Література:

1. Аникст А. История английской литературы. М., 1956.

2. Бахрушина В., Кулинок Т. Вальтер Скотт – засновник жанру історичного роману: Інтегрований урок. 7 кл. // Всесвітня літ. в навч. закл. України. – 2000. – №9. – С. 7-11.

3. Гражданская З.Т. От Шекспира до Шоу. – М., 1992.

4. Дроздовська В.Т. Чи просто бути кіномитцем? Два уроки з вивчення роману Вальтера Скотта “Айвенго”. 7 клас. // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2000. – № 9. – С. 7-10.

5. Дьяконова Н.Я. Английский романтизм. – М., 1978.

6. История всемирной литературы: В 8 т. – М., 1989. – Т.6.

7. Кальченко Н. Поєдинок ведуть „Сакси” та „Зелені брати”: Історико-літ. хокей за романом „Айвенго” В.Скотта. 7 кл. // Всесвітня літ. в навч. закл. України. – 1999. – № 9. – С. 24-25.

8. Кашуба Є. Ігрові завдання за романом В.Скотта “Айвенго”. Вікторина “Чи уважний ти читач?” // Зар. літ. в навч. закл. – 2000. – № 5. – С. 24-27.

9. Клименко Ж.В. Зарубіжна література. 7 кл. Розгорнуте планування уроків за програмою 2001 р. – К., 2002.

10. Орлов С.А. Исторический роман Вальтера Скотта. – Горький, 1960.

11. Пирсон Хескет. Вальтер Скотт. – М., 1983.

12. Реизов Б.Г. Творчество Вальтера Скотта. – М.-Л., 1965.

13. Скрипник Т. „Шляхетний дух, шляхетний ум...”: Вивч. роману В.Скотта „Айвенго” з викор. тестів. 7 кл. // Зар. літ. в навч. закл. – 1997. – № 3. – С. 11-13.

Шахова К. Лицарі В.Скотта // Зар. літ. – 1997. – № 12. – С. 6.

Практичне заняття № 5.

Новаторство творчості Віктора Гюго.

(1802 - 1885)

Трибун і поет, він гримів над світом, наче ураган, пробуджуючи до життя все, що є прекрасного в душі людини... він учив усіх людей любити життя, красу, правду і Францію.

Максим Горький

У „Соборі Паризької Богоматері” звучать великі імпульси гуманності, милосердя, соціальної справедливості.

Іван Франко

Голос Гюго міг загубитися в шумі грози, але він сам ставав грозою, коли зливався з напрямом великої народної бурі, коли він відроджувався в грудях мільйонних мас, де утопії перетворюються в життя, де думка і слово стають силою і діянням.

Луї Арагон

1. Своєрідність соціальних і політичних подій, що передували появі романтизму у Франції.

2. Основні риси першого періоду романтизму в літературі. Специфіка другого. Романтичний живопис.

3. Життєвий шлях Віктора Гюго. Періодизація творчості. Характер творчої особистості.

4. Перший період творчості і його специфіка (1820-1850). Створення романтичної драми.

5. Особливості лірики В.Гюго (збірки „Оди” (1822), „Оди і балади” (1829) та „Східне” (1829)).

6. Теоретик молодої романтичної школи. „Сенакль”. Передмова до драми „Кромвель” – маніфест романтизму та естетичний маніфест творчості письменника. Основні його тези.

7. Специфіка конфлікту й історизм драми „Ернані” (1829).

8. Своєрідність проблематики і поетика роману „Собор Паризької Богоматері”:

• процес вивільнення людської свідомості з-під влади церковно-аскетичних догм;

• пробудження третього стану;

• історія створення та написання роману;

• основна тема й ідея роману (антиклерикальна ідея);

• сюжетні лінії в романі;

• тематика твору;

Кохання подібне до дерева, що виростає саме по собі, глибоко пускає в нас своє коріння й нерідко продовжує зеленіти навіть на руїнах нашого серця. І – незбагненна річ – чим більша сліпа пристрасть, тим вона впертіша. Пристрасть найсильніша тоді, коли вона безрозсудна.

В.Гюго

• життєві долі героїв роману, засоби передачі їх внутрішнього світу і висловленням авторської позиції:

Собор Богоматері дуже старий, але, мабуть, він переживе Париж, що бачив, як він постав.

Жерар де Нерваль

• образ Собору – центральний образ твору;

Квазімодо та Есмеральда уособлюють дві нерозривно пов’язані сторони душі народу, який відроджується з історичного забуття: Есмеральда – добре, талановите, красиве, Квазімодо – могутню і страшну силу скутого раба.

Є.Євніна

• образ Есмеральди;

Не дивись на обличчя,

Дівчино, а заглядай у серце.

Серце прекрасного юнака часто

Буває потворним.

Є серця, в яких кохання живе.

Дівчино, сосна некрасива,

Не така гарна, як тополя,

Але сосна і взимку зеленіє.

Із пісні

• образ Клода Фролло, Квазімодо, Феба де Шатопера;

• образ натовпу;

• образ Парижа;

• інші образи роману;

• особливості змалювання боротьби добра і зла, гуманістичний пафос співчуття жертвам людської та соціальної несправедливості;

• романтичне сприйняття зовнішнього світу в романі;

• художньо-стилістичні і мовні засоби, використовувані у творі;

• романтичний гротеск і його значення.

9. „Рюі Блаз” – вершина драматургії Гюго.

10. Політичне життя В.Гюго.