Розділ іv

38. Європейський суд з прав людини складається з такого числа суддів, яке відповідає кількості членів Ради Європи. Серед членів Суду не може бути двох громадян однієї і тієї ж держави.

39.1. Члени Суду обираються Консультативною асамблеєю більшістю поданих голосів із списку осіб, висунутих членами Ради Європи; кожний член Ради висуває трьох кандидатів, з яких два принаймні повинні бути його громадянами.

39.2. У міру можливості, така ж процедура застосовується при довиборах до Суду у випадку прийому нових членів до Ради Європи, а також при заповненні вакансій, що виникли.

39.3. Кандидати повинні мати високі моральні якості, кваліфікацію, необхідну для призначення на високу судову посаду, або бути юристами з визнаним авторитетом.

40.1. Члени Суду обираються терміном на дев'ять років. Вони можуть бути переобраними. Однак термін повноважень чотирьох з тих членів, які були обрані на перших виборах, спливає по закінченні трирічного періоду, а термін повноважень решти чотирьох членів - по закінченні шестирічного періоду.

40.2. Члени Суду, повноваження яких мають спливти по закінченні першого трирічного і шестирічного періоду, визначаються Генеральним секретарем Ради Європи за жеребом одразу ж після перших виборів.

40.3. З метою забезпечення поновлення кожні три роки, по можливості, однієї третини членів Суду, Консультативна асамблея може до початку будь-яких наступних виборів вирішити, що тривалість терміну або термінів повноважень одного чи більше членів Суду, які мають бути обраними, становитиме період, інший ніж дев'ять років, але не більше дванадцяти і не менше шести років.

40.4. У випадках, коли йдеться про більше ніж один термін повноважень і коли Консультативна асамблея застосовує вищевикладений пункт, розподіл термінів повноважень здійснюється Генеральним секретарем за жеребом одразу ж після виборів.

40.5. Член Суду, обраний для заміщення члена, термін повноважень якого не минув, обіймає посаду на протязі решти частини терміну повноважень свого попередника.

40.6. Члени Суду обіймають свою посаду до їх заміщення. Після заміщення вони продовжують займатися тими справами, які вони вже прийняли на розгляд.

40.7. Члени Суду засідають в ньому в своїй особистій якості. Впродовж їх терміну повноважень вони не можуть обіймати посади, які є несумісними з їх незалежністю і неупередженістю як членів Суду або не відповідають вимогам цієї посади.

41. Суд обирає свого Голову і одного або двох заступників Голови терміном на три роки. Вони можуть бути переобраними.

42. Члени Суду за кожний день виконання своїх обов'язків одержують винагороду, розмір якої визначається Комітетом міністрів.

43. Для розгляду кожної справи, переданої в Суд, Суд створює палату з дев'яти суддів. Членом палати ех-оffісіо засідає суддя - громадянин будь-якої держави, яка є стороною в спорі, або, у його відсутність, особа, яка визначається на вибір такої держави і засідає як суддя; прізвища решти суддів визначаються Головою Суду за жеребом перед початком розгляду справи.

44. Право передавати справу в Суд мають тільки Високі Договірні Сторони і Комісія.

45. Юрисдикція Суду поширюється на всі справи, які стосуються тлумачення і застосування цієї Конвенції і які Високі Договірні Сторони або Комісія передають йому на розгляд відповідно до статті 48.

46.1. Будь-яка Висока Договірна Сторона може в будь-який час заявити, що вона визнає обов'язковою ірsо fасtо і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, які стосуються тлумачення і застосування цієї Конвенції.

46.2. Вищезгадані заяви можуть робитися безумовно, або на засадах взаємодомовленості між декількома чи деякими Високими Договірними Сторонами, або на визначений період.

46.3. Ці заяви здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає їх копії Високим Договірним Сторонам.

47. Суд може прийняти справу до провадження тільки після того, як Комісія визнає марність зусиль по дружньому врегулюванню справи і на протязі тримісячного терміну, передбаченого статтею 32.

48. За умови, якщо заінтересована Висока Договірна Сторона, коли вона одна, або заінтересовані Високі Договірні Сторони, коли їх більше однієї, визнають обов'язковою юрисдикцію Суду, або, у відсутність визнання юрисдикції Суду, за згодою заінтересованої Високої Договірної Сторони, коли вона одна, або заінтересованих Високих Договірних Сторін, коли їх більше однієї, справу на розгляд Суду можуть передати:

а) Комісія;

b) Висока Договірна Сторона, громадянин якої здогадно є жертвою порушення прав;

с) Висока Договірна Сторона, яка передала справу до Комісії;

d) Висока Договірна Сторона, на яку подано скаргу.

49. У випадку виникнення спору щодо юрисдикції Суду спір вирішується рішенням Суду.

50. Якщо Суд встановлює, що рішення чи захід юридичного або будь-якого іншого органу Високої Договірної Сторони повністю або частково суперечить зобов'язанням за цією Конвенцією, а також якщо внутрішнє законодавство цієї Сторони передбачає лише часткове відшкодування наслідків такого рішення чи заходу, Суд, у разі необхідності, вирішує про справедливе відшкодування потерпілій стороні.

51.1. Рішення Суду повинні бути мотивованими.

51.2. Якщо рішення цілком або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти свою думку окремо.

52. Рішення Суду є остаточним.

53. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

54. Рішення Суду надсилається Комітету міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.

55. Суд встановлює свої власні правила і визначає свою процедуру.

56.1. Перші вибори членів Суду проводяться після того, як кількість заяв Високих Договірних Сторін, згаданих у статті 46, досягне восьми.

56.2. Жодна справа не може бути передана в Суд до цих виборів.