8.3. Необхідність, зміст і наслідки податкової реформи 1930-1931 рр.

Податкова система 30-х років характеризувалась великою кількістю платежів, багатократністю оподаткування податками одних і тих же товарів на різних стадіях їх виробництва та обігу. Кількість платежів підприємств і організацій досягла 86.

	Сума по плану на 1929/30 р.
	млн. руб.	% до підсумку
Акцизи (12 видів)	2208,2	29,0
Промисловий податок	1648,4	21,5
Мита	300,9	3,9
Попенна плата	371,7	4,9
Подоходний податок	353,5	4,7
Відрахування від прибутку в бюджет (3 види)	928,1	12,2
Відрахування в фонд покращення побуту робітників	145,1	1,9
Відрахування в Банк довгострокового кредитування	329,1	4,3
Позики 1928 і 1929 рр.	256,8	3,4
Всього 23 платежі	6531,9	85,8
Інші 63 платежі	1081,8	14,2
Всього 86 платежів	7613,7	100,0

Діюча система оподаткування давала позитивні результати на першому етапі непу, але у 1930 р. мала протиріччя з господарською практикою. Необхідно було спростити систему платежів у бюджет і підвищити її ефективність. З цією метою у 1930-31 рр. була проведена податкова реформа, яка запровадила двоканальну систему платежів у бюджет: для державних підприємств-податок з обороту і відрахування від прибутку; для кооперативних організацій - податок з обороту і подоходний податок.

В основу побудови податку з обороту були покладені такі принципи: податок встановлюється у формі платежу, який стягується в твердих ставках до обороту або валової виручки від реалізації продукції; цей платіж включається в ціну товару і стягується один раз і в одному місці.

Підсумки уніфікації платежів характеризувались такими даними на 1929/30 р:

	К-сть платежів		Сума платежів
	абс.	%	млн. руб.	%
Всього	86	100,0	7613,7	100,0
в т.ч. - уніфіковано в податку з обороту	53	61,6	4887,6	64,2
- у відрахуваннях з прибутку і подоходному податку	6	6,9	1256,7	16,5
Залишилися в якості самостійних	27	21,5	1469,4	19,3

Запроваджена податковою реформою 1930 р. система платежів мала позитивні моменти:

• державний бюджет отримував твердий, стійкий вид доходу у вигляді податку з обороту, який не залежав від виконання підприємствами плану по виробничих показниках;

• введена система оподаткування прибутку (доходу) підприємств, організацій відповідала принципам госпрозрахунку, давала можливість частину прибутку (доходу) направляти на розширення виробництва і матеріальне заохочення працівників;

• вона дозволяла забезпечити ефективний фінансовий контроль.

Податкова реформа 1930 року встановила:

• обкладання товарів податком з обороту в одному місці та один раз;

• галузеві ставки податку;

• централізований порядок розрахунків з бюджетом, коли платниками виступали об'єднання;

• максимальний розмір відрахувань від прибутку - 81%, за виключенням сум, які направлялись у заохочувальні фонди.

В ході проведення реформи були виявлені суттєві недоліки нової системи платежів у бюджет. Застосування єдиних галузевих ставок не могло забезпечити необхідної рентабельності по всіх видах продукції. Централізований порядок розрахунків з бюджетом не дозволяв фінансовим органам проконтролювати виробничу діяльність підприємств. Розрахунки податку з обороту по плановому, а не по фактичному обороту не сприяли зміцненню госпрозрахунку. Відрахування від прибутку за встановленим великим відсотком не зацікавлювали підприємства у виконанні плану.

Врахувавши всі недоліки, уряд протягом 1930-31 рр. ввів наступні зміни в систему платежів у бюджет:

• замість єдиних галузевих ставок податку з обороту були введені потоварні ставки;

• запровадили децентралізований порядок розрахунків з бюджетом по податку з обороту;

• ввели диференційований відсоток відрахувань від прибутку в бюджет з мінімальним розміром - 10%;

• розрахунки платежів у бюджет стали здійснювати на основі фактичних результатів діяльності.

Одночасно була реформована і система платежів з населення в бюджет. Податки з міського населення включали: подоходний податок (об'єднав три види); промисловий податок (об'єднав 32 платежі) і податок на надприбуток. Було встановлено єдине державне мито.