- •Лекційний курс
- •1. Психологія в системі сучасних наук
- •2. Об'єкт та предмет психології
- •3. Галузі психології
- •4. Практичне значення психології
- •5. Методи психології
- •2. Основні педагогічні категорії
- •3. Система педагогічних наук
- •4. Міжпредметні зв'язки педагогіки
- •5. Метод, методика науково-педагогічного дослідження
- •Метод педагогічного спостереження
- •Бесіда, інтерв'ю
- •Психолого-педагогічний експеримент
- •Вивчення продуктів діяльності
- •1. Поняття про індивіда, індивідуальність, особистість
- •2. Структура особистості
- •3. Захисні механізми особистості
- •2. Фази психосоціального розвитку за е. Еріксоном.
- •3. Молодший шкільний вік
- •4. Підлітковий вік
- •5. Юнацький вік
- •План лекції
- •1. Поняття про темперамент та його провідні риси
- •2. Теорії темпераменту
- •3. Типи темпераменту та їхня психологічна характеристика
- •4. Поняття про характер та його провідні риси
- •5. Типологія характеру
- •Загальна характеристика відчуттів
- •2. Закономірності відчуттів
- •3. Поняття про сприймання
- •4. Ілюзії сприймання
- •5. Особливості сприймання
- •1. Загальна характеристика пам’яті
- •2. Види пам'яті та їхня класифікація
- •3. Процеси пам'яті
- •4. Мислення як вища форма пізнавальної діяльності
- •5. Види мислення та їхня класифікація
- •6. Мисленнєві операції
- •1. Поняття про емоції та почуття, їхні властивості та основні функції
- •2. Основні теоретичні підходи до вивчення емоцій та почуттів
- •3. Види емоцій і почуттів та їхня класифікація
- •4. Емоційні стани як форми переживань людини
- •5. Потреби, мотиви та ціннісні орієнтації особистості
- •1. Поняття про спілкування, його структура та функції
- •2. Механізми міжособистісного сприймання. Каузальна атрибуція
- •3. Види спілкування
- •4. Засоби та стилі спілкування
- •2. Методи навчання та їх класифікація
- •3. Організаційні форми навчання
- •4. Урок — основна форма організації навчання
- •Елементи уроку
- •Взаємозв'язок типу і структури уроку
- •5. Форми роботи на уроці
- •6. Основні вимоги до уроку
- •2. Мета і завдання виховання
- •4. Закономірності виховання
- •5. Принципи виховання
- •6. Методи, прийоми і засоби виховання
4. Мислення як вища форма пізнавальної діяльності
Життєдіяльність людини у навколишньому світі потребує не лише чуттєвого відображення предметів та явищ за допомогою відчуттів та сприймань, а й виділення суттєвих ознак та відношень. Це може бути досягнуте на основі логічного пізнання, яке здійснюється за допомогою мислення.
У повсякденному житті мислення розуміють як процес розв'язання задач та проблемних ситуацій. Як наукове поняття мислення — це пізнавальний психічний процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. Опосередкованість мислення виявляється у тому, що людство для пізнання світу вдається до різноманітних практичних дій (наприклад, експериментів, дослідів тощо), обчислення, моделей, схем, а також використовує знаки (наприклад, мовні, математичні, картографічні, дорожні тощо). Завдяки опорі на ці культурні засоби пізнання стає можливим пізнати те, що безпосередньо у сприйманні не дано.
Отже, мислення — складніша та вища за своєю організацією, порівняно з чуттєвим пізнанням, форма відображення дійсності. Воно має соціальну природу. Це виявляється в історичній наступності знань: кожне наступне покоління спирається на той багаж знань, який набули попередні покоління.
Водночас мислення як вища форма пізнання завжди ґрунтується на нижчій, бо для того, щоби відбулося узагальнення суттєвих властивостей предметів та явищ найперше необхідно отримати безпосередню інформацію про зовнішній світ. Ця інформація, як відомо, отримується за допомогою чуттєвого пізнання. Мислення починається там, де чуттєве пізнання виявляється недостатнім.
На мислення можуть впливати найрізноманітніші чинники. Воно залежить від того, яким способом людині пред'являють умови задачі (наприклад, письмово чи усно, наочно чи словесно), яку установку сформували на задачу (наприклад, наперед повідомили, що це дуже складна задача чи, навпаки, легка). Процес мислення залежитиме також від мотивації людини, її емоційного стану, різноманітних соціальних чинників. Найкраще, коли в людини є інтерес до задачі і при цьому оптимальне емоційне напруження. Замотивованість, надмірне емоційне збудження, підвищена тривожність та прагнення знайти відповідь якомога швидше негативно впливають на процес розв'язання задачі.
5. Види мислення та їхня класифікація
У психології є декілька основ для класифікації видів мислення: за характером об'єкта мисленнєвої діяльності, ступенем новизни та оригінальності, характером задач, засобом дії, розгорненням і ступенем реальності.
Класифікація за характером об'єкта мисленнєвої діяльності
Класифікація мислення за характером об'єкта мисленнєвої діяльності (за формою) є найпоширенішою. На цій підставі виділяють:
-
практично-дійове мислення;
-
наочно-образне мислення;
-
репродуктивно-образне мислення;
-
понятійне мислення.
Практично-дійове мислення (наочно-дійове, конкретно-дійове) здійснюється на основі практичних дій з реальними об'єктами або їхніми зображеннями. Цей вид мислення обмежений можливістю оперувати об'єктами, їхніми моделями або зображеннями. Прикладом наочно-дійового мислення є підрахунки за допомогою пальців, виконання ремонтних робіт методом спроб та помилок тощо.
Цей вид мислення зустрічається в багатьох представників тваринного світу під назвою так званого «ручного інтелекту»; воно також характерне дітям віком до 3-4 років. Іноді до нього вдаються і дорослі. Тому було б помилково вважати, що його застосування є ознакою недостатності мисленнєвих можливостей людини.
Більше того, саме наочно-дійове мислення є основою для формування складніших видів мислення.
У наочно-образному мисленні (образному) людина оперує образами сприймання. Отже, воно є результатом безпосередніх вражень людини. Наочно-образне мислення характерне для деяких вищих тварин, дітей віком від 4 до 7 років, а також часто зустрічається у дорослих. Наприклад, людина розв'язує завдання, яке представлене наочно у вигляді схеми чи креслення.
Репродуктивно-образне мислення спирається на образи пам'яті чи уяви. У період міркувань безпосереднього сприймання предметів чи явищ не відбувається. Цей вид мислення також характерний деяким вищим тваринам, дітям 4-7 років та дорослим.
Понятійне мислення (абстрактне, абстрактно-логічне, словесно-логічне, логічне') спирається на операції з поняттями. В результаті людина пізнає суттєві закономірності та ті взаємозв'язки оточуючих предметів і явищ, які не надаються безпосередньому спостереженню. Так як поняття утворюються за допомогою абстрактних знаків (слів та символів), для цього виду мислення особливого значення набуває мовлення. Лише з виникненням мовлення стало можливим відокремити від об'єкта пізнання ту чи іншу його властивість і закріпити поняття про неї у слові. Чим завер-шеніша думка, тим чіткіше і ясніше вона висловлюється в словах або числах, і навпаки, чим досконаліше словесне чи числове формулювання думки, тим чіткіша і зрозуміліша стає сама думка. У зазначеному зв'язку понятійного мислення з мовленням виявляється одна з принципових відмінностей між людським і тваринним мисленням: тваринам понятійне мислення недоступне.
Розглянуті вище чотири види мислення — це етапи розвитку мислення як у філо-, так і онтогенезі. Проте їх не можна розглядати як більш чи менш важливі його різновиди.
Більше того, саме наочно-дійове мислення є основою для формування складніших видів мислення.
У наочно-образному мисленні (образному) людина оперує образами сприймання. Отже, воно є результатом безпосередніх вражень людини. Наочно-образне мислення характерне для деяких вищих тварин, дітей віком від 4 до 7 років, а також часто зустрічається у дорослих. Наприклад, людина розв'язує завдання, яке представлене наочно у вигляді схеми чи креслення.
Репродуктивно-образне мислення спирається на образи пам'яті чи уяви. У період міркувань безпосереднього сприймання предметів чи явищ не відбувається. Цей вид мислення також характерний деяким вищим тваринам, дітям 4-7 років та дорослим.
Понятійне мислення (абстрактне, абстрактно-логічне, словесно-логічне, логічне1) спирається на операції з поняттями. В результаті людина пізнає суттєві закономірності та ті взаємозв'язки оточуючих предметів і явищ, які не надаються безпосередньому спостереженню. Так як поняття утворюються за допомогою абстрактних знаків (слів та символів), для цього виду мислення особливого значення набуває мовлення. Лише з виникненням мовлення стало можливим відокремити від об'єкта пізнання ту чи іншу його властивість і закріпити поняття про неї у слові. Чим завер-шеніша думка, тим чіткіше і ясніше вона висловлюється в словах або числах, і навпаки, чим досконаліше словесне чи числове формулювання думки, тим чіткіша і зрозуміліша стає сама думка. У зазначеному зв'язку понятійного мислення з мовленням виявляється одна з принципових відмінностей між людським і тваринним мисленням: тваринам понятійне мислення недоступне.
Розглянуті вище чотири види мислення — це етапи розвитку мислення як у філо-, так і онтогенезі. Проте їх не можна розглядати як більш чи менш важливі його різновиди.