1.3. Прийняття рішень і менеджмент

Як відомо, основними складовими будь-якої організації є:

• люди, що входять у її склад;

• задачі, для рішення яких створена дана організація;

• управління, що формує, мобілізує і надає руху потенціалові організації для рішення задач, що стоять перед нею.

Будь-яка організація функціонує в зовнішньому середовищі. З зовнішнього середовища вона бере ресурси, необхідні для її функціонування, і в зовнішнє середовище вона віддає створені нею продукти – результати своєї діяльності.

Відповідно до цієї концепції функціонування організації складається з трьох взаємозалежних процесів:

• одержання ресурсів із зовнішнього середовища;

• виготовлення продукту її функціонування;

• передача продукту в зовнішнє середовище.

Область діяльності різних організацій досить різноманітна. Тому, природно, як ресурси і продуктів можуть виступати різні об'єкти.

Так, скажемо, як ресурси, у залежності від області дії організації, можуть виступати і сировина, і комплектуючі, і фінанси, і персонал, і інформація, і т.д.

Точно також різноманітні і види продуктів, що організація передає в зовнішнє середовище.

Підтримка балансу між цими трьома процесами, а також мобілізація внутрішнього потенціалу організації для їхньої реалізації здійснюється за допомогою менеджменту.

Це і визначає ту важливу роль, що грає менеджмент у сучасній організації.

Однією з головних особливостей менеджменту і є вироблення і прийняття управлінських рішень, що являють собою самостійний управлінський акт.

Комплексові дій з дозволу якої-небудь проблеми завжди передують:

• визначення мети;

• оцінка існуючого положення справ або, як часто говорять, ситуації;

• визначення і формулювання проблеми.

Іншими словами, діям завжди передують аналіз ситуації, її оцінка і діагностика, визначення основної (профільної) проблеми, яку необхідно дозволити для досягнення цілей, що стоять перед організацією і т.д.

Зробивши такий аналіз менеджер переходить безпосередньо до розробки управлінського рішення.

При ухваленні рішення менеджер використовує весь наявний у нього досвід професійної роботи, знання, результати аналізу конкретної ситуації.

Ефективне управлінське рішення, як правило, є сплавом професіоналізму менеджера і його мистецтв керівника, оскільки, як справедливо вважають провідні спеціалісти в області прийняття управлінських рішень, прийняття рішень є одночасно і наукою, і мистецтвом.

Рішення, прийняте менеджером, завжди націлене на перспективу, у майбутнє. Тому в момент ухвалення рішення далеко не завжди з упевненістю можна пророчити результат підприємницької дії, у якому ступені воно буде забезпечувати досягнення мети, що коштує перед організацією.

Багато чого при цьому може залежить від характеру зміни зовнішнього або внутрішнього середовища організації.

Так, наприклад, може перетерпіти зміни кон'юнктура ринку, може з'явитися принципово нова технологія, що дозволяє істотно підвищити якість і істотно розширити функціональні можливості вироблених виробів, може змінитися попит на продукцію, вироблену організацією, можуть з'явитися серйозні конкуренти і т.д.

Ніхто не може гарантувати, що під час реалізації рішення не зміниться законодавство, що регулює діяльність організації, не з'являться нові можливості для залучення капіталу, не розширяться або, навпаки, звузяться міжнародні контакти.

З іншого боку, перед організацією можуть виникнути нові проблеми, що утруднять реалізацію рішення, або виникнуть нові можливості, що полегшують досягнення поставленою організацією мети.

Майбутнє завжди містить елемент невизначеності. Тому уміння передбачати хід подій у його професійній діяльності відрізняє професійного менеджера.

Проблеми, пов'язані з прогнозуванням при прийнятті управлінських рішень, будуть обговорені далі.

Чим вище професіоналізм менеджера, тим більш ефективні рішення їм приймаються, тим вище відсоток рішень, що приводять до досягнення поставлених цілей.

Гарний менеджер ніколи не ухиляється від вирішення виникаючих проблем.

Для менеджера – непрофесіонала характерна або зайва обережність у прийнятті рішень, коли побоюючись за долю своєї кар'єри, він боїться прийняти сміливе, часом єдине можливе рішення.

Або непрофесійним менеджером можуть прийматися легковажні, недостатньо виправдані управлінські рішення, без розуміння реальних наслідків, що може викликати те або інше прийняте рішення.

Причиною таких скоростиглих рішень є «сміливість незнання».

Як справедливо відзначається нерідкі випадки, коли менеджери – непрофесіонали прагнуть приймати тільки позитивні рішення, що можуть сприяти їх просуванню по службі, збільшенню авторитету.

Рішення, що можуть виявитися «непопулярними», вони прагнуть передати або на більш високий, або на більш низький ієрархічний рівень, або іншим горизонтальним структурам.

Ефективне управління можливо, коли воно здійснюється професійним менеджером. Спроби ухилитися від ухвалення рішення рідко приводить до ефективного управління.

Страус, що сховав голову під крило, не захистить себе цим від небезпеки, що насувається.