4 Побудова інженерно-геологічного розрізу

4.1 Інженерно-геологічний розріз є графічним зображенням геологічної будови якої-небудь ділянки у вертикальній площині. Інженерно-геологічні розрізи, як слід, будують по бурових свердловинах, розташованих по осі майбутньої споруди, по трасі дороги та ін.

2. На плані ділянки повинно бути вказано розташування свердловин і лінію, у напрямку якої будується розріз.

3. Основні принципи і порядок побудови розрізу наступні:

   1. Вибрати масштаби розрізу – вертикальний і горизонтальний – з урахуванням його розміщення разом з умовними позначеннями (які розташовуються справа від розрізу) на листі формату А3.

   2. У лівій частині накреслити вертикальну шкалу, а в нижній – горизонтальну.

   3. На горизонтальній шкалі відзначити точки свердловин відповідно до відстаней між ними; потім з цих точок провести пунктирні лінії паралельно вертикальній масштабній шкалі.

   4. На побудованих лініях відзначити абсолютні відмітки устів свердловин відповідно до вертикальної шкали.

   5. З'єднати відзначені точки плавною лінією; таким чином, виходить топографічний профіль.

   6. Нанести на профіль зображення свердловин шириною 1-2 мм і глибиною відповідно до вертикальної шкали. Приклад топографічного профілю зі свердловинами наведено на рис. 4.1.

   7. Зліва, від зображених свердловин, відзначити і записати глибину залягання підошви кожного шару відповідно до вертикального масштабу. З правої сторони – записати абсолютні відмітки підошви кожного шару, які визначаються відніманням глибини залягання підошви від абсолютної відмітки устя свердловини.

   8. З'єднати плавними лініями відмітки підошв відповідних шарів і заштрихувати їх відповідно до умовних позначень (див. рис. 4.3).

   9. Відзначити на свердловинах і підписати глибину залягання рівня грунтових вод (РГВ), закрасити свердловину нижче РГВ - це означає, що свердловина заповнена водою до цього рівня.

   10. З'єднати відмітки РГВ плавною пунктирною лінією відповідно до умовних позначень.

   11. У правій частині розрізу зобразити умовні позначення.

   12. Над розрізом зробити напис: «Інженерно-геологічний розріз по лінії свердловин 1- 4»; нижче слід вказати масштаби горизонтальний і вертикальний.

4.4 Приклад інженерно-геологічного розрізу наведено на рис. 4.2.

5 Побудова карти гідроізогіпс

5.1 Карта гідроізогіпс є графічним зображенням поверхні (дзеркала) грунтових вод. Гідроізогіпси – це плавні лінії, які з’єднують точки з однаковими абсолютними (іноді відносними) відмітками рівня грунтових вод. Зовні карта гідроізогіпс виглядає як карта горизонталей рельєфу місцевості.

5.2 Карту гідроізогіпс слід будувати на листі формату А3.

5.3 Порядок побудови наступний:

5.3.1 Побудувати план розташування свердловин в масштабі 1:500, відповідно до варіанта завдання, отриманого студентом.

5.3.2 Зліва від свердловини вказати її номер; справа записати дріб у вигляді: в чисельнику – абсолютну відмітку устя свердловини, в знаменнику – абсолютну відмітку РГВ (різниця між абсолютною відміткою устя свердловини і глибиною залягання РГВ).

5.3.3 З'єднати свердловини тонкими прямими лініями. Застосовуючи спосіб інтерполяції, відзначити на цих лініях точки, відповідні гідроізогіпсам з абс. відмітками в цілих метрах (в деяких випадках – через 0,5 м).

5.3.4 Відзначені точки з'єднати плавними лініями, враховуючи, що гідроізогіпси не можуть перетинатися або обриватися в межах ділянки. Іноді вони можуть утворювати замкнуті лінії.

5.3.5 Показати напрям руху грунтового потоку стрілками. При цьому слід пам'ятати, що потік завжди направлений від великих абс. відміток до менших та його напрям є перпендикулярним гідроізогіпсам.

5.4 Вибрати на карті гідроізогіпс напрям (створ), на якому має місце найбільша різниця рівнів, тобто найбільший гідравлічний нахил або напірний градієнт. Визначити його за формулою:

I = (H₁ – H₂)/ l = H/ l,

де H₁, H₂ – абс. відмітки РГВ на вибраному напрямі; H – різниця між H₁ і H₂;

l – відстань між точками з рівнями H₁ та H₂.

5.5 За визначеним значенням гідравлічного нахилу I та заданим коефіцієнтом фільтрації k_ф найпроникнішого шару водонасичених грунтів розрахувати швидкість фільтрації:

V = k_фI.

5.6 Визначити дійсну швидкість руху грунтових вод з використанням значення пористості n того ж шару грунту:

V_д= V/ n,

де n – пористість грунту, яка визначається за формулою:

n=e/(1+e).

5.7 Праворуч від карти гідроізогіпс привести вказані розрахунки і результати за пп. 5.4 – 5.6.

5.8 Приклад оформлення карти гідроізогіпс наведено на рис. 5.1.