- •3. Абстрактне мислення
- •4. Істинність думки
- •5. Формальна правильність міркувань
- •6. Логіка античної Греції
- •7. Середньовічна логіка
- •8. Розвиток логіки у новий час
- •9. Логика 19 – 20 ст.
- •10. Розвиток логіки в Україні
- •11. Функції логіки
- •13. Паралогізми ,софізми ,парадокси
- •14. Значення логіки для юристів та психологів
- •15. Характеристика понять як форми мислення
- •30. Логічна операція над судженням
- •31. Прості та складні судження.
- •33. Закон логіки
- •34. Закон тотожності
- •35. Закон суперечності
- •40. Безпосередні та опосередковані умовиводи
- •Анало́гія — ( відповідність) — подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями. Аналогія в логіці
- •56. Спростування тези
- •57. Спростування аргументів
- •60. Специфіка безпосередніх умовиводів
40. Безпосередні та опосередковані умовиводи
Безпосередні знання становлять незначну частину всіх наших знань. Основними знаннями є знання опосередковані.
Опосередкованими (висновковими) знаннями називаються знання, які ми виводимо з наявних, раніше здобутих знань. Наприклад, знання про виникнення життя на Землі, про походження людини, земних материків, гір, морів, про причини війн, сутність права тощо е знаннями опосередкованими, вони виведені із інших істинних знань.
41. Гіпотеза
Гіпотеза («підстава», «припущення») - недоведенетвердження, припущення або здогад. Будь-яка гіпотеза повинна бутиспростовне хоча б у принципі. Незаперечні припущення (наприклад, аксіоми)гіпотезами не є. Також вона може визначаться як - форма розвитку знань, що представляєсобою обгрунтоване припущення, висунуте з метою з'ясування властивостей іпричин досліджуваних явищ.
42. Аналогія
Анало́гія — ( відповідність) — подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями. Аналогія в логіці
— умовивід, в якому від схожості предметів за одними ознаками робиться висновок про можливу схожість цих предметів за ін. ознаками.
В умовиводах за А. знання, набуте при розгляді якогось об'єкта (моделі), переноситься на інший, менш доступний для дослідження, менш наочний. Умовиводи за А. щодо конкретних об'єктів є гіпотетичними — правильність їх виявляється дальшим дослідженням.
45. Структура доведення
Доведення або доказ у математиці — процедура, за допомогою якої встановлюють істинність гіпотези чи будь-якого твердження. Часто доведення є складним; доводиться не одне, а кілька положень. У складному доказі слід розрізняти основну тезу, і підлеглі, часткові тези.
46. Пряме доведення
Пряме доведення. Доведення, в якому з аргументів, пов'язаних за певною схемою міркування, безпосередньо випливає висновок, що повністю збігається з проголошеною тезою.
47. Опосередковане (не пряме) доведення
Непрямим називають доведення тезису шляхом встановлення хибності антитезису чи інших конкуруючих з тезисом припущень. Конкуруючими з тезисом (Т) припущеннями можуть бути два їх різновиди: суперечний тезису антитезис (~Т), (ч) члени диз’юнкції в розділовому судженні: ТvАvВ ; Розрізнення в структурі конкуруючих припущень визначає два види непрямого доведення: (1) аналогічне і (2) розділове.
51. Спростування
Спростування — обгрунтування хибності тези або невідповідності правилам доведення тези, аргументів чи демонстрації.
54. Пряме спростування(критика)
Існує пряме спростування, яке
отримало назву “зведення до абсурду”: спочатку допускають істинність
тезису пропонента, а потім шляхом співставлення наслідків з фактами,
вказують на хибність тезису (якщо наслідки протирічать їм).
55.Опосередковане спростування
Посереднє, або опосередковане, спростування будується іншим чином. Опонент може не аналізувати тезу протилежної сторони, не перевіряти ні аргументів, ні доказів пропонента. Він зосереджує увагу на докладному і всебічному обґрунтуванні власної тези. Якщо аргументація ґрунтовна, робиться висновок про хибність тези пропонента. Такий доказ хибності тези можливий у тому разі, якщо теза і антитеза регулюються принципом 'третього не дано', тобто істинним може бути лише одне з двох тверджень.
