8. Перший друкований твір А «Моя автобіографія»

Б «Демократичні реформи Денікіна»

В «Зенітка»

9. Уперше з’явився псевдонім «Остап Вишня»

А у газеті «Селянська правда»

Б «Зоря»

В «Вільний голос»

10. Гумореска «Моя автобіографія» була надрукована А у журналі «Книгоспілка»

Б у журналі «Слово»

В у журналі «Село і люди»

11. Слова з гуморески Остапа Вишні «У мене немає жодного сумніву в тому, що я народився... мати сказала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку» належать

А Діду Свириду з гуморески «Зенітка»

Б Остапу Вишні з гуморески «Моя автобіографія»

В Остапові Вишні з гуморески «Сом»

12. Остап Вишня був письменником А реалізму

Б романтизму

В гумористично-сатиричного жанру

5. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Остап Вишня писав нариси, фейлетони, плідно працював як перекладач, але найбільшої слави зазнав як гуморист і сатирик. Увів в українську літе- ратуру й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою.

У 1920-х рр. Остап Вишня видав цілу низку популярних збірок усмі- шок:

1920. р.— «Вишневі усмішки (сільські)»;

1921. р.— «Вишневі усмішки кримські»;

1922. р.— «Українізуємось», «Вишневі усмішки кооперативні»;

1923. р.— «Вишневі усмішки театральні»;

1930 Р.— «Вишневі усмішки закордонні;.

Побачило світ чотиритомне «Зібрання усмішок» (1928, 1930).

Новому жанру Остап Вишня дав таке жартівливе означення: «Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки».

Остап Вишня активно розвивав жанрові різновиди усмішки: усмішка- пародія, усмішка-жарт, усмішка-нарис, усмішка-мініатюра, усмішка-реп’я- шок тощо.

2. Аналіз збірки «Мисливські усмішки»

Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усмішки», які Мак- сим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі».

Як мудрий знавець природи й співець її щедротного світу, постає Остап Вишня в усмішках власне мисливських — про перебування людини на полю- ванні, риболовлі, допитливість і вміння пізнавати звички й характери «меш- канців» лісу, степів, річок, озер. Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них діє спостережливий, багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колоритним словом, знає численні «бувальщини» з мисливського побуту. Цим пояснюється й гумор мисливських усмішок, багатих на всілякі пригоди, пов’язані з невдачами полювальників і кепкуванням над ними рідних і знайомих. В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму.

Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем,— трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очі- куванні зайця або лисиці, у поверненні додому — здебільшого без здобичі

88

або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичли- вий і наївний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.

Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоні- фікація, гіпербола.

Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Екіпіровка мисливця», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» — ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.

«Мисливські усмішки» — яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі.

3. Розгляд усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки»

«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові пись- менника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р.

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. «Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюк- зак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече...

Ідете ви компанією, тобто колективом, так — чоловіка з п’ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці...».

За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.

Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать... Це ввечері... А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка харак- теризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно диха- ється, і легко дихається...».

Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисли- вець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.

4. Аналіз усмішки «Сом»

З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят: «Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросл^густими очеретами, кугою, верболо- зом і густою, зеленою, соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травні та в червні...». Письменник розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м’яко кажучи, перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи: «Інтересна риба сом! За царського режиму, як свідчать дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до 400 кілограмів, ков- тав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важи- тиме тонну і ковтатиме симентальських бугаїв і невеличкі буксирні паро- плави...».

«А сома... сома мені самому доводилося бачити такого завбільшки, як ком- байн! Тільки трохи довшого. Це, дорогі наші читачі, серйозно й без жодного перебільшення».

Учитель:

Клас:

Дата:

89