- •Лекційний курс
- •1. Психологія в системі сучасних наук
- •2. Об'єкт та предмет психології
- •3. Галузі психології
- •4. Практичне значення психології
- •5. Методи психології
- •2. Основні педагогічні категорії
- •3. Система педагогічних наук
- •4. Міжпредметні зв'язки педагогіки
- •5. Метод, методика науково-педагогічного дослідження
- •Метод педагогічного спостереження
- •Бесіда, інтерв'ю
- •Психолого-педагогічний експеримент
- •Вивчення продуктів діяльності
- •1. Поняття про індивіда, індивідуальність, особистість
- •2. Структура особистості
- •3. Захисні механізми особистості
- •2. Фази психосоціального розвитку за е. Еріксоном.
- •3. Молодший шкільний вік
- •4. Підлітковий вік
- •5. Юнацький вік
- •План лекції
- •1. Поняття про темперамент та його провідні риси
- •2. Теорії темпераменту
- •3. Типи темпераменту та їхня психологічна характеристика
- •4. Поняття про характер та його провідні риси
- •5. Типологія характеру
- •Загальна характеристика відчуттів
- •2. Закономірності відчуттів
- •3. Поняття про сприймання
- •4. Ілюзії сприймання
- •5. Особливості сприймання
- •1. Загальна характеристика пам’яті
- •2. Види пам'яті та їхня класифікація
- •3. Процеси пам'яті
- •4. Мислення як вища форма пізнавальної діяльності
- •5. Види мислення та їхня класифікація
- •6. Мисленнєві операції
- •1. Поняття про емоції та почуття, їхні властивості та основні функції
- •2. Основні теоретичні підходи до вивчення емоцій та почуттів
- •3. Види емоцій і почуттів та їхня класифікація
- •4. Емоційні стани як форми переживань людини
- •5. Потреби, мотиви та ціннісні орієнтації особистості
- •1. Поняття про спілкування, його структура та функції
- •2. Механізми міжособистісного сприймання. Каузальна атрибуція
- •3. Види спілкування
- •4. Засоби та стилі спілкування
- •2. Методи навчання та їх класифікація
- •3. Організаційні форми навчання
- •4. Урок — основна форма організації навчання
- •Елементи уроку
- •Взаємозв'язок типу і структури уроку
- •5. Форми роботи на уроці
- •6. Основні вимоги до уроку
- •2. Мета і завдання виховання
- •4. Закономірності виховання
- •5. Принципи виховання
- •6. Методи, прийоми і засоби виховання
4. Поняття про характер та його провідні риси
Характер належать до індивідуально-типологічних особливостей особистості. На відміну від інших особливостей (наприклад, темпераменту, здібностей), у ньому виражається ставлення людини до інших, до себе, до праці, до речей тощо. Якщо поведінка людини виражає її усталене ставлення до інших людей, можуть сформуватися такі риси характеру як принциповість, грубість, тактовність, правдивість тощо; до себе — самолюбство, приниження, впевненість, егоцентризм тощо; до праці — ентузіазм, безвідповідальність, старанність, серйозність тощо; до речей — акуратність, скупість, недбалість, охайність тощо. Отож, характер (від гр. — різьбити, мітити) — це сукупність стійких індивідуально-типологічних особливостей особистості, в яких виражається типове ставлення до навколишнього світу і до себе у типових ситуаціях.
Виділяють такі провідні риси характеру: моральні, вольові, емоційні та інтелектуальні. Моральні риси є визначальними у ставленні до оточуючих людей (наприклад, ввічливість, відповідальність, непринциповість тощо). Вони виявляються у ситуаціях, коли слід діяти згідно з суспільними нормами та правилами поведінки. В умовах, які спонукають людину до здійснення вольових дій, долаючи перешкоди, найяскравіше виявляються вольові риси характеру (наприклад, наполегливість, цілеспрямованість, нерішучість тощо). Вони відіграють провідну роль в утворенні цілісного характеру. Саме від сформованості вольових рис залежить сила характеру людини. Якщо людині потрібно емоційно оцінити себе, інших людей або навколишню дійсність, то найяскравіше виявляються емоційні риси (наприклад, чуйність, щирість, черствість тощо). Інтелектуальні риси (наприклад, допитливість, вдумливість, кмітливість тощо) переконують у індивідуальних відмінностях розуму. Вони набувають особливого значення за обставин, коли необхідно усвідомлено сприймати навколишню дійсність і приймати обдумані рішення. Усі зазначені провідні риси характеру в людини проявляються комплексно. Вони є відносно стійкими, але під впливом оточення і самовиховання надаються зміні.
Якщо в характері людини домінує одна чи декілька несуперечливих рис (наприклад, вдумливість, рішучість і відповідальність), такий характер називають цілісним. Суперечливому характеру властиво домінування несумісних рис (наприклад, принциповість і нерішучість). Якщо домінуючі риси відсутні або мало виражені, характер називають невизначеним.
Сукупність рис характеру, спільну для більшості людей у даному суспільстві, називають соціальним характером. До соціального характеру належать лише ті риси, які властиві більшості членам певної соціальної групи і які виникають в результаті спільних для них переживань і спільного способу життя. Розуміння соціального характетру є ключовим для пояснення суспільних процесів.
Якщо характер людини розглядати в контексті конкретних історичних і соціально-економічних умов буття національної спільноти, можна говорити про національний характер. Національний характер — це сукупність соціально-психологічних рис, що властиві національній спільноті на певному етапі її розвитку. Він проявляється у національних установках і стереотипах, ціннісних ставленнях до навколишнього світу, у культурі, традиціях, звичаях, обрядах. За допомогою національного характеру продовжується і передається з покоління в покоління національна культура. Основними рисами українсього національного характеру є релігійність, перевага емоційних рис над інтелектуальними та індивідуалізм.