10

Тема 4: інвестиції у виробничий капітал (реальні інвестиції)

1. Загальна характеристика реальних інвестицій

2. Основні форми реального інвестування

3. Інвестиції в основний капітал

4. Інвестування оборотного капіталу

1. Загальна характеристика реальних інвестицій

На відміну від фінансових, реальні інвестиції повністю спрямовуються на збільшення виробничого капіталу, тобто в основний капітал і на приріст товар­но-матеріальних запасів, а також у нематеріальні активи.

Термін „реальні інвестиції” застосовується в міжнародній практиці економіч­ного аналізу і, зокрема, використовується у системі національних рахунків ООН.

Можна виділити такі види реальних інвестицій:

• інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відшкоду­вання підприємства;

• інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок час­тини національного доходу або за рахунок фонду чистого накопичення;

• валові інвестиції — це інвестиції оновлення і розширення разом.

Для характеристики реальних інвестицій на макрорівні в міжнародній прак­тиці використовуються такі показники (МАКРОРІВЕНЬ!!!):

1.Обсяг інвестицій, тобто вартісний вираз вкладеного капіталу.

2.Норма інвестицій — відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту або валового внутрішнього продукту.

3.Коефіцієнт приросту капіталоємності, що характеризує ефективність інвестицій та ефективність накопичення. Він визначається як відношення валових інвести­цій в основний капітал до приросту валового національного продукту за той самий період.

4. Накопичення — це використання частини національного доходу на розшире­не відтворення. Накопичення являє собою приріст основного капіталу, мате­ріально-технічних запасів, невиробничих активів, і, відповідно, збільшення обсягів виробництва продукції та послуг.

У країнах з ринковою економікою ці показники неоднакові. їх рівень коли­вається залежно від рівня розвитку країни, стану її економіки.

Основну частину реальних інвестицій у країнах з ринковою економікою скла­дають приватні інвестиції, у межах 60—70 % (максимальним показником — 70% — характеризуються США). Такі інвестиції спрямовані в основному у прибуткові передові галузі промисловості, а держава інвестує збиткові галузі.

В економічній теорії загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємст­ва визначається періодом 20—25 років, після чого воно або відроджується або при­пиняє своє існування (МІКРОРІВЕНЬ!!!). Виділяють шість стадій: "народження", "дитинство", "юність", „рання зрілість”, „кінцева зрілість” і „старіння”. Переважно на перших трьох стаді­ях інвестиції мають форму реальних, а на більш пізніх — фінансових. Причому великі підприємства мають частку фінансових інвестицій більше, ніж середні і дрібні.

Реальні інвестиції (будівництво, організація виробництва, придбання нерухомості) завжди вважалися надійним розміщенням капіталу і захистом від інфляції, тому що:

а) ціни на ці об'єкти зростають більш швидкими темпами, ніж знецінюється національна валюта;

б) реальні інвестиції завжди дають більш вигідну віддачу капіталу, ніж вкла­дення у фінансові активи;

в) реальні інвестиції — найбільш значний показник фінансового стану (імід­жу) будь-якої компанії, що розвивається, або виробництва, гарант залу­чення в інвестиційну діяльність різних приватних інвесторів.

Серед основних результатів реальних інвестицій необхідно виділити: ефек­тивне розміщення продуктивних сил, що забезпечує гармонійний розвиток галу­зей народного господарства; прискорення темпів НТП та розвитку базових галу­зей народного господарства; реалізацію соціальних програм.