Лекція 1. Предмет і значення логіки як науки.

План.

1. Сутність і структура процесу мислення.

2. Зв'язок мислення і мови.

3. Логічні форми мислення, поняття формалізації.

4. Істинність і формальна правильність міркувань.

5. Значення логіки.

1.Термін «Логіка» походить від грецького слова «логос», що означає «слово», «мислення», «розум, «закономірність». Його вперше ввів у науку давньогрецький філософ Демокріт у своїй праці «Про логічне, або про правила».

Даний термін має декілька значень:

1. Об’єктивна закономірна послідовність речей і явищ (логіка історичного процесу, логіка суспільного розвитку, логіка речей, подій тощо);

2. Послідовність мислення (мислення відрізняється зв’язністю, послідовністю, визначеністю);

3. Науку, яка вивчає мислення людини.

Можна зробити висновок, що предметом логіки є мислення. Але мислення – явище складне, багатогранне. Тому нам потрібно визначити, яку саме сторону мислення вивчає логіка, що саме в мисленні становить предмет логіки. Для цього необхідно проаналізувати процес мислення.

Мислення – відображення дійсності в свідомості людини в формі понять, суджень, умовиводів. Мислення це вища форма пізнання, тому воно суттєво відрізняється від таких форм відображення, як відчуття, сприйняття та уявлення.

У пізнанні виділяють два ступені: чуттєвий та раціональний (абстрактне мислення). Чуттєве пізнання відбувається у формі відчуттів, сприйнять та уявлень.

Відчуття дають безпосереднє відображення дійсності. Предмети і явища оточуючого світу, діючи на органи чуття людини, викликають різні відчуття, які відображають окремі ознаки, властивості, якості речей.

Сприйняття – відображення предметів і явищ в їх наочній цілісності, це синтез відчуттів.

Уявлення – це чуттєвий образ тих предметів і явищ, які людина сприймала раніше, образ яких залишився у неї в пам’яті. Уявлення завжди індивідуальне, воно залежить від відчуття, сприйняття, пам’яті, емоцій, життєвого та професійного досвіду тощо. Так уявлення студента-першокурсника про наш університет буде дещо іншим, ніж студента-випускника.

На основі чуттєвого пізнання формується раціональний ступінь пізнання, основою якого є мислення. Мислення відрізняється від чуттєвого ступеню пізнання по-перше – опосередкованістю, тобто фіксацією факту незалежності знання від предмета. У процесі пізнання настає такий момент, коли не безпосередньо сам предмет є джерелом знання, а саме знання про нього є основою для одержання нового, глибшого знання.

По-друге - мислення це відображення узагальнене, оскільки бере у предметів і явищ загальне, суттєве і відокремлюється, (абстрагується) від другорядного, несуттєвого. Тому мислення дає змогу глибше й повніше пізнати об’єктивний світ, розкрити найважливіші, найістотніші сторони, зв’язки й закономірності дійсності.

По-третє – мислення є пізнанням активним і цілеспрямованим. Відчуття і сприйняття виникають у нас під дією предметів і явищ на наші органи чуття незалежно від того, хочемо ми сприймати предмет, чи ні. Натомність, процес мислення пов'язаний з постановкою певних пізнавальних завдань і проведенням різних логічних дій і операцій. У процесі мислення ми висловлюємо судження, будуємо умовиводи, гіпотези, докази, створюємо поняття тощо.

2.Мислення нерозривно пов’язане з мовою і без мови неможливе. Абстрактне мислення – це мовне, словесне мислення. Навіть тоді, коли ми не розмовляємо, ми наші думки втілюємо у слова, речення, сукупність речень.

Мова дає можливість закріплювати і зберігати набуті людьми знання, передавати їх із покоління в покоління, використовувати у практичній діяльності і в подальшому пізнанні дійсності всю суму знань, нагромаджених людством. Оскільки у мові втілюється не тільки знання як результат пізнавальної діяльності, а й спосіб його здобуття, то людина, вивчаючи мову, оволодіває й певними прийомами міркування.

Ми можемо зробити висновок, що предметом логіки є абстрактне мислення, яке по суті поглинається мовою. Проте логіка вивчає не саму природну мову, (це предмет граматики), а закономірності, правила та головні прийоми реалізації і функціонування мислення у такій матерії, як мова.

3.Абстрактне мислення має певні логічні форми і підпорядковане певним логічним законам.

Логічні форми – це види мислительних структур, які незалежні від конкретного змісту думки, це спосіб відображення предметів і явищ об’єктивної реальності.

Основними формами мислення є поняття, судження і умовивід.

Поняття – це така форма мислення, яка відображає предмет у його суттєвих ознаках. Так поняття «квадрат» - це прямокутник з рівними сторонами; поняття «дім» - будівля, яка пристосована для постійного проживання.

Судження – форма мислення, яка відтворює не предмет в цілому, а окремі його ознаки, властивості, зв’язки і відношення у вигляді утвердження або заперечення належності предмету певної ознаки чи властивості. Простіше кажучи, судження – це форма мислення, яка відображає зв'язок між предметом та його ознакою. Наприклад: «Київ знаходиться на березі Дніпра»; «Мова – важлива складова культури будь-якого народу»; «Мій приятель мешкає в нашому будинку».

Умовивід – це форма мислення, в якій з одного, двох чи більше суджень виводиться нове судження. Наприклад:

Будь-яка рослина не може існувати без води

Дерево – рослина

--------------------------------------------------------

Отже, дерево не може існувати без води

Форми мислення є формами об’єктивного змісту, об’єктивних зв’язків і відношень між речами і виникли у процесі багатовікової пізнавальної практики людини. Тому умовиводів може бути безліч. І хоч конкретний зміст умовиводів різний, однак спосіб зв’язку складових умовиводу, тобто його структура може бути спільною. Так, даний умовивід, з точки зору його структури, можна записати так:

М є Р

S є M

-------

S є P

Під дану формулу підходить безліч умовиводів, наприклад:

Усі метали проводять електрику

Олово – метал

---------------------------------------------------

Отже, олово проводить електрику

Як бачимо, логіка, досліджуючи форми мислення, може відхилятись від конкретного змісту думки. Порівнюючи різні думки, вона виявляє лише загальне в них, їхню структуру. Процес виявлення структури думок, виведення формул, установлення складових умовиводу або судження називається формалізацією.

4. Для того, щоб у процесі міркування висновок умовиводу був істинним, необхідно виконати дві умови:

а) вихідні твердження повинні бути істинними;

б) під час міркування між вихідними твердженнями необхідно встановити зв'язок, який однозначно відповідав би законам і правилам логіки. Розглянемо приклади:

В усіх європейських державах республіканська форма правління

Англія – європейська держава

-----------------------------------------------------------------------------------

Отже, Англія – республіка

В даному умовиводі порушена умова (а) тому висновок хибний.

Будь-який університет є Вузом

Консерваторія – не університет

----------------------------------------------

Отже, консерваторія не є Вузом

В даному умовиводі порушена умова (б) тому висновок хибний.

Перший приклад називають паралогізмом, тобто ненавмисною,(несвідомою) логічною помилкою, причиною якої може бути незнання.

Другий приклад може бути названим софізмом, тобто навмисним, свідомим порушенням правил логіки з метою омани опонента. Історії відомо багато софізмів. Наприклад такий:

Те, що ти не втратив, ти маєш

Ти не втратив роги

---------------------------------------------

Отже, ти рогатий

5. Знання логіки як науки підвищує загальну інтелектуальну культуру людини, сприяє формуванню логічно правильного мислення, основними рисами якого є чітка визначеність, послідовність, несуперечливість та доказовість. Освоєння логічної науки дає можливість свідомо будувати правильні міркування, відрізняти їх від неправильних, уникати логічних помилок, вміло й ефективно обґрунтовувати істинність думок, захищати свої погляди і переконливо спростовувати хибні думки та неправильні міркування своїх опонентів, сприяє удосконаленню стихійно сформованої логіки мислення.

Необхідність знання логіки пояснюється вже тією обставиною, що вона досліджує загальнолюдські закони мислення, які діють в усіх галузях науки. Висока логічна культура громадян країни сприяє її прогресу в усіх сферах життя.