Урок № 13

ГРИГОРІЙ КОСИНКА. «В ЖИТАХ».

З ВІТАЇСТИЧНИЙ ПАФОС НОВЕЛИ,

І ІМПРЕСІОНІСТИЧНА НАСТРОЄВІСТЬ

т

_т Мета: розвивати вміння школярів коментувати зміст новели, зокрема

„ показ переваги загальнолюдського над класово-ідеологічним;

„ розвивати навички спільного обговорення та зіставлення склад-

« них життєвих ситуацій; навчити виокремлювати й коменту-

• вати зорові й слухові образи твору, художні деталі; поглибити

• поняття про імпресіонізм; виховувати почуття прагнення гар- » монії душі і світу.

• Тип уроку: комбінований із технологіями критичного мислення.

• Обладнання: портрети Г. Косинки, його вчителів — В. Стефаника, С. Василь-

ченка, текст новели «В житах», інші твори письменника,

• картки для аналізу тексту.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

• І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Визначити завдання, зосередити увагу одинадцятикласників на темі дослі- дження.

" II. Актуалізація опорних знань

„ 1. Слухання учнівських творів

Зразок твору «Наскрізний пафос життєствердження в новелі Григорія Косинки «В житах» (див. додаток до уроку)

2. Аналіз творів «Змовини», «На золотих богів», «Фавст»

Мало хто з письменників міг відчути й зрозуміти землю й народ, який на ній працює, так, як відчував і розумів Г. Косинка.

• Із самого початку творчого шляху він — співець села. Письменник мовби перейняв із рук Стефаника, Васильченка, Черемшини, своїх улюблених письменників-учителів, естафету й поніс її далі. Молодий Г. Косинка у своїх

~ творах розповідав про гірку нужду, голодне животіння, безвихідні злидні дореволюційного села, про соціальні зрушення, що сталися в українському " селянстві після Жовтневої революції.

Щоб зберегти своє добро, яке було надбане протягом багаторічної праці, селянин часто вимушений був обдурювати владу, удаватися до шахрайства.

В оповіданні «Змовини» йде розповідь про багатого господаря Петра Рудика, який не хоче віддавати комуні своє добро. Він вирішив одружити свою дочку з найбіднішим у селі парубком, віддати все, щоб нічого не діс- талося комнезамівцям. Він уночі вимушений був вивозити й переховувати в знайомих речі домашнього вжитку, зерно.

Ми по-людськи повинні зрозуміти й Петра Рудика, який чесно працю- _ вав, з труднощами розжився, поставив на ноги власне господарство, а тепер мусить усього позбутися. І письменник тут при гостро конфронтаційному конфлікті віднаходить той ракурс, який дозволяє нам бачити життя багато- гранно й об’єктивно. У цьому — сила його таланту.

Твір «На золотих богів» написано 1920 р. Етюд, або ліричний шкіц — так визначається його жанр, поширений у тогочасній прозі. Це свідчило про загальну тенденцію ліризації української літератури 20-х рр., прагнення письменників швидко відгукнутися на революційні події.

За цей твір Григорія Косинку було звинувачено в невиразності ідейної позиції.

Назва «На золотих богів» та й фраза «Б’ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров’ю свої оселі од армії «золотих богів» (тобто білогвардійців) ніби свідчать про щирі симпатії автора до селян-бідняків. Але ідейно-естетичний зміст твору виво- дить читача далеко за межі однозначної авторської оцінки: схвалення чи

Учитель:

Клас:

Дата:

59