- •3. Абстрактне мислення
- •4. Істинність думки
- •5. Формальна правильність міркувань
- •6. Логіка античної Греції
- •7. Середньовічна логіка
- •8. Розвиток логіки у новий час
- •13. Паралогізми ,софізми ,парадокси
- •9. Логика 19 – 20 ст.
- •10. Розвиток логіки в Україні
- •11. Функції логіки
- •14. Значення логіки для юристів та психологів
- •15. Характеристика понять як форми мислення
- •30. Логічна операція над судженням
- •31. Прості та складні судження.
- •33. Закон логіки
- •34. Закон тотожності
- •35. Закон суперечності
- •40. Безпосередні та опосередковані умовиводи
- •Анало́гія — ( відповідність) — подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями. Аналогія в логіці
- •56. Спростування тези
- •57. Спростування аргументів
- •60. Специфіка безпосередніх умовиводів
56. Спростування тези
Цей спосіб спростування грунтується на закон виключеного третього, за яким два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними, одне з них обов'язково хибне. Варто тільки в суперечці чи дискусії довести, що істинною є нова теза, що заперечує Спростовування тези, і остання буде спростована. Це спростування будується так. Коли треба спростувати тезу, ще суперечить тій, котру ми спростовуємо, і доводимо її істинність. А потім, спираючись на закон виключеного третього, робимо висновок про хибність спростовуваної тези.
57. Спростування аргументів
Якщо в процесі спростування буде доведено, що аргументи, за допомогою котрих обґрунтовується теза, самі потребують доведення істинності, то доведення вважається спростованим, а висунута теза визнається необгрунтованою. У судовій практиці доказ вважається спростованим, якщо встановлено, що висновки у справі грунтуються не на достовірно відомих фактах, а на передбаченнях, тобто таких судженнях, істинність котрих не доведена.
58. Спростування зв'язку тези з аргументом Спростування досить часто спрямоване безпосередньо не проти тези, а проти аргументів. Аргументи, як і теза, можуть бути спростовані різними способами. Суть цього способу спростування полягає в доведенні неспроможності демонстрації. Доказ відбувається завжди у формі того чи іншого умовиводу. Якщо встановлено, що теза доведена з порушенням правил умовиводу, у формі котрого здійснювався доказ, то таке доведення вважається спростованим. Згідно з цим правилом, один із засновників має бути заперечним, а у нас обидва засновки стверджувані, тому істинного висновку із них зробити не можна.
59. правила і помилки у доведенні, пов’язаному тез из аргументом (демонстрацією)
Демонстрацію здійснюється завжди у формі того чи іншого умовиводу. Тому, будуючи докази і спростування, необхідно дотримуватися правил умовиводів. Порушення якогось із правил умовиводу приводить до помилки у доказі. Найчастіше у доказах трапляються такі помилки, пов’язані із їхньою побудовою, як почетверіння термінів, поспішне узагальнення тощо.
60. Специфіка безпосередніх умовиводів
У логіці під безпосередніми умовиводами розуміють такі умовиводи, у котрих висновок робиться всього з одного засновку. Так, якщо висловимо судження "Будь-який злочин є правопорушення" і з нього зробимо висновок про те, що "Деякі правопорушення є злочинами", то цей розумовий процес є умовиводом безпосереднім.
Висновок у безпосередньому умовиводі ми здобуваємо за допомогою перетворення судження. Проте безпосередній умовивід не може бути зведеним до простої зміни однієї лише форми судження, він зачіпає і зміст думки, робить її визначенішою, яснішою, точнішою.
