4) План

Вступ

1. Природа іміджу

1.1 Складові іміджу

1.2 Види іміджу

2. Створення іміджу

2.1 Загальні установки

2.2 Робота іміджмейкерів

3. Основні фактори формування іміджу політика

4. Бачення українського іміджу

Висновки

Використана література:

Вступ

Дуже часто послідовники політика мають справу не зі своїми особистими і безпосередніми враженнями від лідера, його діяльності і його життя, а з розповіддю про лідера, з повідомленням, що підготовленим спеціально для сприйняття іншими особами, містить певну точку зору і складеним з метою вплинути на отримувача цього повідомлення. Це повідомлення може складатися із слів, демонстрації самого лідера або його вчинків, політичних символів і так далі Сам же образ лідера формується в результаті Сам же образ лідера формується в результаті комунікації між політиком і аудиторією.Як „посередники” між лідером і його симпатиками можуть використовуватися політичні технології, зокрема політична реклама, створення певного іміджу лідера.

Політичні технології особливо активно застосовуються для пропаганди ідей лідера, його особи під час виборчих кампаній. Відтак метою реферату є висвітлення окремих психологічних чинників формування іміджу політичного лідера, а саме – використання в іміджевих стратегіях ідеального образу політика, що живе в масовій свідомості. Політичний імідж сприймається як цілеспрямовано сформований образ політика, покликаний емоційно, психологічно впливати на певну соціальну спільноту. Це не просто психічний образ свідомості як відображення реальності. Це спеціально змодельоване цілеспрямоване відображення, тобто відображення образу, уже створеного професіоналами, так званими іміджмейкерами, на основі певної реальності . Оскільки імідж тиражується засобами масової комунікації, то його можна розглядати як комунікативне явище. Основна комунікативна функція іміджу – полегшити аудиторії сприйняття інформації про політика, проектуючи на неї ті його характеристики, що вважаються найкращими в конкретному електоральному середовищі, та підготувати грунт для формування установки вибору саме цього кандидата .

Актуальність : данна тема дослідження є досить актуальною та ,на мій погляд,цікавою так як сьогодні в сучасному суспільстві досить поширені питання PR-технологій,маніпуляцій та всього ,що з цим пов’язано.Також,не обходяться ці питання і такою сферою життєдіяльності,як політика.Тому ,досить ікаво поєднати та дослідити ці галузі.

Об’єкт : імідж політика

Предмет: маніпулятивні технології в політиці

Гіпотеза: «якщо, імідж політичного лідера відповідає всім розробленим технологіям, то він маніпулює електоратом?»

Мета: Дослідити головні взаємозв’язки між іміджу політика з маніпулятивними технологіями,а також прослідкувати вплив іміджу політика на вподобання електорату.

1. Природа іміджу

Поняття «імідж» походить від латинського imago, пов'язаного з латинським словом imitari, що означає «імітувати». А згідно тлумачному словнику Вебстера, імідж – це штучна імітація або підношення зовнішньої форми якого-небудь об'єкту або особи. Він є уявним уявленням про людину, товар або інститут, що цілеспрямовано формується в масовій свідомості з допомогою PR, реклами або пропаганди. Імідж можна напрямлено формувати, уточнювати або переробляти з допомогою модифікації діяльності, вчинків і заяв соціального суб'єкта.

Щодо природи іміджу, то російський політолог Д. Ольшанський, описуючи цей феномен як, у першу чергу, форму політичної комунікації, вважає, що його можна розглядати не лише в якості стереотипу, але і як міф, близький до інформаційного повідомлення [7, с. 553]. Вибудовування сучасних політичних міфів, у тому числі й іміджів політичних діячів, - це застосування політичної реклами та PR-технологій. Це може бути міф президента (моделюється як всезнаючий, здатний покарати будь-якого недолугого начальника), боса ( „рідний батько”, без якого все пропаде), партії (єдина рятувальниця країни) тощо. Ці міфи - складові іміджів. На міфологічній основі надбудовується решта складових іміджу – інформаційна, емоційна, та стереотипу, то він відображає ключові позиції, на які безпомилково реагує масова свідомість. Це спроба перевести масову свідомість на автоматичні реакції. Враховуючи таке психологічне підгрунтя феномена, Г. Почепцов [9, с. 47 - 48] виокремив три функції іміджу:

1) ідентифікації (імідж - це стереотип, тому можна миттєво співвіднести його з конкретною особою, адже він задає уже апробовані шляхи ідентифікації. Об’єкт стає безпечним, таким, що легко впізнається);

2) ідеалізації: імідж намагається бажане видати за дійсне, причому в обох випадках виконує ще й третю функцію –

3) протиставлення, оскільки будується системно, виходячи з уже існуючих іміджів (будь-яка характеристика стає яскравішою у порівнянні з протилежною).

Г. Почепцов наголошує, що не слід трактувати функцію ідеалізації як спрямовану на обман. Адже коли лідер прагне пристосуватися до очікувань електорату, то таку адаптацію варто оцінювати позитивно. На нашу думку, це зауваження слушне. Хоч у політичній і психологічній науці поняття „імідж” трактується переважно як маніпулятивний образ, не можна забувати, що побудова успішного іміджу полягає здебільш не в приписуванні лідерові неіснуючих характеристик і створенні хибного, нереального образу, а в розвиткові його реальних особливостей і позитивних якостей, очікуваних масами.