3.4 Інші види цивільних правовідносин.

Майнові та особисті немайнові відносини. Поділ цивільних правовідносин за характером змісту заснований на вчен­ні про предмет цивільно-правового регулювання і харак­теризується тим, що:

• по-перше, суб’єктивні майнові права можуть переда­ватися, тоді як особисті немайнові права та право ав­торства, за загальним правилом, не можуть бути відо­кремлені від їх носія. Наприклад, засвідчене право ав­торства не можливо продати чи подарувати іншій осо­бі Воно не переходить до інших осіб і після смерті автора;

• по-друге, у випадках порушення майнових прав ін­тереси уповноваженої особи можуть бути задоволені шляхом поновлення порушених прав (наприклад, суд може зобов’язати незаконного володільця повернути річ власнику); особисті немайнові права захищаються засо­бами немайнового характеру;

• по-третє, у деяких випадках, передбачених законом, допускається відшкодування моральної шкоди.

Майнові правовідносини виникають в результаті регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, а особисті немайнові - регулювання цивільним законодавством особистих немайнових відносин. Що стосується об’єкта регулювання, то в майнових відносинах ним є майно. Це перш за все відносини власності. В особистих немайнових відносинах об’єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство та ін.

Специфіка майнових і особистих немайнових правовідносин зумовлює і особливі способи захисту суб’єктивних прав, які існують в рамках цих правовідносин. За загальним правилом, майнові права захищаються за допомогою відшкодування заподіяних збитків. Захист же особистих немайнових прав здійснюється іншими способами. Так, у разі публікації в газеті відомостей, які порочать честь, гідність і ділову репутацію громадянина, виплата йому грошової компенсації сама по собі не відновить його репутацію. Проте репутація громадянина буде відновлена, а його особисте немайнове право буде захищеним, якщо за рішенням суду газета опублікує спростування цієї статті.

Активні та пасивні цивільні правовідносини. Вони різняться характером поведінки зобов’язаної сторони. Якщо на останню у правовідносинах покладено обов’язок активної поведінки, то суб’єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями — правом вимоги і правом захисту порушеного суб’єктивного права (у разі невиконання обов’язку). При цьому суб’єктивне право покликане забезпечити виконання обов’язку, тобто досягнення активної діяльності зобов’язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов’язальні відносини. В них боржник зобов’язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо. У пасивних правовідносинах змістом суб’єктивного обов’язку є пасивна поведін­ка: зобов’язана сторона повинна утримуватися від порушення суб’єктивного пра­ва уповноваженої сторони.

Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах, навпаки, має, так би мо­вити, повноцінне суб’єктивне право з його трьома повноваженнями: право вимо­ги, право на захист порушеного суб’єктивного права і право на свої активні дії, активну поведінку. В цих відносинах суб’єктивне право набуває головного і са­мостійного значення. До пасивних правовідносин належать відносини власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності тощо.[7, c. 88]

Прості і складні правовідносини. Простими називаються правовідносини, в яких одній особі належить тільки одне право, а другій тільки один обов’язок Наприклад, правовідношення, що виникає із договору позики.

Складними є правовідносини, в яких обидві сторони мають як права, так і обов’язки. Так, за договором купі­влі-продажу майна покупець має право вимагати переда­чі йому проданої речі і в той же час зобов’язаний спла­тити продавцю її вартість. Продавець, в свою чергу, зо­бов’язаний передати річ, і в той же час має право вима­гати сплати грошей за цю річ.

Розмежування правовідносин на прості і складні ін­коли є досить важливим. У складних правовідносинах нерідко зустрічаються елементи, що відносяться до різ­них зобов’язань. Наприклад, при перевезенні речей ви­никає обов’язок не тільки перевезти річ, а й зберегти її. Тому при вирішенні спірних питань в кожному конкретному випадку і необхідно визначитись, простим чи складним є те чи інше правовідношення, бо тільки це дасть можливість вірно застосувати до нього певну правову норму.