4.2. Експертне прогнозування

З

1. Подготовка к разработке прогноза

2. Анализ ретроспективной информации, внутренних и внешних условий

3. Определение наиболее вероятных вариантов развития внутренних и внешних условий

а допомогою експертного прогнозування може бути вирішена велика частина проблем, що виникають при розробці прогнозів.

Р

4. Проведение экспертизы

5. Разработка альтернативных вариантов

6. Априорная и апостериорная оценка качества прогнозов

7. Контроль хода реализации прогноза и корректировка прогноза

ис. 4.1 Блок-схема основних етапів розробки прогнозу.

Етап 1.

На стадії підготовки до розробки прогнозу повинні бути вирішені наступні задачі:

• підготовлено організаційне забезпечення розробки прогнозу;

• сформульовано завдання на прогноз;

• сформовано робочу й аналітичну групи супроводу;

• сформовано експертну комісію;

• підготовлено методичне забезпечення розробки прогнозу;

• підготовлено інформаційну базу для проведення прогнозу;

• підготовлено комп'ютерний супровід розробки прогнозу.

Після того як прийняте рішення про розробку прогнозу, необхідно визначити виконавців, яким розробка буде доручена.

З одного боку, це група працівників, який доручається організаційне забезпечення розробки прогнозу, з іншого боку, - це група фахівців, що повинна забезпечити методичний і інформаційний його супровід.

Дійсно, оскільки якісний прогноз може бути розроблений лише в тому випадку, якщо він добре підготовлений, якщо в його розробці задіяні компетентні фахівці, якщо використано достовірну інформацію, якщо оцінки отримані коректно й коректно оброблені.

Для розробки якісного прогнозу необхідне використання сучасних технологій, що супроводжують і підтримують процес розробки. Сучасні технології такого типу в значній мірі базуються на використанні сучасних можливостей обчислювальної техніки.

Завдання на розробку прогнозу повинне бути чітким, розумі однозначно як експертами, так і супровідну розробку прогнозу фахівцями.

Іноді потрібне уточнення завдання на етапі підготовки до роботи над проектом або навіть у процесі його розробки.

До складу експертної комісії запрошуються фахівці, професійно знайомі з об'єктом експертизи.

Якщо буде потрібно багатоаспектна оцінка об'єкта або оцінюватися повинні різнорідні об'єкти і для цього потрібні фахівці різної професійної орієнтації, то експертна комісія повинна бути сформована таким чином, щоб у її склад входили фахівці, здатні професійно оцінити всі основні аспекти прогнозованої проблеми.

Методичну підготовку процесу прогнозування повинна здійснювати аналітична група, до складу якої входять фахівці, що володіють професійними знаннями й досвідом проведення прогнозних розробок.

Розробка прогнозу повинна бути чітко регламентована. Робоча група повинна підготувати необхідну документацію, до складу якої входять офіційно оформлене рішення про проведення прогнозу, склад експертної комісії (комісій), графік розробки прогнозу, контракти (трудові угоди) із фахівцями, приваблюваними для його розробки і т.д.

Фахівці, що працюють над прогнозом, повинні бути забезпечені всією необхідною інформацією про об'єкт прогнозування.

Природно, що при розробці прогнозу її завжди недостатньо (ідеальна, але, на жаль, нереальна ситуація, коли точно відомо, що буде відбуватися в майбутньому) і чим повніше інформація про об'єкт прогнозування, тим більше якісним може бути підготовлений прогноз.

Нерідко корисним може виявитися спеціально підготовлений аналітичною групою аналітичний огляд по прогнозованій проблемі.

При роботі над прогнозом, особливо, якщо це різноманітний прогноз, приходиться мати справу з великими обсягами інформації, що, до того ж, повинна аналізуватися й оброблятися відповідно до використовуваної технології розробки прогнозу.

Тому без використання сучасної обчислювальної техніки і, насамперед, персональних комп'ютерів, із спеціально підготовленими базами даних, модулями введення, аналізу й обробки інформації, що нерідко працюють у режимі автоматизованого робочого місця (АРМа), автоматичної роздруківки звітів про пророблену роботу, проміжні і кінцеві результати, що містять і сам прогноз, ефективна робота над прогнозом, що задовольняють сучасним вимогам, як правило, неможлива.

Етап 2.

При аналізі ретроспективної інформації про об'єкт прогнозування передбачається чіткий поділ кількісної і якісної інформації.

Кількісна інформація, якщо вона достатня і надійна, використовується для розрахунків по екстраполяції динаміки зміни прогнозованих параметрів, по визначенню найбільш імовірних тенденцій їхньої зміни.

Якісна інформація класифікується, систематизується і служить підставою для оцінок експертів і, поряд із кількісною інформацією, використовується для розробки експертних прогнозів.

Для успішної розробки прогнозу необхідний аналіз внутрішніх умов об'єкта прогнозування, змістовний аналіз їхніх особливостей і динаміки розвитку.

Якщо мається кількісна інформація, що характеризує внутрішні умови об'єкта прогнозування, то вона також аналізується.

Якщо розроблені математичні, імітаційні, аналогові і т.д. моделі функціонування об'єкта прогнозування і зміни внутрішніх умов, то в них вводяться необхідні дані і на їхній підставі виробляються розрахунки, що дозволяють оцінити найбільш імовірні зміни внутрішніх умов об'єкта прогнозування.

Зокрема, якщо об'єктом прогнозування є організація, то до числа внутрішніх умов об'єкта прогнозування може відноситися її внутрішнє середовище, що включає сполучення таких складових, як структура, внутріорганізаційні процеси, технологія, кадри, організаційна культура, управління функціональними процесами.

При розробці прогнозу зовнішнім умовам, зовнішньому середовищу функціонування об'єкта прогнозування повинне приділятися не менша увага, чим внутрішньому.

При цьому інформація також повинна бути підрозділена на кількісну і якісну, тобто інформацію, що містить точні чисельні оцінки, і інформацію описового характеру. У залежності від виду інформації використовуються відповідні методи її одержання, аналізу й обробки.

У випадку, якщо об'єктом прогнозування є організація, те зовнішні умови можуть бути підрозділені на загальне оточення і безпосереднє ділове оточення організації.

Загальне зовнішнє оточення не зв'язане безпосередньо з організацією і відбиває стан суспільства, економіки, природного середовища.

Безпосереднє ділове оточення організації створюють споживачі, постачальники, ділові партнери, конкуренти, адміністративні органи, ділові об'єднання й асоціації і т.д.

Задачею аналізу внутрішніх і зовнішніх умов об'єкта прогнозування є виявлення основних діючих сил і механізмів, що визначають розвиток об'єкта прогнозування в період часу, що відповідає періодові прогнозування.

Етап 3.

Визначення найбільш імовірних варіантів розвитку внутрішніх і зовнішніх умов об'єкта прогнозування є однієї з центральних задач розробки прогнозу. Від того, наскільки вірно вони будуть визначені, залежить точність розроблювального прогнозу й ефективність рішень, прийнятих на його основі.

На цьому етапі розробки прогнозу на підставі аналізу внутрішніх і зовнішніх умов і всієї наявної інформації про об'єкт прогнозування, інформації у результаті роботи експертної комісії, попередньо визначається перелік можливих альтернативних варіантів зміни внутрішніх і зовнішніх умов.

Після їхньої попередньої оцінки з переліку виключаються ті альтернативні варіанти, реалізуемість яким у прогнозований період сумнівна або ж імовірність їхньої реалізації нижче попередньо встановленого граничного значення.

Альтернативні варіанти, що залишилися, піддаються більш заглибленій оцінці з метою визначення альтернативних варіантів зміни внутрішніх і зовнішніх умов, здійснення яких найбільше ймовірно.

Кожний з відібраних найбільш ймовірних альтернативних варіантів зміни внутрішніх і зовнішніх умов функціонування об'єкта прогнозування детально проробляється й представляється для розробки альтернативних варіантів зміни умов функціонування об'єкта прогнозування.

Етап 4.

На цьому етапі розробки прогнозу передбачається найбільш активна робота експертів по визначенню й оцінці ключових подій, настання яких очікується в прогнозованому проміжку часу.

Попередній етап розробки прогнозу подає інформацію, необхідну аналітичній групі для проведення експертизи.

Експертам надається інформація про найбільш ймовірну зміну внутрішніх і зовнішніх умов, на основі раніше проведеного аналізу формулюються питання, на які повинні бути отримані відповіді в результаті проведення експертизи, намічаються найбільш імовірні сценарії розвитку подій.

Процедури організації й проведення експертиз у даний час достатньо детально розроблені. Тут ми лише намітимо основні моменти при роботі з експертами в процесі розробки прогнозу, зупинившись більш докладно на способах одержання експертної інформації.

У залежності від природи об'єкта прогнозування, від характеру оцінок і суджень, що повинні бути отримані в процесі проведення експертизи, визначаються конкретні способи організації й проведення експертизи.

Експертизи можуть бути одне-турові і багато турові, анонімні і передбачаючі відкритий обмін інформацією в процесі проведення експертизи і без нього і т.д.

Досить різноманітні методи використовуються при порівняльній оцінці об'єктів, при прогнозі кількісних і якісних значень параметрів прогнозованого об'єкта, починаючи від різних модифікацій методу Дельфі і, кінчаючи різноманітними процедурами методу мозкової атаки.

Характер експертної інформації, що передбачається використовувати при розробці конкретного методу організації й проведення експертизи.

Якщо прогнозований об'єкт є досить складним, комплексним, багатоаспектним, то доцільно використання комплексних методів організації й проведення експертизи.

При проведенні експертизи для розробки прогнозу аналітична група повинна підготувати анкети, що містять питання, на які повинна бути отримана відповідь при розробці прогнозу.

При цьому процедура експертного оцінювання може здійснюватися безпосередньо за дисплеєм комп'ютера в інтерактивному режимі, тобто в режимі діалогу, коли на дисплеї комп'ютера виводяться послідовно питання, на які експерт повинний дати відповідь.

Відповіді кожного експерта вводяться в комп'ютер, а потім виробляються всі необхідні розрахунки й аналіз.

Для одержання експертної інформації може використовуватися і такий спосіб, як інтерв'ювання, коли у вільній формі, але по заздалегідь наміченому плані експерт дає оцінки й судження, необхідні при розробці прогнозу.

Причому при інтерв'юванні можливий відхід від заздалегідь наміченого плану.

Інтерв'юер повинний забезпечувати одержання можливо більш обґрунтованих оцінок.

Якщо експерт при відповіді на деякі питання почуває себе непевно, то їхній краще виключати з інтерв'ю, що, як правило, сприяє одержанню більш надійної експертної інформації.

Для одержання експертної інформації при розробці прогнозу можливе використання методу змішаного анкетування, коли при роботі з експертом використовуються як елементи анкетування, так і елементи інтерв'ювання.

Етап 5.

Підготовлена на попередніх етапах інформація, у тому числі й отримана від експертів, використовується, при безпосередній розробці прогнозу. Як правило, малоймовірні випадки, коли заздалегідь відомо в якому напрямку будуть відбуватися зміни внутрішніх, зовнішніх умов, яка стратегія буде обрана організацією при тім або іншому розвитку подій. Адже розвиток організації в прогнозованому майбутньому залежить від різних факторів, а також від їхнього сполучення й взаємодії.

При стратегічному плануванні й в інших випадках використання прогнозів необхідно розглядати різні альтернативні варіанти розвитку подій як сприятливі, так і несприятливі.

На попередніх етапах були визначені найбільш ймовірні зміни основних внутрішніх і зовнішніх умов, що визначають хід прогнозованих подій.

Для найбільш ймовірних альтернативних варіантів їхніх змін повинні бути розроблені найбільш імовірні альтернативні варіанти розвитку прогнозованих подій.

Якщо однієї з цілей розробки прогнозу було визначення динаміки розвитку кількісних показників і параметрів, то, використовуючи отриманий на попередніх етапах розробки прогнозу обсяг інформації (кількісний і якісної), і відповідний методи екстраполювання (визначення зміни прогнозованих показників і параметрів у майбутньому), розраховуються криві їхньої зміни в прогнозованому проміжку часу.

Однак далеко не завжди ми маємо необхідну інформацію для використання кількісних методів екстраполяції.

Тому нерідко єдиним способом екстраполяції показників і параметрів на прогнозований проміжок часу залишається спосіб побудови експертних кривих.

Експертні криві відбивають оцінку динаміки зміни прогнозованих значень показників і параметрів експертами.

Формуючи експертні криві, експерти визначають критичні точки, у яких тенденція зміни значень прогнозованих показників і параметрів може змінитися під дією тих або інших факторів.

А потім у кожній із критичних точок, розташованих на осі часу, оцінюються очікувані значення прогнозованих показників і параметрів, також характер їхньої зміни в інтервалі між двома сусідніми точками.

Нерідко експерти обмежуються лише вказівкою значень прогнозованих показників і параметрів у критичних точках.

У цьому випадку ми одержуємо дискретні експертні криві, що представляють собою відрізки ламаної лінії, що з'єднує значення показників і параметрів у критичних точках.

При розробці варіантного прогнозу повинна бути зроблена екстраполяція прогнозованих значень показників і параметрів для різних варіантів вихідних умов і для різних можливих альтернативних варіантів динаміки їхньої зміни.

Етап 6.

Апріорна й апостеріорна оцінка якості прогнозу. Оцінка якості прогнозу - одна з центральних проблем у процесі розробки управлінських рішень. Ступінь довіри до розробленого прогнозу багато в чому впливає на прийняте рішення і позначається на ефективності управлінських рішень, прийнятих із використанням розробленого прогнозу.

Перш, ніж приступити до обговорення оцінки якості прогнозу відзначимо той важливий для більш чіткого розуміння процесу ухвалення рішення факт, що якісний прогноз при ухваленні рішення може бути використаний по різному.

Якщо з боку керівництва організації не виявляється значний вплив на хід розвитку подій, а лише здійснюється спостереження за ним, то після настання кінця прогнозованого періоду необхідно лише зіставити значення зпрогнозованих показників і параметрів з отриманими в дійсності.

Це дозволяє оцінити якість розробленого прогнозу апостеріорно.

У той же час, мабуть, більш діючим може виявитися використання результатів розробленого прогнозу у випадку, коли ЛПР може вплинути на хід розвитку подій. Прикладом такого впливу може бути, зокрема, коректування керуючих впливів на підставі очікуваних зпрогнозованих значень показників і параметрів.

Це так називаний активний прогноз. Однак, якщо в результаті аналізу зпрогнозованих значень показників і параметрів ЛПР змінив керуючі впливи, що, у свою чергу, змінили розвиток прогнозованих подій, причому нерідко убік більш сприятливий для ЛПР, те навряд чи коректно спочатку розроблений прогноз вважати неточним.

Якби прогноз не був розроблений, то не було б прийняте і пішло за його розробкою ефективне управлінське рішення.

Після того як прогноз розроблений, повинні бути визначені критерії, по яких точність прогнозу може бути оцінена.

Як правило, для оцінки прогнозу використовуються два методи: диференціальний або інтегральний.

При диференціальному методі оцінюються набори оцінок окремих складові якості прогнозу, що мають досить чіткий об'єктивний зміст.

Зокрема, можуть використовуватися такі критерії, як ясність і чіткість завдання на прогноз, відповідність прогнозу завданню, своєчасність розробки прогнозу, професійний рівень розробки прогнозу, надійність використаної інформації і т.д.

Інтегральний метод припускає узагальнену оцінку якості прогнозу за приватними критеріями.

Однак у ряді випадків цей спосіб виявляється недостатньо переконливим, оскільки до оцінки якості прогнозу за приватними критеріями вільно або мимоволі додається необхідність оцінки порівняльної важливості критеріїв і їхнього впливу на інтегральну оцінку.

Прикладом використання інтегрального методу може служити критерій «інтегральна якість експертного прогнозу», оцінка прогнозу, по якому припускає, зокрема, і оцінку по перерахованим вище приватним критеріям.

Якщо говорити про експертний прогноз, то його якість визначається, насамперед, такими частками критеріями, як:

• компетентність (або, у більш загальному виді, якість);

• якість інформації, наданої експертам;

• якість експертної інформації, що надходить від експертів;

• рівнем технології розробки прогнозу або, іншими словами, якістю методів і процедур, використовуваних при розробці прогнозу.

Якщо період прогнозування вже завершився, то необхідно зіставити зпрогнозоване значення показників і параметрів з отриманими в результаті ходу прогнозованими подіями, що реалізувалися в дійсності.

Етап 7.

Після того як прогноз підготовлений і представлений керівництву організації, замовникові і т.д. настає етап після прогнозної роботи з підготовленим матеріалом.

Справа в тім, що життя не стоїть на місці. Ситуація, а разом з нею і прогнозований об'єкт, згодом змінюються й іноді істотно.

Прогноз же розробляється, як правило, у припущенні виконання визначених умов.

Варіантна розробка прогнозу також припускає розробку прогнозу при різних альтернативних варіантах умов і припущень, А вони можуть змінюватися.

Події, які учора здавалися малоймовірними, сьогодні відбуваються, а ті, які здавалися найбільш імовірними, не відбуваються зовсім.

Базуючи на застарілому, не враховуючої реалії дійсного розвитку подій, прогнозі важко прийняти ефективне управлінське рішення.

Тому невід'ємною частиною сучасної технології прогнозування є періодично, у залежності від змін, що відбуваються, здійснюваний моніторинг ходу реалізації прогнозованого розвитку подій.

Моніторинг дозволяє вчасно обчислювати значні відхилення в ході розвитку подій.

Якщо вони можуть уплинути на подальший хід подій у частини, що стосується прийняття важливих стратегічних рішень, то прогноз повинний бути піддадуть коректуванню.

Так, скажемо, поява телебачення не могло не вплинути на подальший розвиток засобів масової інформації й прогнози їхнього розвитку.

Необхідно чітко розуміти, що прогнози коштовні не самі по собі як можливість професійного пророкування очікуваного ходу подій у тій або іншій області людської діяльності, а, у більшому ступені, вони коштовні як необхідний і істотний елемент розробки важливих управлінських рішень.

Тому при значних відхиленнях, що виявилися, у ході розвитку подій у прогнозованій діяльності, особливо у випадку активного прогнозу, у вже розроблений прогноз повинні вноситися відповідні корективи.

Корективи можуть бути різного рівня значимості, складності, трудомісткості і т.д. Якщо вони не дуже значні, те ця проблема може вирішуватися на рівні аналітичної групи, що супроводжувала розробку прогнозу.

Якщо корективи більш істотні, то може знадобитися додаткове залучення окремих експертів, а в особливо важливих випадках при наявності значних змін - додаткова робота експертної комісії з можливою зміною її складу.

Останнє необхідно, особливо, у тих випадках, коли для коректування прогнозу потрібне залучення фахівців іншої професійної орієнтації.