Тема 1. Управлінські рішення в організації

План.

1. Наука про управлінські рішення і її зв'язок з іншими науками про управління.

2. Рішення в системі «людина-організація».

3. Прийняття рішень і менеджмент.

4. Моделі процесу прийняття рішень в організаціях.

5. Використання моделей процесу прийняття рішень.

6. Управлінські функції в організації

7. Економіко-математична модель рішення проблеми.

Література

1. Кноррінг В.И. Теорія, практика й мистецтво управління. – М.: Норма – Інфра, 1999. – С. 7-38.

2. Літвак Б.Г. Управлінські рішення. – М.: ЕКМОС, 1998. – С. 6-64.

3. Управління організацією: Підручник \ Під ред. А.Г. Поршнєва, З.П. Румянцевої, Н.А. Саломатіна. – М.: ІНФРА – М, 1999. – С. 12-36.

4. Фатхутдінов Р.А. Розробка управлінського рішення: Навчальний посібник. – М.: ЗАТ «Бізнес-школа «Інтел-Синтез», 1997. – С. 39-66.

1. Наука про управлінські рішення і її зв'язок з іншими науками про управління

Розробка управлінських рішень є найважливішим процесом, що зв'язує основні функції управління: планування, організацію, мотивацію, контроль. Саме рішення, прийняті керівниками будь-якої організації, визначають не тільки ефективність її діяльності, але і можливість стійкого розвитку, виживаність у світі, що швидко змінюється.

Ефективне прийняття рішень – одне з найбільш важливих умов ефективного існування й розвитку організації.

Важливість процесу прийняття рішень була усвідомлена людством одночасно з початком його свідомої колективної діяльності.

Тому слідом за виникненням і розвитком теорії управління виникла і розвивалася теорія прийняття рішень.

Сучасна наука про управління, а разом із нею і теорія прийняття управлінських рішень виникла після того, як з'явилися організації у сучасному розумінні.

Сучасні організації відрізняє від організацій старого типу наявність істотна великого числа великих і гігантських організацій. А в таких організаціях роль управлінського рішення зростає.

На відміну від організацій старого типу в сучасних організаціях велика кількість керівників вищої й середньої управлінської ланки. Професійним обов'язком кожного керівника є ухвалення управлінського рішення відповідно з делегованим йому обсягом повноважень.

У сучасній ефективно функціонуючій організації заняття керівної посади відбувається по праву компетентності і прийнятого в організації порядку. Компетентність керівника, у першу чергу, визначається ефективністю прийнятих їм рішень і умінням прийняте рішення реалізувати.

Діяльність сучасної організації відрізняє наявність порівняно великого числа фахівців, що не є навіть керівниками, яким, у силу делегованих їм повноважень в організації, необхідно приймати важливі для організації рішення.

Одне з основних досягнень сучасної науки про управління і, насамперед, школи наукового управління, що очолювалася Тейлором, полягає в тому, що вперше управлінські функції планування роботи й аналізу виробничої ситуації були відділені від самої роботи.

А це означає, що процес ухвалення управлінського рішення вперше став розглядатися як самостійний управлінський акт.

Безумовно, ще Олександр Македонський, ввівши у своїй армії штаби, відокремив функцію безпосереднього ведення бою, делеговану лінійним офіцерам, від функції управління бойовими діями, делеговану штабним офіцерам.

Однак предметом самостійного вивчення, аналізу і розробки рекомендацій функції прийняття управлінських рішень стали лише після виникнення сучасної науки про управління.

Як відомо, історично наука про управління як самостійна наукова дисципліна виникла на початку XX століття.

Що стосується теорії прийняття управлінських рішень, то початком її інтенсивного розвитку як наукової дисципліни можна вважати 40-і роки, коли під час другої світової війни в Англії групі вчених було доручено вирішити такі складні управлінські проблеми, як оптимальне розміщення об'єктів цивільної оборони, вогневих позицій, оптимізація глибини підриву протичовневих бомб і конвою транспортних караванів.

Відзначимо, що на іншій воюючій стороні – гітлерівській Німеччини не надавалося належне значення рекомендаціям науки про управління.

Так, при ухваленні рішення про напад на Росію вище керівництво тодішньої Німеччини відмовилося розглядати можливість інших альтернативних варіантів розвитку бойових дій, крім бліцкригу, незважаючи на настійні пропозиції його оточення.

У 50-60-і роки сформована і система, що одержала широке використання, методів прийняття управлінських рішень була переосмислена і сформульована у вигляді спеціально виниклих наукових дисциплін таких, як дослідження операцій, системний аналіз, управління технічними системами й ін.

У кожну з них невід'ємною складовою частиною входила теорія прийняття рішень.

Дійсно, наприклад, у визначенні дослідження операцій, знаходимо: «дослідження операцій є... прикладною наукою, що застосовує всі відомі наукові методи для рішення специфічних проблем, що є в даному випадку основою для прийняття рішень, виконавчим органом».

Зустрічаються два визначення теорії прийняття рішень: розширене й вузьке.

У розширеному визначенні прийняття рішення ототожнюється з усім процесом управління.

У вузькому визначенні прийняття рішень розуміється як вибір найкращого з безлічі альтернативних варіантів.

Багато авторів не погоджуються з вузьким визначенням теорії прийняття рішень, вважаючи, що прийняття рішень не може обмежуватися лише вибором найкращого рішення. У теорію прийняття рішень має сенс включати також і їхнє виконання, контроль і аналіз результатів дій, що пішли за прийнятим рішенням.

У такий спосіб можна зробити висновок про те, що всі сформовані в середині XX століття управлінські науки в значній мірі переплетені, взаємозалежні і їхня конкретна назва визначає, насамперед, той аспект управлінського процесу, на якому зроблений основний акцент. Але скрізь одним із досліджуваних управлінських процесів є вироблення й ухвалення управлінського рішення.

Але є й істотні розходження, повз які ми не можемо поминути. Це насамперед, той факт, що дослідження операцій і інші науки про управління оперують, переважно, із кількісними даними, критеріями й оцінками.

Фахівці завжди розуміли, що для прийняття рішень обмежитися тільки кількісними даними неможливо.

Однак , у наступному, дослідження операцій і інші, згадані вище, науки сконцентрували основну увагу на математичних (кількісних) аспектах рішення управлінських задач.

Так, центральне місце в них зайняло використання наукового методу, що включає спостереження, формулювання гіпотези й верифікацію, системну орієнтацію й використання принципу моделювання.

Широко використовувалися фізичні, аналогові, імітаційні і математичні моделі.

Найбільш відомі моделі теорії ігор, що відбивають конкурентну ситуацію й очікуваний вплив на конкурентів прийнятого управлінського рішення, моделі теорії черг або оптимального обслуговування, моделі управління запасами, лінійного програмування, економічного аналізу й ін.

Предметом же теорії прийняття рішень, поряд з кількісними методами, стали також методи, що дозволяють одержати й аналізувати якісну (некількісну) інформацію.

Це, насамперед, методи експертного оцінювання, багатокритеріального аналізу, змістовного аналізу ситуацій і ін.

Те ж саме відноситься і до багатьом аспектам менеджменту, що не підпадає під методи кількісного аналізу, багато проблем у якому можуть бути вирішені лише з використанням методів якісного (некількісного) аналізу, успішно використовуваних у теорії прийняття рішень.

Прийняття рішень торкається, практично, всіх областей людської діяльності, як невід'ємна частина процесу управління.

У рамках теорії прийняття рішень розвиток одержали методи одержання й аналізу не тільки кількісної, але і якісної (некількісної) інформації, що істотно розширили можливості загальної теорії управління.

Іноді можна почути думку, що практика прийняття рішень існує сама по собі, а теорія - сама по собі.

Це одне з основних оман керівника, що діє за принципом «я усіх знаю сам». Не говорячи вже про те, що для прийняття ефективного управлінського рішення досвіду і знань однієї людини виявляється, як правило, недостатньо, сучасному керівникові необхідно володіти сучасними технологіями прийняття управлінських рішень.

Сучасна наука в області прийняття управлінських рішень піднялася на якісний новий рівень, розроблені на її основі ефективні управлінські технології, що дозволяють вирішувати складні управлінські задачі, характерні для сучасних організацій.

Значну роль зіграло різке збільшення обсягу інформації, яку приходиться враховувати при розробці управлінського рішення сьогодні, поява сучасної обчислювальної техніки з її воістину дивними можливостями по оперуванню й обробці великих масивів як кількісної, так і якісної інформації.

Створено сучасні комп'ютерні системи підтримки прийняття рішень, експертні системи, автоматизовані системи експертного оцінювання, призначені для використання в процесі прийняття рішень і що дозволяють приймати ефективні управлінські рішення в складних ситуаціях, здійснювати в рамках підготовки до прийняття рішень значні обсяги економічних, математичних, логічних і інших видів розрахунків.

Необхідність рішення широкого класу різноманітних управлінських задач у процесі підготовки рішень ставить перед теорією прийняття рішень нові задачі, зокрема, в області управління сучасною економікою при значних економічних перетвореннях, що відбуваються в нашому суспільстві.

В даний час використання сучасних технологій прийняття управлінських рішень є життєво важливим для керівника, одним з основних професійних умінь якого є уміння приймати ефективні управлінські рішення. І в гострій конкурентній боротьбі, при інших приблизно рівних умовах, домагаються успіху, стійко розвиваються й виживають ті організації, що поставили собі на службу додаткові можливості, надані сучасними технологіями прийняття управлінських рішень.