Тема 6. Методи аналізу управлінських рішень План

6.1. Принципи аналізу.

6.2. Класифікація й область застосування методів і прийомів аналізу.

6.3. Метод ланцюгових підстановок.

6.4. Факторний аналіз із застосуванням ЕОМ.

6.5. Основи функціонально-вартісного аналізу.

Література

1.Фатхутдінов Р.А. Розробка управлінського рішення: навчальний посібник. - М. ЗАТ «Бізнес-школа «Інтел-Синтез», 1997. - С.101-120.

6.1. Принципи аналізу

До аналізу, також як і до інших функцій менеджменту, повинні застосовуватися наукові підходи і принципи. До специфічних принципів аналізу відносяться наступні:

1) принцип єдності аналізу і синтезу припускає розкладання на складові частини аналізованих складних явищ, предметів з метою глибокого вивчення їхніх властивостей і в наступному розгляді їх у цілому у взаємозв'язку і взаємозалежності;

2) принцип виділення ведучої ланки (ранжирування факторів) припускає постановку цілей і встановлення способів досягнення цієї мети. При цьому завжди виділяється основна (ведуча) ланка, застосовуючи методи факторного аналізу і структуризації проблеми;

3) принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу по обсязі, якості, термінам, методам одержання інформації й умовам застосування об'єктів аналізу й інших умов;

4) принцип оперативності і своєчасності аналізу спрямований на скорочення часу виконання робіт за рахунок реалізації принципів раціональної організації приватних процесів (пропорційності, паралельності, прямоточности, безперервності, ритмічності й ін.), кодування й автоматизації інформаційного забезпечення, підвищення якості інформації і методів аналізу;

5) принцип кількісної визначеності припускає кількісне вираження: а) параметрів і умов забезпечення порівнянності й оптимізації альтернативних варіантів управлінського рішення; б) зв'язків між компонентами системи менеджменту; в) ступеня невизначеності і ризику при ухваленні рішення.

6.2. Класифікація й область застосування методів і прийомів аналізу

Класифікація методів і прийомів аналізу й область їхнього застосування представлена в табл. 6.1.

Таблиця 6.1.

Класифікація методів і прийомів аналізу й область їхнього застосування

Методи (прийоми) аналізу	Напрямок аналізу
	виконання плану виробництва і реалізації	рівень якості товару	забезпеченість ресурсами	використання ресурсів	організаційно технічний рівень	рівень соціального розвитку колективу	охорона навколишнього середовища	рівень нормативно-методичного забезпечення
Методи: про-основний, у - допоміжний
1. Порівняння	0	0	0	0	0	0	0	0
2. Індексний	0	У	--	У	У	У	--	--
3. Балансовий	У	У	0	0	--	--	--	--
4. Ланцюгових підстановок	У	--	--	--	--	--	--	--
5. Элімініровання	У	--	--	У	У	--	--	--
6. Графічний	У	У	У	У	У	У	У	У
7. Функціонально-вартісний аналіз	--	0	--	0	У	--	--	--
8. Факторний аналіз	У	У	У	0	У	У	У	У
9.Економіко-математичні методи	0	У	У	0	У	--	--	--
Прийоми
1. Зведення й угруповання	У	У	У	У	У	У	У	У
2. Абсолютних і відносних величин	У	У	У	У	У	У	У	У
3. Середніх величин	У	У	У	У	У	У	У	У
4. Динамічних рядів	У	У	У	У	У	У	У	У
5. Суцільних і вибіркових спостережень	--	У	У	У	У	У	У	--
6. Деталізації й узагальнення	У	У	У	У	У	У	У	У

Метод порівняння дозволяє оцінити роботу фірми, визначити відхилення від планових показників, установити їхньої причини і виявити резерви.

Основні види порівнянь, застосовувані порівнянь при аналізі:

• звітні показники з плановими показниками;

• планові показники з показниками попереднього періоду;

• звітні показники з показниками попереднього періоду;

• показники роботи за кожний день;

• показники технічного рівня і якості продукції даного підприємства з показниками аналогічних підприємств.

Порівняння вимагає забезпечення порівнянності порівнюваних показників (єдність оцінки, порівнянність календарних термінів, усунення впливу розходжень в обсязі й асортименті, якості, сезонних особливостей і територіальних розходжень, географічних умов і т.д.).

Індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, окремі елементи яких невимірні. Як відносні показники індекси необхідні для оцінки виконання планових завдань, для визначення динаміки явищ і процесів.

Індексний метод дозволяє провести розкладання по факторах відносних і абсолютних відхилень узагальнюючого показника, в останньому випадку число факторів повинне бути дорівнює двом, а аналізований показник представлений як їхній добуток.

Балансовий метод припускає зіставлення взаємозалежних показників господарської діяльності з метою з'ясування і виміру їхнього взаємного впливу, а також підрахунку резервів підвищення ефективності виробництва, при застосуванні балансового методу аналізу зв'язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих у результаті різних зіставлень.

Метод ланцюгових підстановок полягає в одержанні ряду корегованих значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів - співмножників фактичними.

Порівняння значень двох показників, що поруч коштують, у ланцюзі підстановок дозволяє обчислити вплив на узагальнюючий показник того фактора, базисне значення якого заміняється на фактичне.

Метод элімініровання дозволяє виділити дію одного фактора на узагальнюючі показники виробничо-господарської діяльності, виключає дію інших факторів.

Графічний метод є засобом ілюстрації господарських процесів і вирахування ряду показників і оформлення результатів аналізу.

Графічне зображення економічних показників розрізняють по призначенню (діаграми порівняння, хронологічні і контрольно-планові графіки), а також по способі побудови (лінійні, стовпові, кругові, об'ємні, координатні й ін.).

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) - це метод системного дослідження, застосовуваного по призначенню об'єкта (вироби, процеси, структури) з метою підвищення корисного ефекту (віддачі) на одиницю сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта.

Особливість проведення ФВА полягає у встановленні доцільності набору функцій, що повинний виконувати проектований об'єкт у конкретних умовах, або необхідності функцій існуючого об'єкта.

Економіко-математичні методи аналізу (ЕММ) застосовуються для вибору найкращих, оптимальних варіантів, що визначають господарські рішення в сформованій або планованій економічній умовах.

Зразковим переліком задач економічного аналізу, для рішення яких можуть бути використані ЕММ, є:

• оцінка розробленого за допомогою ЕММ плану виробництва продукції;

• оптимізація господарської програми, розподілу її по цехах і устаткуванню і кількості продукції (робіт);

• оптимізація розподілу господарських ресурсів, розкрою матеріалу, визначення напруженості норм;

- оптимізація рівня уніфікації складових частин виробу і засобів технологічного оснащення;

• встановлення оптимальних розмірів підприємства, цеху, ділянки і т.п.;

• визначення оптимального асортименту виробів;

• визначення найбільш раціональних маршрутів внутрішньозаводського транспорту, розміщення складів;

• визначення границь доцільності проведення капітального ремонту, раціональних термінів експлуатації устаткування і заміна його новим;

• встановлення і порівняльний аналіз економічної ефективності використання одиниці ресурсів кожного виду з погляду оптимального варіанта рішення;

• визначення внутрішньогосподарських втрат у зв'язку з можливим оптимальним рішенням.

Прийом зведення й угруповання. Зведення припускає підведення загального результату дії різних факторів на узагальнюючий показник виробничо-господарської діяльності підприємства.

Угруповання полягає у виділенні серед досліджуваних явищ характерних груп по тим або інших ознаках. Згруповані дані оформляються у виді таблиць. Така таблиця представляє форму раціонального викладу цифрових характеристик, досліджуваних явищ і процесів.

Прийом абсолютних і відносних величин. Абсолютні величини характеризують розміри (величини, обсяги) економічних явищ. Відносні величини характеризують рівень виконання планових завдань, дотримання норм, темпи росту і приросту, структуру, питому вагу або показники інтенсивності.

Прийом середніх величин використовується для узагальнюючої характеристики масових, якісно однорідних, економічних явищ. Виражає собою відмінну рису даної сукупності явищ, установлює найбільш типові риси.

В економічному аналізі в залежності від конкретної мети використовуються різні види середніх величин: середні арифметичні, геометричні, прості, середньозважені.

Прийом динамічних рядів припускає характеристику змін показників у часі, показ послідовних значень показників, розкриття закономірностей і тенденцій розвитку. Розрізняють ряди моментні і періодичні - за визначений період часу.

Прийом суцільних і вибіркових спостережень. Суцільні спостереження припускають вивчення всієї сукупності явищ, що характеризують яку-небудь одну сторону виробничо-господарської діяльності підприємства.

Вибіркові спостереження припускають вивчення господарської діяльності підприємства на основі типових представників усієї сукупності явищ, процесів. За даними вибіркових спостережень на основі методів теорії ймовірностей визначається можливість поширення висновків на всю генеральну сукупність досліджуваних явищ.

Прийом деталізації й узагальнення. Деталізація проводиться шляхом розкладання узагальнюючого (кінцевого) показника на частки. Розчленовуючи і деталізуючи складні показники по окремих складових частинах і факторам, визначають вплив кожного з них на ці показники.

Узагальнення розкривають зв'язок між частинами цілого (об'єкта, явища, процесу), підсумками діяльності й окремих підрозділів і визначають ступінь їхнього впливу на загальні результати.