Тема 1 значення економічного аналізу та його роль у системі управління підприємством

1.1. Наукові основи економічного аналізу.

1.2. Зміст, функції та завдання економічного аналізу в ринковій

системі господарювання.

1.3. Місце і роль економічного аналізу в системі управління

підприємством

1.1. Наукові основи економічного аналізу

Поняття «аналіз» походить від грецького «analisis» і означає розкладання об’єкта, що вивчається, на частини, на властиві цьому об’єкту складові. Звідси аналіз у вузькому розумінні – розчленування явища або предмета на його складові частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого.

Аналіз як метод дослідження полягає в уявному розподілі цілого на складові частини та виділенні його окремих сторін, властивостей, зв’язків. Такий поділ дозволяє дослідити внутрішню сутність і природу процесу, який розглядається, його залежність від різних факторів.

Науковими основами економічного аналізу є теорія пізнання, політична економія (економічна теорія) й найважливіші принципи діалектики.

Теорія пізнання, що є методологічною основою всіх галузей науки, визначає сутність, необхідність і послідовність економічного аналізу. В процесі пізнання широко використовуються різноманітні методи: спостереження, порівняння, системний підхід, аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, формалізація, експеримент, моделювання, вимірювання та ін.

Аналіз як метод пізнання завдяки всезагальності знайшов широке застосування в сучасній науці. Поняття «аналіз» як метод пізнання об’єктивної дійсності не ідентичне поняттю «аналіз» як синоніму поняття «дослідження». Останній термін значно ширший і являє собою всебічне наукове вивчення предмета за допомогою різних способів та прийомів.

Політична економія (економічна теорія) дозволяє визначити предмет економічного аналізу, адже вона розкриває сутність і якісні особливості процесів, явищ та категорій, створює необхідні умови для проведення економічного аналізу діяльності окремих суб’єктів підприємництва.

В основу аналізу покладено діалектичний метод пізнання, який створює необхідний простір для абстрактно-логічних суджень. Основні принципи діалектики (рух, розвиток, саморозвиток, взаємообумовленість, взаємозалежність, причинно-наслідкова підпорядкованість, необхідність, випадковість, перехід кількості в якість) покладені в основу визначення методології (методу і методики) економічного аналізу.

Аналіз виступає в діалектичній, суперечливій єдності з поняттям «синтез» (від грецького – sinthesis) – поєднання раніше розподілених елементів об’єкта, що досліджується, в єдине ціле. Встановлення взаємозв’язку, взаємозалежності та взаємообумовленості – найбільш важливий момент аналізу. Причиновий зв’язок опосередковує всі господарські факти, явища, ситуації, процеси, причина породжує наслідок, останній знову перетворюється на причину наступної події або ситуації і так до нескінченності. Взаємозв’язок між елементами, взаємозалежність та взаємообумовленість забезпечує синтез. Він виявляє зв’язки й залежності між окремими частинами предмета, що вивчається. Отже, аналіз передбачає синтез, і, лише поєднуючи їх, можна науково пізнати предмети та явища в діалектичному зв’язку всіх сторін.

Діалектичний тандем «аналіз – синтез», який використовується в наукових дослідженнях, також називають аналізом у широкому розумінні цього терміна як способу пізнання предметів і явищ, який ґрунтується на розчленуванні цілого на складові частини та вивчення їх у всій різноманітності зв’язків та залежностей.

Перехід від аналізу до синтезу здійснюється за допомогою взаємодоповнюючих методів пізнання дійсності – індукції й дедукції.

Індукція (від лат.inductio – наведення) – метод переходу від знання окремих фактів до знання загального, що відображає закони або інший суттєвий і необхідний зв’язок. Дедукція (від лат. deductio – виведення) – метод руху думки від загального до часткового, виведення із загальних посилань наслідків більш часткового характеру.

Аналіз – синтез, як зміст і форма людського мислення, особливого значення набули в економіці, де становлять основу методу пізнання економічних процесів та явищ – економічного аналізу, що є самостійною прикладною економічною наукою.

Таким чином, економічний аналіз – це система спеціальних знань для дослідження зміни й розвитку економічних явищ і процесів у їх взаємозв’язку та взаємообумовленості, з метою забезпечення цільового управління ними.

Визначальними рисами економічного аналізу як науки є:

- дослідження причиново-наслідкових зв’язків зміни та розвитку економічних явищ і процесів;

- об’єктивна оцінка ефективності розвитку економічних формувань щодо створених умов внутрішнього та зовнішнього економічних середовищ;

- багатоваріантне, багатоаспектне аналітичне забезпечення цільових запитів користувачів.

Процес аналітико-синтетичної діяльності проходить через три взаємопов’язані стадії:

1-а стадія – спостереження;

2-а стадія – наукова абстракція;

3-я стадія – формування висновків і нових практичних пропозицій.

Отже, економічний аналіз як наука є системою спеціальних знань, яка пов’язана з:

• дослідженням причиново-наслідкових зв’язків зміни та розвитку економічних явищ і процесів;

• вибором та обґрунтуванням ділового партнерства;

• дослідженням зовнішнього економічного середовища, зміною параметрів ринку;

• оцінкою підприємницького ризику;

• обґрунтуванням цільових програм, бізнес-планів і об’єктивною оцінкою їх виконання;

• кількісним та якісним вимірюванням об’єктивних і суб’єктивних факторів, розкриттям тенденцій та пропорцій господарського розвитку;

• пошуком резервів господарювання й розробленням заходів щодо їх використання;

• формуванням аналітичного забезпечення для прийняття оптимальних управлінських рішень.