2. Первинний і унікальний ключі.

Первинні ключі є одним з основних видів обмежень в базі даних. Вони використовуються для однозначної ідентифікації записів у таблиці. Первинний ключ являє собою одне або декілька полів в таблиці, комбінація яких унікальна для кожного запису. Для однієї таблиці не існують повторювані значення первинного ключа.

Унікальні ключі несуть аналогічне навантаження – вони також використовуються для однозначної ідентифікації записів у таблиці. Відмінність первинних ключів від унікальних полягає в тому, що первинний ключ може бути в таблиці лише один, а унікальних ключів – декілька. Слід зауважити, що і первинний і унікальний ключ можуть використовуватися як основа для посилання для зовнішніх ключів. Синтаксис створення первинного і унікального ключів на основі декількох полів: <PkUktconstraint> = [CONSTRAINT constraint] {PRIMARY KEY|UNIQUE) (col [, col ...])

CREATE TABLE PkUk2( Number1 INTEGER NOT NULL, Namel VARCHAR(5O) NOT NULL, Kol INTEGER NOT NULL, Stoim NUMERIC(15,4) NOT NULL, CONSTRAINT Pkt PRIMARY KEY (Numberl, Namel),

/* первинний ключ Pkt на основі двох полів */ CONSTRAINT Uktl UNIQUE (kol, Stoim) );

/* унікальний ключ Uktl на основі двох полів */

Всі поля, які входять в склад первинного і унікального ключів, повинні декларуватися як NOT NULL, так як ці ключі не можуть мати невизначеного значення.

Окрім створення обмежень первинних і унікальних ключів в момент створення таблиці існує можливість додавати обмеження в уже існуючу таблицю. Для цього використовується команда ALTER TABLE:

ALTER TABLE tablename ADD [CONSTRAINT constraint] {PRIMARY KEY | UNIQUE)( col [, col ...] ) Давайте розглянемо приклад створення первинного і унікального ключа за допомогою ALTER TABLE. Спочатку створимо таблицю: CREATE TABLE PkAlter(  ID1 INTEGER NOT NULL,  ID2 INTEGER NOT NULL,  UID VARCHAR(24)); Потім добавимо ключі. Спочатку первинний: ALTER TABLE PkAlter ADD CONSTRAINT Pkall PRIMARY KEY (idl, id2); потім унікальний ключ: ALTER TABLE PkAlter ADD CONSTRAINT Ukal UNIQUE (uid) ;

Важливо відмітити, що додавання (а також вилучання) обмежень первинних і унікальних ключів до таблиці може здійснювати лише власник цієї таблиці або системний адміністратор SYSDBA.

3. Зовнішні ключі.

Наступним обмеженням, яке часто використовується в базах даних InterBase, є обмеження зовнішнього ключа. Це дуже потужний засіб для підтримання цілістності за посиланнями в базі даних, яке дозволяє не лише контролювати наявність правильних посилань в базі даних, але й автоматично керувати цими посиланнями!

Смисл створення зовнішнього ключа такий: якщо дві таблиці використовуються для збереження взаємопов’язаної інформації, то необхідно гарантувати, щоб цей взаємозв’язок був завжди коректний. Приклад — документ "накладна", що містить спільний заголовок (дата, номер накладної і т. п.) і множина детальних записів (найменування товару, кількість і т. п.).

Для збереження такого документа в базі даних створюються дві таблиці – одна для збереження заголовків накладних, а друга – для збереження вмісту накладної – записів про товари і їх кількість. Такі таблиці називаються головною і підпорядкованою або таблицею-майстером і деталь-таблицею.

Згідно із здоровим глуздом неможливе існування вмісту накладної без наявності її заголовка. Іншими словами, ми не можемо вставляти записи про товари, не створивши заголовок накладної, а також не можемо вилучати запис заголовка, якщо існують записи про товари.

Для реалізації такої поведінки таблиця заголовка з’єднується з таблицею подробиць за допомогою обмежень зовнішнього ключа.

Давайте розглянемо смисл накладених обмежень зовнішнього ключа на прикладі таблиць, що містять інформацію про накладні.

Для цього створимо дві таблиці для збереження накладної – таблицю SALES для збереження заголовку і таблицю ITEMS для збереження інформації про товари, що входять до накладної. 

CREATE TABLE SALES (

SALE_NUMBER INTEGER NOT NULL,

CUSTOMER_ID INTEGER,

SALE_DATE TIMESTAMP,

TOTAL_PRICE DOUBLE PRECISION,

CONSTRAINT "PSALE_NUMBER" PRIMARY KEY (SALE_NUMBER) );

Зверніть увагу на те, що ми відразу задали первинний ключ в таблиці заголовка на основі поля SALE_NUMBER – номер покупки. Решта полів таблиці SALES містять інформацію про заголовок накладної – ідентифікаційний номер покупця, дату закупки, суму, заплачену покупцем по всім накладним даної купівельної операції. Тепер визначимо таблицю для збереження інформації про товарах, що входять до накладної:

CREATE TABLE ITEMS (

SALE_NUMBER INTEGER,

ITEM_NO INTEGER,

PART_NO VARCHAR(10),

QTY SMALLINT

);

Давайте розглянемо поля таблиці ITEMS. По перше, ще поле ITEM_NO, яким ідентифікується номер накладної. По-друге – це SALE_NUMBER – цілочисельне поле, яке використовується для посилання на ідентифікатор заголовка SALE_NUMBER в таблиці заголовків накладних SALES. Далі іде поле PART_NO – поле, яке використовується для посилання на ідентифікатор PART_NUMBER (номер товару) в таблиці PART, і QTY – що описує сумарну вартість купленого товару.

В принципі, ніщо не заважає нам заповнити таблицю ITEMS записами, що посилаються на неіснуючі записи в таблиці SALES. Також нічого не заважає вилученню заголовка вже існуючої накладної, в результаті чого записи про товари можуть стати "нічиїми". Це ж саме можна сказати і про поле PART_NO.

Сервер не буде перешкоджати всім цим вставкам і вилученням. Таким чином, контроль за цілістністтю даних в базі даних повністю покладається на клієнтську програму. А оскільки з однією базою даних можуть працювати декілька прикладних програм, що розробляються різними програмістами, то це може призвести до різної інтерпретації даних і до помилок.

Тому необхідно явно накласти обмеження на те, що в таблицю ITEMS можуть вміщуватися лише такі записи про товари, які мають коректне ПОСИЛАННЯ на заголовок накладної. Власне це і є обмеження зовнішнього ключа, яке дозволяє вставляти в поля, що входять в обмеження, лише ті значення, які є в іншій таблиці.

Таке обмеження можна організувати за допомогою зовнішнього ключа. Для даного прикладу необхідно накласти обмеження зовнішнього ключа на поле SALE_NUMBER і пов’язати його з первинним ключем SALE_NUMBER в SALES. Додати зовнішні ключі в уже існуючу таблицю можна такими командами:

ALTER TABLE ITEMS ADD FOREIGN KEY (PART_NO) REFERENCES PART (PART_NUMBER);

ALTER TABLE ITEMS ADD FOREIGN KEY (SALE_NUMBER) REFERENCES SALES (SALE_NUMBER);

Тут ITEMS – ім’я таблиці, на яку накладається обмеження зовнішнього ключа; PART та SALES – імена таблиць, що надають значення (ОСНОВУ посилання) для зовнішнього ключа. В дужках наводяться імена полів, по яким встановлюється зв’язок.

В наведених прикладах перед параметром FOREIGN KEY може розміщуватися CONSTRAINT foreign_name для того, щоб задати прямо ім’я обмеження. Якщо іде зв’язок по групі полів, всі вони перелічуються в дужках через кому.