Виробничих ресурсів під впливом зовнішньої торгівлі

У міру збільшення виробництва трудомісткого (X) та зменшення випуску капіталомісткого товару (Y) в країні І ціна праці зростає, а капіталу зменшується. На схемі ця зміна зображена як перехід від співвідношення (w : r)₀ до (w : r)_1. Відносне зростання вартості праці змушує виробників частково використовувати капітал як ресурс-замінник. Унаслідок такого заміщення одного фактора виробництва іншим співвідношення між капіталом та працею К : L зростає в обох галузях.

Аналогічні зміни відбуваються в країні II. З початком торгівлі відносна ціна товару У зростає, що спонукає виробників збільшувати випуск капіталомісткого товару та зменшувати виробництво трудомісткого товару X. Внаслідок цього зростає загальний попит на капітал, але зменшується потреба в праці. Оскільки кількість факторів виробництва незмінна, то ціна капіталу зростає, а праці — знижується. Отже, зменшується і співвідношення (w : r). Унаслідок цього у виробників з'являється стимул замінювати капітал працею, що зможе призвести до зменшення співвідношення К : L.

Якщо порівняти зміни, що відбулися в стані рівноваги обох країн, то можна отримати досить цікавий результат. Розвиток взаємної торгівлі веде до того, що співвідношення цін на виробничі ресурси в країні І збільшилось, а в країні II – зменшилось. Розширення торговельного обміну триватиме доти, доки в обох країнах не складуться однакові співвідношення відносних цін на кінцеві продукти.

Отже, в умовах економічної рівноваги за однакових для обох країн відносних (та абсолютних) цін на кінцеві продукти, технологій виробництва й постійного ефекту його масштабів відносні (та абсолютні) ціни факторів виробництва вирівнюються. Ця формула в економічній літературі називається теоремою про вирівнювання цін факторів виробництва, або теоремою Хекшера – Оліна – Семуелсона.

Теорема Хекшера – Оліна – Семуелсона – торгівля кінцевими продуктами значною мірою замінює переміщення факторів виробництва в міжнародних масштабах та сприяє зростанню ціни надлишкового виробничого ресурсу й зменшенню ціни дефіцитного фактора доти, доки ціни факторів не вирівняються. Треба відзначити, що повне вирівнювання цін на фактори виробництва можливе лише тоді, коли вирівняються ціни кінцевих продуктів [4].

Пізніше американський економіст Роберт Манделл на основі теореми Хекшера – Оліна – Семуелсона зробив висновок про те, що за умови мобільності факторів виробництва в міжнародному масштабі та за відсутності переміщення товарів з країни в країну відносно надлишковий фактор мігруватиме з країн з низькими цінами на нього до країн, де він коштує більше. Такий рух приведе до вирівнювання цін на виробничі ресурси і продовжуватиметься доти, доки факторні ціни та ціни кінцевих товарів відповідно не вирівняються. Це твердження, очевидно, справедливе лише за умови, коли видатки руху факторів виробництва дорівнюють нулю. Таким чином, з точки зору впливу на ціни рух товарів та рух факторів виробництва в міжнародних масштабах мають ідентичний механізм дії і можуть вважатися замінниками.

І хоча наслідки міжнародної торгівлі в плані зміни цін факторів виробництва здаються логічно вмотивованими, все ж очевидно, що в реальному житті повне вирівнювання факторних цін, як це випливає з теорії Хекшера – Оліна, практично не зустрічається. Це пояснюється тим, що модель Хекшера – Оліна базується на цілому ряді вихідних припущень, які на практиці або не виконуються, або реалізуються в неповній мірі чи в іншій формі, аніж це передбачено авторами моделі.

Різниця між цінами кінцевих продуктів може зумовлюватись цілою низкою факторів, а саме: транспортними видатками, митними тарифами, субсидіями виробникам і т. п. Але якщо ціни на аналогічні кінцеві продукти не однакові, то тоді і відносні ціни факторів виробництва також будуть відрізнятись, хоча сама тенденція до вирівнювання цін на фактори виробництва, безумовно, діятиме.

Вирівнювання цін на кінцеві товари може гальмуватись внаслідок таких причин, як недосконала конкуренція, неповне використання виробничих ресурсів. До того ж самі фактори виробництва за своєю природою неоднорідні. Якщо ж визнати, що і структура та якість факторів виробництва змінюються від країни до країни, то тоді, очевидно, процес вирівнювання цін на виробничі ресурси навряд чи матиме місце. Слід також зауважити, що навіть при виробництві однакових товарів технології можна вважати ідентичними лише до певної міри. А це означає, що і прибуток від використання того чи іншого фактора виробництва може суттєво відрізнятися в різних країнах а це, у свою чергу, гальмує вирівнювання факторних цін. Загалом же, очевидно, в реальному житті ціни на фактори виробництва не реагують так чітко на певні зміни в економіці, як це припускає теорія Хекшера – Оліна.