Тема 5. Внутріособистісні конфлікти

1. Загальна характеристика внутріособистісних конфліктів.

2. Наслідки внутріособистісного конфліктів.

3. Психологічні умови вирішення внутріособистісних конфліктів. 

1. Загальна характеристика внутріособистісних конфліктів

Дослідження внутрішніх конфліктів ведеться в основному в рамках психоаналітичного напрямку, де акцент робиться на біопсихологічному трактуванні внутріособистісного конфлікту. У людини в стані конфлікту відбувається зіткнення бажань (З.Фрейд). Частина особистості відстоює певні бажання, інша відхиляє їх. Постійно сперечаються один з одним такі структури психіки як Воно, Я і Зверх-я.

Воно - це первинна, вроджена інстанція, споконвічно ірраціональна і підпорядкована принципу задоволення. Проявляється в неусвідомлених бажаннях і прагненнях, які реалізуються через несвідомі імпульси і реакцію.

Я - розумна інстанція, заснована на принципі реальності. Ірраціональні, несвідомі імпульси «Воно» саме «Я» приводить у відповідність до вимог реальної дійсності.

Зверх-Я - «цензурна» інстанція, заснована на принципі реальності та представлена соціальними нормами, цінностями та вимогами, які суспільство пред'являє до особистості.

Як правило, внутріособисті конфлікти виникають через розбіжність інтересів Воно і Зверх-Я. Перебороти їх допомагають механізми сублімації, проекції, раціоналізації, витиснення, регресії та ін. Однак такі процеси протікають не завжди успішно.

Гуманістична психологія вважає (К. Роджерс), що в основі конфлікту лежить протиріччя, що виникає в особистості між усвідомленими, але помилковими самооцінками, які людина здобуває протягом життя, і самооцінкою на неусвідомлюваному рівні. А.Маслоу сутність внутріособового конфлікту розглядає як нереалізовану потребу людини в самоактуалізації.

В. Франкл (австрійський психолог) описує сутність внутріособового конфлікту, як втрату сенсу життя.

Когнітивна психологія розглядає конфлікт як розбіжність знань та поведінки або розбіжність двох знань.

Як підсумок можна зауважити, що внутріособистісний конфлікт – це гостре негативне переживання, викликане тривалою боротьбою між складовими внутрішнього світу особистості, яка виникає внаслідок суперечливих зв'язків особистості із соціальним середовищем та стримує людину у прийнятті рішень.

В основі внутріособистісного конфлікту є переживання.

Переживання - форма активності особистості, у якій усвідомлюється протиріччя та відбувається процес їх рішення на суб'єктивному рівні.

Внутріоособовий конфлікт може мати місце із-за: завищених претензій особистості у поєднанні з недооцінкою об'єктивних умов або вимог оточення ( істеричний конфлікт).

• суперечливості власних потреб, боротьби між бажанням і зобов’язаннями, між моральними принципами та персональною поведінкою (психастенічний конфлікт).

• протиріччя між можливостями особистості і її завищеними вимогами до себе (неврастенічний конфлікт).

Таблиця 5.1.

Сфери та прояв внутріособистісного конфлікту:

Когнітивна сфера:	зниження самооцінки, усвідомлення свого стану як психологічного тупика, затримка в ухваленні рішення; глибокі сумніви в істинності принципів, якими раніше керувалися;
Емоційна сфера:	психоемоційна напруга, часті і суттєві негативні переживання;
Поведінкова сфера:	зниження якості та інтенсивності діяльності, зниження задоволеності діяльністю, негативний емоційний фон спілкування;
Інтегральні показники:	погіршення механізму адаптації, посилення стресу.

Класифікація внутріособистісних конфліктів базується на диференціації структури внутрішнього світу людей, що вступають у конфлікт. Внутрішній світ людини включає: мотиви, цінності, самооцінку. Мотиви - «хочу» (потреби, інтереси, бажання), цінності - «треба», самооцінка - «можу» Виходячи з такого розуміння внутрішнього світу людини, виділяються наступні внутріособистісні конфлікти:

Таблиця 5.2.