Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте форми безготівкових розрахунків

2. Хто встановлює черговість платежів з розрахункового рахунку підприємства?

3. Що таке безакцептне (безперечне) стягнення коштів з рахунків клієнтів?

4. У яких випадках банк депонує кошти клієнтів при організації безготівкових розрахунків?

5. Протягом якого часу від дати заповнення платіжне доручення приймається банком до виконання?

6. Охарактеризуйте відмінність попередньої оплати товарів, послуг та виконаних робіт від авансових платежів.

7. Обґрунтуйте заходи економічного впливу за несвоєчасність оплати платником платіжних доручень за фактично одержані ним товари.

8. Охарактеризуйте позитивні й негативні сторони розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень.

9. Назвіть види акредитивів.

10. Які строки дії акредитивів?

11. Чи дозволено виставляти акредитив за рахунок власних коштів та банківського кредиту одночасно?

12. Охарактеризуйте особливості розрахунків акредитивами, коли кошти бронюються в банку-емітенті, а також коли виставляється непокритий акредитив.

13. Назвіть види чеків, які застосовуються при безготівкових розрахунках.

14. Що таке ліміт чекової книжки і як він визначається?

15. Коли застосовуються розрахунки чеками?

16. Коли вигідно здійснювати розрахунки плановими платежами?

17. Хто є ініціатором розрахунків, що ґрунтуються на заліку взаємної заборгованості?

18. Що таке доміциляція векселів і з якою метою банк виступає доміциліатом?

19. Які векселі будуть прийняті банком на інкасо та які санкції будуть застосовані сторонами одна до одної за невиконання умов угоди?

Бібліографічний список

2, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 15, 16, 17,18

Змістовий модуль 2. Кредитно-інвестиційні операції Тема 4. Кредитні операції банків

Мета роботи:

закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодо здійснення кредитних операцій.

План

1. Оцінка кредитоспроможності позичальника.

2. Етапи процесу кредитування.

3. Кредити пов’язані з вексельним обігом; контокорентний кредит; споживчий кредит.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Кредитоспроможність — це наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

У світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу яких покладено аналіз фінансового стану позичальника та його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку.

У практиці американських банків застосовується правило "5С" як абревіатура від перших літер базових критеріїв кредитування:

Character (характер);

Сарасіtу (спроможності);

Саріtаl (капітал);

Calleteral (забезпечення);

Сопditinos (умови).

Українські комерційні банки повинні використовувати загальну методику оцінки кредитоспроможності позичальника для юридичних осіб, яка надана у положенні «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000р. № 279. Дана методика може бути адаптована з урахуванням введення додаткових критеріїв.

У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників — юридичних осіб в сучасних умовах складається з двох основних етапів:

• аналізу фінансового стану;

• аналізу якісних показників діяльності підприємства.

Перший етап — розрахунок і оцінка показників фінансової діяльності потенційного позичальника на основі аналізу його фінансової звітності в розрізі таких компонентів, як прибутковість; платоспроможність; ділова активність (ефективність); фінансова стійкість.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

• платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та за­гальної ліквідності);

  • фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

• обсяг реалізації;

• обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів -- у динаміці);

• склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

• собівартість продукції (у динаміці);

• прибутки та збитки (у динаміці);

• рентабельність (у динаміці);

• кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

• ринкова позиція позичальника та його залежність від цик­лічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

• наявність державних замовлень і державна підтримка по­зичальника;

• ефективність управління позичальника;

• професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

• інша інформація.

Другий етап оцінки кредитоспроможності - аналіз якісних показників діяльності підприємства, основними елементами якого є:

1) аналіз історії позичальника;

2) ринкова позиція позичальника та ступінь його залежності від циклічних і структурних змін в економіці та відповідній галузі;

3) ефективність менеджменту позичальника;

4) наявність забезпечення (застава, гарантія, поручительство).

Кінцева загальна рейтингова оцінка потенційного позичальника визначається як середнє значення від рейтингової оцінки 2-го етапу і сукупної попередньої рейтингової оцінки 1-го етапу.

Виходячи зі значення кінцевої рейтингової оцінки, позичальнику присвоюється відповідна категорія надійності

клас А — фінансова діяльність дуже добра й дає змогу погашати основну суму кредиту та проценти за ним у встановлені строки;

клас Б — фінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В — фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Г — фінансова діяльність погана й спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас Д — фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.

Згідно вищезазначеного положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій» погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним є:

добрим, якщо заборгованість за кредитом і процентами сплачується у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становлять не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо проценти сплачуються;

недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом перевищує 90 днів і проценти не сплачуються.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами див. таблицю 3.1.

Таблиця 3.1