств у 1929 р. 60% його обсягу направлялось в бюджет, а 40% - залишалося в господарстві та йшло на формування фонду покращення побуту робітників, виплату премій, а також відрахування в Банк довгострокового кредитування. Відбувся значний ріст грошових нагромаджень:

1925/26 р. 1928/29 р.

прибуток 647 млн. руб. 1140 млн. руб.

амортизація 365 млн. руб. 470 млн. руб.

Це вимагало посилення фінансового контролю зі сторони держави. Фінансово-контрольне управління Наркомфіну СРСР було реорганізовано у Держфінконтроль з посиленням його самостійності та розширенням прав.

Здійснення плану індустріалізації держави вимагало значних обсягів капіталовкладень. Так, у 1925/26 р. вони становили 2,3 млрд. руб., а у 1929 р. – 5,9 млрд. руб. Питома вага вкладень у виробництво засобів виробництва у всій сумі капіталовкладень у промисловість зросла з 65,7% у 1925/26 р. до 84,6% у 1929/30 р.

Основна роль у фінансуванні індустріалізації була покладена на бюджетні кошти, питома вага яких досягла у 1929/30 р. 58%. У травні 1930 р. ЦВК прийняв постанову, згідно з якою бюджетні кошти на фінансування державних підприємств не повинні були повертатися в централізований фонд держави.

Крім бюджетних коштів у якості джерел індустріалізації використовувались кошти населення через систему державного кредиту. Держава випускала масові позики, періодично змінюючи умови випуску. Середній строк позик, випущених у 1926-1929 рр. зріс у 2,5 рази порівняно з позиками 1922-1925 рр. і становив 8 років 4 місяці. У 1930 р. була проведена конверсія державних позик: облігації всіх раніше випущених позик, які розміщувались по підписці (крім облігацій Третьої позики п'ятирічки), були замінені облігаціями позики "П'ятирічка за чотири роки" строком на 10 років. Проведена у 1936 р. конверсія понизила вартість кредиту для держави у 2 рази (з 8 до 4%) і продовжила термін позик з 10 до 20 років.

Для фінансування господарства держава використовувала кошти державного майнового і особового страхування. У бюджет ці кошти поступали в порядку відрахувань від прибутку Держстраху СРСР, а також шляхом утворення страхових і резервних фондів, частину коштів яких вкладали у державні позики.

До 1928 р. страхування майна соціалістичних підприємств проводилось на однакових умовах із страхуванням майна приватних підприємств і осіб, застосовувались лише певні знижки. У 1928 р. були введені нові правила страхування майна народного господарства і ВРНГ зобов'язувалась протягом двох років застрахувати в повній вартості всі основні фонди промисловості. Однак реалізація такого рішення була пов'язана із значними труднощами і його відмінили. У відношенні державних підприємств функції по страхуванню їх майна були покладені на бюджет.

У 1929 р. було запроваджено пенсійне забезпечення в порядку соціального страхування по старості. Спочатку воно було поширено на працівників чорної металургії, залізничного транспорту та деяких інших галузей. Страхові тарифи були диференційовані в залежності від страхових ризиків, однак виплата допомог і пенсій проводилась незалежно від місця роботи, трудового стажу застрахованого. Визнавши недоліки, компартія запропонувала перевести державне соціальне страхування на галузевий рівень: створити галузеві страхові каси і децентралізовано видавати допомогу і пенсії.

Фінанси приймали важливу участь у реконструкції сільського господарства. Фінансування відбувалось за рахунок коштів бюджету, Державного та кооперативних банків тощо. Бюджетні кошти у 1926/27 рр. становили 298 млн. руб. або 14,3%, а у 1929/30 рр. вже 1353 млн. руб. або 19,9%. У першій п'ятирічці їх обсяг дорівнював 9,5 млрд. руб. або 10,5% всіх бюджетних видатків. За рахунок бюджету надавалась також допомога через систему сільськогосподарського кредиту, а також на будівництво машино-тракторних станцій.

Важливим засобом розподілу національного доходу держави залишався державний бюджет, доходи і видатки якого характеризувались наступними розмірами:

Таблиця 9.