IV. Естетична виразність педагога.

Естетична виразність педагога - це така важлива "деталь" в складній системі педагогічної майстерності, як і постановка голосу, бо майстерність нероздільна з особистістю учителя. "Вихователь, який витягує з кишені чорну зім 'яту хустинку - це вже не вихователь." Вчителю-вихователю не можна нехтувати в своєму житті естетичними вимогами. Естетика костюма, кімнати, східців, станка має неменше значення, ніж естетика поведінки.

Макаренко не допускав до занять неохайно одягнених учителів і вихователів. Вони приходили на роботу в кращих своїх костюмах. Естетично виразний педагог має право пред'являти естетичні вимоги до зачіски учня, його взуття, підручника, ручки, до чистоти кімнат і їх оформлення. Естетично невихований педагог до всього цього віднесеться байдуже. "Я повинен бути естетично виразним, тому я жодного разу не вийшов з не начищеними черевиками чи без ременя. Я також повинен бути таким же радісним, як колектив. Я ніколи не дозволяв собі мати сумне обличчя. Навіть, якщо у мене були неприємності, якщо я хворий, я повинен уміти не викладати всього цього перед дітьми."

Естетична виразність педагога - це не тільки охайний вигляд, а й культура мовлення та поведінки. Це дещо більш складніше і важливіше, скоріше дещо професійне, що виражає педагогічну направленість всієї особистості вчителя. Постава, манера стояти, ходити, сидіти, володіння поглядом, голосом, жестом, впевненість у собі, в успіх своєї роботи - все це привертає увагу учнів, викликає позитивне відношення до вчителя, готовність до сприйняття впливу, який іде від нього.

V. Культура зовнішнього вигляду учителя.

Одяг:

- виконує професійну функцію: сприяє вихованню художньо-естетичних смаків та гармонійно уособлює професійну діяльність учителя;

- естетично витриманий, ошатний, гарний, в кольоровій гамі переважають помірно насичені барви;

- модний і елегантний, відображає рівень культури суспільства на даному етапі розвитку;

- стиль одягу - діловий, але не сіро-буденний;

- демонструє індивідуальність учителя, маскує недоліки зовнішності і підкреслює достоїнства;

- одяг комплектний, що дозволяє повсякчас мати елемент новизни;

- у манері одягатися знаходить вміння враховувати вік, погоду, пору року, контингент вихованців та конкретні ситуації;

- у вдало підібраному одязі жінка-вчитель відчуває себе привабливою, неповторною;

5

г

- фурнітура та аксесуари підібрані зі смаком, доповнюють загальну естетичну картину зовнішнього вигляду;

- класичне вбрання чоловіка-вчителя - строгий костюм і в тон сорочка, краватка;

- із гардероба вчителя виключається: ультрамодний одяг, незвичайний фасон якого відволікає увагу учнів, одяг занадто яскравих тонів, що стомлює і дратує учнів.

'Взуття:

- завжди чисте, відремонтоване, зручне, легке;

- модне, гарне, елегантне;

- підібране таким чином, щоб не завдавати зайвих турбот (фасон, розмір);

- гармонує з індивідуальними особливостями зовнішнього вигляду (зріст, осанка тощо);

- відповідає сезону, погоді, ситуаціям;

- висота каблука оптимальна, тому ноги не стомлюються, а стукіт каблуків не відволікає уваги учнів;

- учитель ніколи не взуває взуття босоніж і не перебуває в приміщенні в теплих чобітках.

Прикраси:

- не відіграють домінуючої ролі в зовнішності учителя, а є лише акуратними художніми мазками, які підсилюють окремі сторони зовнішності;

- ансамбль у прикрасах обов'язковий;

- вибір демонструє почуття міри, смак;

- не використовує надто дорогих і яскравих коштовностей, щоб не відволікати увагу учнів;

- прикраси не заважають працювати і спілкуватись з учнями.

Зачіска:

- волосся завжди чисте, ретельно зачесане;

- зачіска модна і до лиця;

- жінка-вчитель піклується про те, щоб довге волосся не заважало під час роботи;

- чоловік-учитель щоденно голиться, акуратно підстрижений і зачесаний, вуса і борода (якщо є) мають естетичний вигляд;

- не допускає надміру експериментів зі своїм волоссям, щоб химерні зачіски і часті зміни кольору не відволікали уваги учнів;

- у приміщенні завжди без головного убору;

- взірець догляду за волоссям.

- непомітно підкреслює та підсилює природну привабливість, маскує недоліки;

- гармонує з одягом, зачіскою, аксесуарами, прикрасами;

- залежить від погоди, пори року, модних напрямків, індивідуальних особливостей, віку, обставин та доби; притаманне почуття міри;

6

- манікюр бездоганний;

- духи та інші парфуми мають тонкий, вишуканий запах;

- вибір косметичних засобів - доречний та відповідає художньо-естетичним вимогам,

МІМІКА

- це мистецтво виявляти свої думки, почуття, настрої, стани рухом м'язів обличчя.

Діти "читають" обличчя вчителя, вгадуючи його настрій, відношення. Тому обличчя повинно не лише показувати, але й ховати почуття. Не слід нести в клас маску домашніх клопотів, невдач. Треба показувати на обличчі те, що відноситься до діла, здійснення навчально-виховних задач.

Вираз обличчя повинен відповідати характеру мови. Обличчя повинно виражати впевненість, задоволення, осуд, радість, зацікавленість, незадоволення в різних варіантах. Велике значення має посмішка, яка свідчить про духовну і моральну силу людини. Виразні деталі міміки - брови та очі. Підняті брови - подив, зсунуті - зосередженість, нерухомі - спокій, в русі — захоплення.

Найбільш виразні - очі. К.С. Станіславський: "Пусті очі - дзеркало пустої душі."

Вчитель повинен вивчити можливості свого обличчя, вміти користуватися виразним поглядом, намагатися уникати "бігаючи очей", "кам'яного обличчя".

Погляд вчителя повинен бути спрямований на учнів. Треба уникати звернення до стін, вікон, стелі. Треба тримати в полі зору всіх учнів.

ПАНТОМІМІКа

— це рухи тіла, рук, ніг. Вона допомагає виділити головне, малює образ. У вчителя, що натхненно пояснює урок, органічно злиті рухи голови,

шиї, рук, усього корпусу. Слід уникати вертіти в руках ручку, чухати голову, терти носа, смикати себе за вуха.

Жести мають бути стриманими, без різких помахів і гострих кутів. Краще круглі жести і скупа жестикуляція.

Жести бувають описові і психологічні: описові - відображають предмети, ілюструють хід подій; психологічні - виражають почуття.

Учитель не повинен схрещувати руки. Він повинен бути поверненим до класу. Крок вперед підсилює значення інформації, допомагає зосередити увагу, крок назад начебто дає відпочинок учням.

Головне - природність.

7

Вирізка із газети

ЗОВНІШНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ЯК КОМПОНЕНТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНІКИ *

Світлана Болсун,

зз5. науково-дослідної лабораторії Кіровоградського обласного ІУВ, аспірантка Центрального інституту післядипломної освіти

Існує низка специфічних професій, для представників яких зовнішність відіграє першочергове значення: диктор телебачен­ня, дипломат, актор, менеджер тощо. До них нале­жить і професія педагога. Зовнішність учителя вико­нує дещо специфічну роль, адже він має справу не просто із соціумом, а з учнівською юнню. Для неї пе­дагог — це своєрідний еталон, зразок для наслідуван­ня, тому зовнішність учителя має бути бездоганною у всіх відношеннях. Вона — складовий елемент педа­гогічної техніки, яка у свою чергу є структурним компонентом педагогічної майстерності. З огляду на це, очевидна пряма залежність між цими поняттями. Педагогічна техніка як вправність, що виявляється в умінні взаємодіяти з учнями, керувати власним пси­хофізичним станом та створювати свою зовнішність відповідно, до вчительського призначення — тонкий інструмент впливу на суб'єктів виховання. Народна мудрість стверджує, то по одягу зустрічають, а по розуму проводжають. Все це правильно, але вражен­ня, яке справляє вчитель під ча.с першої зустрічі зі своїми вихованцями, лишає незабутній слід у пам'яті учнів. Особливо, якщо цс враження підсилюється подальшою аналогічною поведінкою педагога. Зро­зуміло, що вирішальну роль туг відіграє саме зовнішність. Як правило, учням потрібен певний чдс, аби розібратися, що ж криється за. "одягом". Учите­леві ж важливо не втратити можливостей для вста­новлення дружніх стосунків з учнями, що є основою і і о з йти в н ої взаємол ії.

Як засвідчують педагоги-практики, вплив учителя на учнів починається після першого візуального-знайомства. Він, зрозуміло, не є прямий, але це не

* Продовження. Початок див.: Початкова школа. № 2 за 2000 р.

заперечує його значущості. Тому позиція має бути однозначною: зовніингсть учителя — не лрібиимч, це завжди важливо й актуально, цс сходинка до успіху у справі виховання учнівської молоді.

Зовнішність учителя — явище інтегральне, адже інтеграція — процес зближення і зв'язку поряд із процесами диференціації. Вчитель впливає на учнів комплексом взаємопов'язаних елементів зовнішності. Культура і техніка мовлення педагога, культура і техніка рухів, одяг та культура і техніка догляду за своїм тілом — все це складники зовнішності. Кожен елемент зокрема має ряд компонентів, що складає системоутворюючу цілісність. Так, культура мовлен­ня — це інтонація, голос, дикція, дихання, тембр, темп, логічне структурування мовлення, гнучкість мовлення та ін. Культура і техніка рухів — то поста­ва, хода, жести, пластика, міміка, пантоміміка. Куль­тура і техніка догляду за зовнішнім виглядом — уміння доглядати за своїм волоссям, робити зачіску, добирати одяг та взуття, прикраси, аксесуари, парфу­ми. Це вміння доглядати за тілом (обличчям, руками, ногами). Тільки в поєднанні цих складових ство­рюється зовнішність, яка уособлює вчителя.

Прояв складників їовнішиості носінь дифе­ренційований, індивідуалізований характер. Особливе внутрішнє осяяння, що передається через погляд, жест, поставу, усмішку — все не робить учителя не­повторним. Як зайти в клас, привітатись із учнями, сісти, відкрити журнал, підійти до дошки, до учня — вся технологія поведінки базується на загальноприй­нятих вимогах. Проте з одни\ -- це доречно, гарно, зрозуміло, естетично ?;:трц\:дно і все в міру, в інших — не зовсім. Тобто, змчіішність залежить від окремо взятої особистості, від її внутрішньої педа­гогічної культури і притаманна саме їй. Таким чином утворюється вчительський імі.чч. який буває як пози­тивним, гак і пегаппяпім. Ма у.ть, саме тому деяких учителів пам'ятають все життя, а інших забувають, закінчивши школу. Ось чому природним у кожного вчителя має буди прагнення до ідеалу, гармонії та вдосконалення; без них людина неминуче деградує.

Не секрет, що діти хочуть мати вчителя із приємною зовнішністю, впхоа.-.ного, з витонченими

манерами, елегантно одягненого, із гарного модною зачіскою, привабливим макіяжем, бездоганно чисто­го і охайного. Навіть учні початкових класів легко вирізняють учителів і пишаються ними, запевняючи всіх, що у них "найкраща вчителька". А у підлітково­му віці простежується тенденція дещо зневажливого ставлення до вчителя,'одягненого недбало, зачісано-го за модою десятирічної давності, у якого руки вже забули, що таке манікюр, а обличчя — макіяж. Зви­чайно, можна якимось чином виправдати вчителя, який у вихорі повсякденних справ забуває про себе. Але варто згадати далекі і суворі 20—30-і роки, коли у закладах, де працював відомий педагог А.С.М..ка-рснко,«їбуло правилом приходити на роботу у най­кращому....одязі. За . свідченням очевидців, їх роз­повідей, д на урок не допускався вчитель у нечищеному взутті. Таких учителів A.C.Макаренко не визнавав вихователями учнів. На одній із лекцій він досить категорично зауважив: "Я глибоко пере­конаний, що краще зовсім не мати вихователя, аніж такого, який сам не вихований..." (Макаренко A.C. Вибр. твГу'З Т. - К.: Рад. школа, 1984. Т. 3. -С.56). Цілком поділяючи думку знаменитого педаго­га, вважаємо, що кожен учитель, незалежно від статі, віку, місця проживання, сімейних обставин, природ­них даних тощо, в змозі створити власну неповтор­ну зовнішність, якщо серйозно візьметься за ЦЮ справу. Зрозуміло, що самовдосконалення у цьому напрямку потребує певних особистих зусиль, деяких матеріальних затрат, але ми переконані, що це мати­ме благодатну віддяку. Акцентуємо увагу всіх учи­телів на зазначеній проблемі. Вважаємо, що немає меж для удосконалення.

На яких же принципах має базуватися самовдос­коналення вчителя у вказаному напрямку?

1. Комплексність. Необхідно відпрацьову­вати всі елементи зовнішності в комплексі, оскільки на тлі однобоких зрушень одразу чітко будуть помітні недоопрацювання в іншому аспекті. Наприклад, учи­тель, що дбає про свій -зовнішній вигляд, отримує прекрасні результати (елегантний костюм, зачіска до лиця, майстерний макіяж тощо). Водночас, якщо він не володіє своїм голосом (говорить голосно або дуже тихо), то досить швидко зачарування вчителем розсіюється.