Класифікація конфліктів «особа-група»

Варіант конфлікту	Можливі причини
Керівник-колектив.	Новий керівник, призначений зі сторони. Стиль керування. Низька компетентність керівника. Сильний вплив негативно спрямованих мікрогруп та їхніх лідерів.
Рядовий член колективу – колектив.	Конфліктна особистість. Порушення групових норм. Неадекватність внутрішньої установки статусу.
Лідер – група	Низька професійна підготовка. Застосування компромату проти лідера. Перевищення повноважень лідерства. Зміна групової свідомості.

Конфлікти типу «група-група» називають міжгруповими.

3.Міжгрупові конфлікти

Протиборчі сторони - групи (малі, середні та мікрогрупи). В основі - зіткнення протилежно спрямованих групових мотивів Їх походження пояснюється природно обумовленою ворожістю до «чужих» і прихильністю до «своїх».

Міжгруповий конфлікт має свою специфіку. По-перше, образ конфліктної ситуації (і без того завжди суб'єктивний) носить характер групових поглядів, думок, оцінок. Характеристика типового суб'єктивного змісту конфліктної ситуації міжгрупового конфлікту зводиться до наступних явищ:

• Деіндивідуалізація взаємного сприйняття. Члени конфліктуючих груп сприймають один одного за схемою «Ми-Вони».

• Неадекватне соціальне, групове порівняння. У думках членів групи своя група завжди оцінюється вище.

• Групова атрибуція. Позитивна поведінка своєї групи і негативна поведінка чужої групи пояснюється внутрішніми причинам. А, відповідно, негативна поведінка своєї групи і позитивна поведінка чужої групи пояснюється зовнішніми обставинами.

• Агресія. У міжгрупових конфліктах індивід схильний поводитися більш агресивно, ніж у випадку, коли від нього потрібне прийняття індивідуального рішення. Причини полягають у так званому ефекті юрби, що з однієї сторони забезпечує «заразливість агресії», а з іншої помітно знижує почуття персональної відповідальності за те, що відбувається. У групі завжди існує лідер, на якого, на думку рядових у випадку покарання і буде спрямована енергія. Тому, відповідальність за свою поведінку помітно знижується. Крім того, агресивні прояви в групі забезпечують відчуття анонімності, що також знижує почуття персональної відповідальності. І, нарешті, агресивна поведінка в групі людей, адекватно агресивним чином, як і у їх ведучих, сприймається як соціальне схвалення та підтримка.

До міжгрупових конфліктів відносяться трудовий конфлікт, міжетнічний конфлікт і внутрішньополітичний конфлікт.

Причинами трудового конфлікту можуть бути:

• незадовільні умови праці;

• система розподілу ресурсів;

• рівень виконання домовленостей.

Він може бути проявлений у формі страйку, демонстрації, звертання до громадськості через ЗМІ, пікети й т.д.

Умовами виникнення міжетнічних конфліктів можуть бути занижений або завищений рівень національної самосвідомості, наявність у суспільстві «критичної маси» проблем, що роблять тиск на всі сторони національного буття, наявність політичних сил, здатних використати в боротьбі за владу два перших фактори.

Особливістю внутрішньополітичного конфлікту є боротьба того або іншого шару суспільства за свій політичний інтерес. Серед внутрішньополітичних виділяють класові конфлікти, конфлікти між політичними партіями, конфлікти між політичними угрупованнями.