Глава 11. Операції по міжнародному обміну науково-технічними знаннями

11.1. Зміст поняття "міжнародний обмін науково-техніч­ними знаннями"

В умовах сучасного етапу науково-технічної революції обмін науково-технічними знаннями в світі все більше розши­рюється і стає необхідним як на рівні держав, так і на рівні підприємств.

Поглиблення міжнародного розподілу праці обов'язково ве­де до розвитку науково-технічного співробітництва, міжнаціональної спеціалізації і кооперації в цій галузі. В даний час річний об'єм міжнародної торгівлі науково-технічними знан­нями складає приблизно 15 млрд дол.. а вартість продукції, ви­пущеної з їх застосуванням — більше 330 млрд. дол. [12].

В практиці міжнародної торгівлі використовуються різні терміни, що відносяться до обміну науково-технічними знання­ми, такі як "міжнародний обмін результатами науково-технічної діяльності", "міжнародний технологічний обмін", "обмін про­мисловою технологією", "передача технологій" і т.д. Ці терміни за своїм змістом вважаються тотожними [8]. Вони відносяться до науково-технічного обміну на комерційній основі між партнера­ми різних країн, хоч в кожному конкретному випадку їх зміст має свої особливості.

Науково-технічні знання являються результатом науково-технічної діяльності, яка передбачає проведення наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Вони можуть відсторонюватися у власника або укладенням торгової угоди купівлі-продажу, або підписанням договору про їх викори­стання на протязі певного періоду за певну винагороду.

Зміст операцій по торгівлі науково-технічними знаннями і полягає в передачі на комерційній основі іноземному партнеру результатів науково-тезнічної діяльності, що мають як наукову, так і практичну цінність. На практиці в даний час такі операції одержали назву міжнародного обміну технологією..

Розрізняють такі види переданої технології:

По-перше, знання й досвід, втілені в таких об"єктах про­мислової власності як винаходи, корисні моделі, промислові зраз­ки, товарні знаки й інші об'єкти, захищені охоронними докумен­тами.

Для підприємців, що продають і купляють технології, захист винаходів та інших об’єктів промислової власносі має вели­ке значення. Він значно сильніший, ніж захист об'єктів, захище­них авторськими правами. Як правило, забороняється не­санкціонована імітація захисних ознак.

Критеріями охороноздатності винаходу являється новизна, винахідницький рівень і промислове використання. Ці критерії вводяться спеціальним законодавством І уточнюються в норма­тивних актах патентного відомства.

До корисних моделей відноситься конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складо­вих частин Інколи їх називають малим винаходом. Корисна мо­дель, на відміну від винаходу, має два критерії охороноздатності: новизна і промислове використання.

До промислових зразків відносяться художньоконструкорське вирішення виробу, яке визначає його зовнішній вигляд. Промисловий зразок одержує правовий захист, якщо він яв­ляється новим, оригінальним і здатний до промислового викори­стання (критерії охороноздатності в інших країнах аналогічні).

Під товарним знаком розуміють позначки, здатні відрізня­ти товари і послуги одних осіб (юридичних і фізичних) від од­норідних товарів і послуг інших осіб. Правова охорона товарного знаку надається на основі його реєстрації на ім'я юридичної чи фізичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність. В зна­ченні товарних знаків можуть бути зареєстровані словесні, зобра­жувальні, об'ємні та інші зображення чи їх комбінації.

По-друге, знання і досвід науково-технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового й іншого характеру, які використовуються в процесі науково-дослідних розробок, ви­робництва, реалізації й використання конкурентноздатної про­дукції, не захищені охоронними документами. Вони об'єднують­ся поняттям "ноу-хау".

Термін "ноу-хау" вперше був використаний в США в одній із судових справ в 1916р. і означав уміння або майстерність що-небудь зробити з мінімальними зусиллями [34]. В даний час зако­нодавства багатьох розвинених країн світу визначають "ноу-хау" як організаційну і комерційну інформацію, що складає таємницю виробництва.

В залежності від змісту, "ноу-хау" може бути конструк­торське, технологічне, виробниче, управлінське, комерційне, фінансове.

Характерними1 рисами "ноу-хау" являються:

- науково-технічна й економічна цінність;

- практичне використання:

відсутність прямого захисту в ролі промислової влас­ності;

- повна чи часткова конфіденційність. "Ноу-хау" може передаватися в таких формах, як:

1) документація (креслення, схеми, керівництво, інструкції, спе­цифікації, результати дослідів і їх протоколи, формули, рецепти і

т.д.);

2) безпосередній досвід спеціалістів, які володіють ним і здатні його використати в певній галузі.

В сучасних умовах без знання "ноу-хау" в більшості ви­падків неможливо відтворити промислове освоєну нову техніку і тим більше неможливо її удосконалення, створення її наступних поколінь. Не маючи "ноу-хау" практично неможливо використо­вувати винаходи, права на які придбані в інших країнах у розроб­ника (автора) цих винаходів. Тому "ноу-хау" сьогодні набуває значної цінності і може бути об'єктом купівлі-продажу.