Механізми рішення внутріособистісних конфліктів.

Подолання внутріособистісного конфлікту забезпечується утворенням і дією механізмів психологічного захисту (3. Фрейд, Ф. Бассін). Психологічний захист - нормальний, повсякденно працюючий механізм психіки. Вона є продуктом онтогенетичного розвитку і навчання. Розвиваючись, як засіб соціально-психологічної адаптації, механізми психологічного захисту призначені для контролю емоцій у тих випадках, коли досвід сигналізує людині про негативні наслідки їх переживання або їх прояв.

Деякі дослідники (Ф. Василюк, Э. Кіршбаум, И. Стоїків) вважають психологічний захист непродуктивним засобом рішення внутрішнього конфлікту. Вони думають, що захисні механізми обмежують розвиток особистості, її “власну активність”. Але, у важких ситуаціях ми ними користуємося, і у будь-якому разі буде краще, якщо ми буде користуватися ними кваліфіковано та досить різноманітно.

Розглянемо механізми психологічного захисту докладніше.

“Не помічай цього”

Заперечення — один із найбільш простих механізмів захисту. Розвивається з метою стримування негативних емоцій, викликаних попаданням людини у важку ситуацію. Заперечення має на увазі умовну підміну прийняття рішення на дії відповідно до нових обставин або ігнорування ними.

“Звинувач це”.

Проекція - розвивається для стримування почуття неприйняття себе як неспроможного упоратися із труднощами.

Проекція припускає приписування джерелу труднощів різних негативних якостей для формування раціональної основи для його неприйняття та позитивного сприйняття себе на цьому фоні.

“Пожалій про це”.

Регресія розвивається в раннім дитинстві для стримування почуттів непевності в собі, страху невдачі, що пов'язана із проявом ініціативи. Регресія припускає звернення в ситуації внутрішнього конфлікту до дитячих стереотипів поведінки.

“Напади на щось, що заміняє це”

Заміщення розвивається для стримування емоції гніву на більше сильного або значимого суб'єкта щоб уникнути відповідної агресії або нападу. Індивід знімає напругу, переносячи агресію на більше слабкий об'єкт або на самого себе. Заміщення має активні та пасивні форми і може використовуватися індивідами незалежно від їхнього типу конфліктного реагування.

“Не згадуй про це”

Придушення розвивається для стримування страху, прояв якого є неприйнятним для позитивного самосприйняття та загрожує попаданням у пряму залежність від «агресора». Страх блокується за допомогою забування його джерела, а також обставин, асоціативно пов'язаних з ним. До придушення відносять також близькі за змістом механізми ізоляції та інтроекції.

“Не відчувай цього”

Ізоляція — сприйняття травматичних ситуацій або спогад про них без почуття тривоги.

“Преосмисли це””

Інтелектуалізація розвивається в ранньому підлітковому віці. Припускає довільне тлумачення подій для розвитку почуття суб'єктивного контролю над ситуацією. При цьому використовуються способи порівняння протиборчих тенденцій; складання списку “+” й “-” кожної з тенденцій та їх аналіз; градація кожного “+” й “-” у кожній з тенденцій та їх сумування.