1.7. Економіко-математична модель рішення проблеми

Для організації важливий як механізм управління процесом рішення проблем, так і виконавчий механізм реалізації рішень.

З погляду ефективної адаптації організації до реальних умов функціонування винятково важлива роль належить механізмові управління процесом рішення проблем і, отже, процесом прийняття рішень.

Розглянемо докладніше механізм управління процесом рішення проблем в організації.

До функцій управління процесом рішення проблем організації відносяться, насамперед:

• передбачення проблем;

• виявлення проблем;

• діагностика;

• систематизація й класифікація проблем;

• вироблення альтернативних варіантів рішень;

• вибір найбільш кращого альтернативного варіанта рішення (власне ухвалення рішення);

• контроль за реалізацією рішень.

Передбачення проблем припускає аналіз тенденцій зміни зовнішнього і внутрішнього середовища організації, результатів діяльності організації вже, досягнутих і досягнення яких тільки очікується.

Велика увага при цьому повинна приділятися аналізові слабких і сильних сторін, можливим небезпекам і перспективам, що очікують організацію в майбутньому.

Такий аналіз, обов'язковий при розробці проектів і перспективних планів розвитку організації, широко використовується при плануванні і називається SWOT – аналізом по абревіатурах його основних складових.

Для більш чіткого представлення проблем, з якими прийдеться найбільше ймовірно зіштовхнутися організації у майбутньому, необхідне використання апарата прогнозування і, насамперед, експертного прогнозування. Корисна розробка найбільш ймовірних сценаріїв розвитку організації, а також зовнішніх і внутрішніх умов її функціонування.

Проблеми, виникнення яких очікується, доцільно проран жирувати по важливості, звертаючи, у першу чергу, увагу на найбільш важливі з них, що можуть уплинути на функціонування організації.

До числа зовнішніх проблем можуть бути віднесені проблеми, що виникають у зв'язку з розвитком міжнародного співробітництва, зі зміною ситуації на ринку цінних паперів, інвестиційної політики, із зміною податкової політики держави, уведенням нових митних мит, появою нових технологій виготовлення продукції або з різкою зміною ситуації на ринку збуту, які необхідно передбачати і максимально адаптуватися до них.

До числа внутрішніх проблем можуть бути віднесені проблеми забезпечення функціональних підрозділів підприємства необхідними ресурсами, організації ефективної взаємодії функціональних підрозділів для рішення задач, що стоять перед підприємством, забезпечення бажаного рівня рентабельності виробництва і т.д.

Виявлення проблем припускає ретельний аналіз поточної діяльності організації. Цей аналіз може проводитися як пасивним, так і активними методами. До числа активних методів можуть бути віднесені методи, зв'язані з аналізом інформації, що надходить в організацію, або інформації, що безпосередньо відноситься до області функціонування організації й отриманої із зовнішніх джерел.

Зокрема, вони можуть бути отримані зі спеціальних аналітичних оглядів, преси, банків даних і т.д.

До числа активних методів виявлення проблем відносяться, насамперед , методи, зв'язані з використанням досвіду й знань експертів, спеціально зібраної інформації, цілеспрямовано проведеного дослідження.

Виявлено проблеми також, як і на етапі прогнозування, повинні бути проранжировані по важливості. Серед них повинні бути відібрані ті, котрі становлять найбільшу небезпеку, або відкривають принципово нові можливості для розвитку організації.

Після того, як проблема виявлена, вона повинна бути діагностирована з метою визначення характеру і специфіки. .

Приведемо економіко-математичну модель вибору першочергових (пріоритетних) проблем, що стоять перед організацією, для їхнього першочергового рішення, побудовану з використанням методів змішаного лінійного і цілочисленного програмування.

Оскільки один з основних аспектів управління організацією – розподіл ресурсів, а визначення першочерговості рішення проблем, що стоять перед організацією, і є, власне кажучи, задача раціонального розподілу ресурсів, то модель визначення першочергових проблем доцільно розглядати як модель оптимального розподілу ресурсів, виходячи з порівняльної економічної ефективності замовлень і проблем, відповідно виконуваних або розв'язуваних організацією.

Нехай мається перелік з n (і=1,...,n) замовлень, що може виконувати організація в розглянутий проміжок часу, і m (j=1,....,m) проблем, що виникають у розглянутий період і вимагають свого рішення.

Очікуваний прибуток при виконанні i-го замовлення дорівнює Сj. При рішенні i-ої проблеми може бути отриманий додатковий прибуток Dj (якщо додаткового прибутку при рішенні цієї проблеми ні, те Dj=0). Якщо ж ця проблема не вирішена, то організація понесе втрати – Zj.

Позначимо через Xi – перемінному, відповідному замовленню з номером i і приймаюче значення від Xi min до Xi max – від мінімально можливого рівня забезпечення i-го замовлення ресурсом до максимально можливого.

С умарний ресурс k-го виду позначення через Rk. Через Rik позначимо кількість ресурсу k-го виду, необхідне для виконання i-го замовлення, а через Rjk – кількість ресурсу k-го виду, необхідне для рішення j-ої проблеми. Тоді задача оптимального розподілу ресурсів для організації формулюється в такий спосіб:

при обмеженнях

Yj=1, якщо j-а проблема вирішена організацією, 0 у противному випадку.

Можна безпосередньо переконається в тім, що сформульована вище економіко-математична модель одержить як задачу визначення першочергових замовлень для виконання, так і задачу визначення першочергових проблем, що стоять перед організацією для їхнього рішення.

Щоб одержати першу зі згаданих задач досить покласти значення перемінних Yj=0, j=1,...,m. А щоб одержати другу задачу – досить покласти значення перемінних Xi=0, і=1,...,n.

Рішення першої із задач дозволить визначити першочергові замовлення, що доцільно виконати організації, якщо передбачається, що рішення виникаючих проблем не вирішується за рахунок цих же ресурсів.

Рішення другої задачі дозволить визначити першочергові проблеми, які треба вирішити організації, якщо ці ж ресурси не можуть знадобитися для виконання замовлень.

Рішення ж повної задачі, сформульованої вище, дозволить визначити замовлення, які необхідно виконувати в першу чергу при наявності проблем, що стоять перед організацією, і проблеми, які необхідно виконувати в першу чергу при наявності в організації потоку замовлень.

У такий спосіб тільки повна задача, що відповідає сформульованої вище економіко-математичної моделі, дозволить дати відповідь на питання які замовлення і які проблеми необхідно вирішувати в першу чергу при наявних у розпорядженні керівника організації ресурсах.

Ми не будемо зупинятися на методах рішення сформульованої вище задачі – це методи рішення задач математичного програмування.

Контрольні питання по темі 1.

1. Які етапи розвитку теорії прийняття управлінських рішень можна виділити?

2. Що визначає входження людини до складу організації?

3. По яких принципах і ознакам класифікуються організації?

4. Яка роль менеджменту в сучасній організації?

5. Що таке модель організації?

6. Які типи управління організацією зустрічаються?

7. Які базові елементи моделей процесу прийняття рішень Ви знаєте?

8. Які види моделей процесу прийняття управлінських рішень вам відомі?

9. Назвіть найбільш розповсюджені вирішальні правила?

10. Назвіть основні управлінські функції в організації.

11. Сформулюйте економіко-математичну модель оптимального розподілу ресурсів в організації.