- •Міжнародні договори 1921-1929 рр. Версальсько-Вашингтонська система.
- •Вашингтонська конференція 1921-1922 рр.
- •Сильні й слабкі сторони Версальської системи.
- •Проблема репарацій.
- •«Договір дев'яти» (лютий 1922 р.) (сша, Велика Британія, Франція, Японія, Нідерланди, Португалія, Італія, Бельгія, Китай)
- •Генуезька конференція (м. Генуя, Італія. Квітень—травень 1922 р.)
- •Основні положення Рапалльського договору:
- •Гаазька конференція (м. Гаага, Голландія. Червень—липень 1922 р.)
- •Лозаннська конференція (м. Лозанна, Швейцарія. Листопад 1922 — червень 1923 р.)
- •Основні рішення Локарнської конференції
- •Франко-польський, франко-чехословацький договори: (16 жовтня 1925 р.)
Міжнародні договори 1921-1929 рр. Версальсько-Вашингтонська система.
План:
-
Вашингтонська конференція 1921-1922 рр.
-
Сильні й слабкі сторони Версальської системи.
-
Проблема репарацій.
Література: П.Полянський. Всесвітня історія 10 клас. Київ «Генеза» стор. 116-126.
■ 1. Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. Суперечності, що загострилися між провідними країнами світу стосовно розмежування сфер впливу на Тихому океані, на Далекому Сході та щодо морських озброєнь, покликана була усунути Вашингтонська конференція (листопад 1921 - лютий 1922 р.).
Учасниками конференції були США, Велика Британія, Франція, Італія, Португалія, Бельгія, Нідерланди, Японія, Китай. Між ними було підписано низку багатосторонніх та двосторонніх договорів. Найважливішими з них були три: «договір чотирьох», «договір п'яти» і «договір дев'яти».
«Договір чотирьох» (грудень 1921 р.)
(США, Велика Британія, Франція, Японія)
-
Японсько-англійський союз 1902 р. про поділ сфер впливу на Тихому океані скасовувався.
-
Країни, що підписали договір, зобов'язувалися взаємно поважати права одна одної щодо їх острівних територій у Тихому океані та спільно захищати їх у разі нападу іншої держави.
-
Такі ж гарантії надавалися тихоокеанським володінням Португалії і Голландії.
«Договір п'яти» (лютий 1922 р.)
(США, Велика Британія, Франція, Італія, Японія)
-
Договір обмежував тоннаж лінійного флоту країн, що п ідписали угоду, у такій пропорції:
- Італія – 1.75; Франція – 1.75; Японія – 3; Велика Британія – 5; США – 5.
-
Лінкори не повинні були перевищувати 35 тис. тонн водотоннажності.
-
Встановлювався загальний тоннаж авіаносців (найбільший - для США і Англії).
-
Корабельні гармати - калібру не більше 16 дюймів.
-
Військово-морські бази не повинні були створюватися американцями та англійцями ближче, ніж за 5 тис. км від Японії.
Оскільки договір не обмежував загальний тоннаж військово-морських флотів, то фактична перевага британського флоту зберігалася.
«Договір дев'яти» (лютий 1922 р.) (сша, Велика Британія, Франція, Японія, Нідерланди, Португалія, Італія, Бельгія, Китай)
-
Держави, що підписали договір, визнавали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність Китаю. Усі вони отримували рівні можливості в економічній діяльності в Китаї і торгівлі з ним.
-
Зобов'язалися не використовувати внутрішню ситуацію в Китаї (тут було два ворогуючі один з одним уряди: у Пекіні - монархічний, у Нанкіні - республіканський) з метою отримання одноосібної вигоди за рахунок інших учасників угоди.
Рішення Вашингтонської конференції зафіксували нове співвідношення сил на Далекому Сході та в зоні Тихого океану. Очевидним стало зростання впливу США в цьому регіоні й у світі в цілому. Проте суперечності не були усунуті. Зокрема, США були незадоволені тим, що Японія зберегла сильні позиції в Китаї. Японія ж майже відразу після конференції розпочала перегляд її рішень.
Сильні сторони Версальської системи |
Слабкі сторони Версальської системи |
Новий міжнародний порядок:
Ряд країн здобули незалежність (Польща, Чехо-Словаччина, Угорщина та ін.). Розпалися багатовікові колоніальні імперії. |
За помилки і злочини своїх попередників тепер відповідали демократичні уряди і народи Німеччини, Австрії, Угорщини, Болгарії. Несправедливі щодо Німеччини статті Версальського договору породили в Німеччині реваншистські настрої. Репарації, визначені для переможених країн, були несправедливими і нереальними. Кордони новостворених держав у Європі виявилися такими ж несправедливими, як і довоєнні кордони. Новий міжнародний порядок ігнорував Росію, штовхаючи її на зближення з Німеччиною. Традиційна система економічних зв'язків виявилася зруйнованою, країни, як і до війни, далі боролися за ринки збуту товарів і ринки сировини. Нестабільність у Європі не була усунута. |
Новий світовий правопорядок не розв'язав заплутаного клубка міжнародних проблем, що постали після завершення Першої світової війни, тому в нього були як палкі прихильники, так і послідовні критики. Узгодити позиції і прийняти виважені рішення в інтересах усіх країн були покликані міжнародні конференції, що відбулися в першій половині 1920-х років: Генуезька (1922 р.), у ході якої між Росією та Німеччиною було підписано Рапалльський договір, Гаазька (1922 р.), Лозаннська (1922-1923 рр.), Локарнська (1925 р.).