9. Логика 19 – 20 ст.

В конце XIX — начале XX веков были заложены основы т. н. математической, или символической, логики. Её суть заключается в том, что для обнаружения истинностного значения выражений естественного языка можно применять математические методы. Именно использование символической логики отличает современную логическую науку от традиционной.

Огромный вклад в развитие символической логики внесли такие учёные, как Дж. Буль, О. де Морган, Г. Фреге, Ч. Пирс и др. В XX веке математическая логика оформилась в качестве самостоятельной дисциплины в рамках логической науки.

Начало XX века ознаменовалось становлением идей неклассической логики, многие важные положения которой были предвосхищены и/или заложены Н. А. Васильевым иИ. Е. Орловым.

В середине XX века развитие вычислительной техники привело к появлению логических элементов, логических блоков и устройств вычислительной техники, что было связано с дополнительной разработкой таких областей логики, как проблемы логического синтеза, логическое проектирование и проблемы логического моделирования логических устройств и средств вычислительной техники.

10. Розвиток логіки в Україні

Поширенню логічних знань сприяла діяльність вченого гуртка друкарні

Києво-Печерської лаври. У цей час спостерігався рух від патристики до

схоластики і гуманістичних ідей. До речі, схоластику не потрібно

розглядати як цілковито негативне явище, оскільки вона, абсолютизуючи

духовність, була «гімнастикою розуму», забезпечувала той розвиток

абстрактного мислення і логічного виведення, без якого неможливо було

перейти до вищих етапів історико-філософського прогресу, в тому числі й

гуманізму.

Логіка була обов'язковим предметом вивчення в Києво-Могилянській

академії.

11. Функції логіки

1). Пізнавальна функція. Як і всяка наука взагалі, логіка має справу з відкриттям і дослідженням об'єктивних законів, з тією лише істотною різницею, що це закони

не зовнішнього миру, а мислення.

2). Світоглядна функція. Логіка, як відзначалося вище, особлива наука. Якщо в природних і суспільних науках мислення служить лише засобом пізнання дійсності, то в логіку - безпосередньою метою пізнання. Тому, розкриваючи закономірності мислення як однієї з найважливіших сфер дослідження поряд із природою й суспільством, ця наука тим самим вносить свій, і притім вагомий, внесок у те або інше рішення фундаментальної філософської проблеми - відносини мислення до буття.

3). Методологічна функція. Як і будь-яка теорія взагалі, логічна теорія, будучи результатом попереднього пізнання свого об'єкта, стає засобом, а отже, методом його подальшого пізнання.

4). Ідеологічна функція. Зароджуючись і розвиваючись у класовому суспільстві, логіка ніколи не була нейтральної в ідеологічній боротьбі. Вона служила важливим засобом обґрунтування однієї ідеології, знаряддям боротьби з іншої. У ній самої завжди розгорталося ідейне протиборство найважливіших філософських напрямків - матеріалізму й ідеалізму, діалектики й метафізики.

13. Паралогізми ,софізми ,парадокси

Паралогізм (- помилковий умовивід) - випадкова, неусвідомлена абоненавмисна логічна помилка в мисленні (в доказі, розпоровши, діалозі), що виникає при порушенні законів чи правил логіки і призводить до помилковоговисновку (висновку). Софізм (від «майстерність, вміння, хитра вигадка, виверт, мудрість») -помилковий умовивід, яке, тим не менш, при поверхневому розгляді здаєтьсяправильним. Софізм заснований на навмисному, свідомому порушенні правиллогіки. Це відрізняє його від паралогізм і апорії, які можуть міститиненавмисну ​​помилку або взагалі не мати логічних помилок, але приводити до явно невірного висновку. Парадокс (від несподіваний, дивний від - здаюсь) - ситуація (вислів, твердження, судження або висновок), яка може існувати в реальності, але немає логічного пояснення. Слід розрізняти парадокс і апорію. Апория, на відміну від парадоксу, є вигаданою, логічно правильною, ситуацією (висловлюванням, твердженням, судженням або висновком), яка не можеіснувати в реальності.