1. Міжособистісні конфлікти.

Однозначного визначення міжособистісного конфлікту не існує. Більше того, міжособистісний конфлікт дуже тісно пов'язаний із внутріособистісним. Проте, можна назвати риси міжособистісного конфлікту:

• протиборство людей відбувається безпосередньо, тут і зараз, на основі зіткнення їх особистих мотивів. Суперники зіштовхуються віч-на-віч;

• проявляється весь спектр відомих причин: загальних і приватних, об'єктивних і суб'єктивних;

• міжособистісні конфлікти для суб'єктів конфліктної взаємодії є своєрідним полігоном перевірки характерів, темпераментів, прояву здатностей, інтелекту, волі та інших індивідуально-психологічних особливостей;

• відрізняються високою емоційністю та охопленням практично всіх сторін відносин між конфліктуючими суб'єктами;

• зачіпають інтереси оточення.

Залежно від взаємної спрямованості суб'єктів і міжособистісних стосунків (симпатії-антипатії) міжособистісні конфлікти можна класифікувати (Таблиця ).

2. Групові конфлікти. Поняття та класифікація

Груповий конфлікт - протиборство, у якому хоча б одна сторона представлена малою соціальною групою.

Залежно від учасників виділяють два типи групових конфліктів «особа-група» та «група-група».

Конфлікти між особистістю й групою виникають у середовищі групових взаємин і відрізняються особливостями, які необхідно враховувати при зіткненні з такого роду конфліктом.

Таблиця 6.1.

Класифікація міжособистісних конфліктів

Тип конфлікту	Модель міжособистісних відносин
Взаємо-позитивний	+ +
Взаємо-негативний	- -
Односторонньо позитивно-негативний	+ -
Односторонньо суперечливо-позитивний	+ +
Односторонньо суперечливо-негативний	- +
Взаємопротиречиві	+ +
Байдужні	0 0

Перша особливість пов'язана зі структурою конфлікту. Суб'єктом у ньому з однієї сторони виступає особистість, а з іншого - група. Тому, конфліктна взаємодія протікає на основі зіткнення особистісних і групових мотивів. Група (або юрба) має додаткову потужність і малу мобільність. У такому конфлікті суб'єкти, включені в групу, проявляють більшу жорстокість, ніж звичайно можуть собі дозволити.

Друга особливість відображає специфіку причин конфлікту. Такі причини пов'язані безпосередньо зі статусом індивіда в групі, що характеризується розбіжністю в таких поняттях:

позиція – положення, офіційно обумовлене посадою;

статус - реальне положення особистості в системі внутрігрупових відносин, ступінь її авторитетності. Статус може бути високим, середнім т а низьким (щодо положення);

внутрішня установка - суб'єктивне сприйняття особистістю свого статусу;

роль - нормативно заданий або колективно схвалюваний зразок поведінки особистості;

групові норми - загальні правила поведінки, яких дотримуються всі члени групи.

Причини конфлікту між особистістю та групою завжди пов'язані:

1) з порушенням рольових очікувань;

2) з неадекватністю внутрішньої установки статусу особистості (особливо конфліктність особистості із групою спостерігається при завищенні в неї внутрішньої установки);

3) порушенням групових норм.

Третя особливість відображається у формі прояву конфлікту. Це застосування групових санкцій, обмежень або припинення неформального спілкування, ейфорія.

Таблиця 6.2.