Припущення класичних теорій зовнішньої торгівлі

	Теорія абсолютних переваг	Теорія порівняльних переваг	Теорія співвідношен-ня чинників виробництва
Припущення відносно чинників виробництва
Єдиний чинник виробництва (праця)	+	+	-
Два чинники виробництва (праця і капітал)	-	-	+
Чинник(и) виробництва використовуються повністю	+	+	+
Відмінності в тому, що наділює країни ЧВ	-	-	+
Обмеженість об'єму ЧВ в кожній країні	+	+	+
Повна мобільність ЧВ усередині країни	+	+	+
Повна немобільність ЧВ між країнами	+	+	+
Припущення відносно характеру ринку
Дві країни	+	+	+
Два товари	+	+	+
Досконала конкуренція	+	+	+
Вільність торгівлі	+	+	+
Торгівля збалансована	+	+	+
Транспортні витрати відсутні	+	+	+
Припущення відносно характеру виробництва
Повна спеціалізація країн на одному товарі	+	+	-
Однакова технологія в обох країнах	-	-	+
Припущення відносно характеру товару
Один товар трудомісткий, другий – капіталомісткий	-	-	+
Трудова теорія вартості	+	+	-
Повна еластичність попиту за ціною	+	+	+
Припущення відносно інших теорій торгівлі
Смаки та вподобання споживачів однакові	+	+	+
Ефект масштабу відсутній	+	+	+

Взаємозв’язок забезпеченості країни факторами виробництва та основними напрямками розвитку її зовнішньої торгівлі досліджується в неокласичній теорії в контексті моделі Хекшера – Оліна.

Уперше в економічній теорії вплив забезпеченості факторів виробництва на розвиток міжнародної торгівлі проаналізували два шведських економіста Елі Хекшер (Eli Heckscher) та Бертіл Олін (Bertil Ohlin) в теоремі Хекшера – Оліна.

Незважаючи на ряд досить жорстких обмежень, ця модель дає можливість визначити, якими товарами обмінюватимуться країни на міжнародному ринку, та містить ряд цінних методологічних підходів до аналізу напрямків впливу міжнародної торгівлі на відносні ціни факторів виробництва і розподіл факторних доходів.

Теорема Хекшера – Оліна. Країна експортуватиме ті товари, виробництво яких базується на інтенсивному використанні відносно надлишкових виробничих ресурсів, і, відповідно, імпортуватиме товари, виробництво яких характеризується інтенсивним застосуванням відносно дефіцитних виробничих ресурсів.

Положення концепції Хекшера – Оліна досить важливі і для теорії економічного зростання. Так, для країни з надлишком праці зовнішня торгівля може потенційно розширити можливості повнішого використання цього надлишкового ресурсу та/або привести до підвищення заробітної плати робітників, дозволяючи водночас зекономіти дефіцитну валюту, яка необхідна для придбання інвестиційних товарів.

Модель міжнародної торгівлі Хекшера – Оліна базується на кількох важливих вихідних припущеннях, а саме:

1. Усе світове господарство складається з двох країн, при чому кожна з них виробляє два товари, використовуючи два однорідні в масштабах світового господарства фактори виробництва. Кількість факторів незмінна, а кожна країна по-різному забезпечена ними.

2. Виробництво в кожній країні базується на однаковій технології, тобто виробничі функції обох країн ідентичні.

3. Виробництво обох товарів у кожній країні характеризується незмінним ефектом масштабу.

4. Товари характеризуються різною факторомісткістю, але факторо-місткість кожного товару завжди незмінна при всіх співвідношеннях цін на виробничі ресурси.

5. Смаки та вподобання споживачів в обох країнах однакові.

6. Економіка обох країн характеризується досконалою конкуренцією.

7. Фактори виробництва повністю мобільні в межах кожної країни, але не можуть переміщуватись у міжнародних масштабах.

8. Транспортні видатки дорівнюють 0.

9. Відсутні будь-які перешкоди на шляху руху товарів між країнами, ціни на обсяги виробництва визначаються під впливом суто ринкових сил без будь-якого втручання з боку держави (уряду).

Більшість із цих припущень уже використовувалась при аналізі класичної теорії міжнародної торгівлі. А от припущення про різний рівень забезпеченості факторами виробництва кожної країни, незмінну факторомісткість товару незалежно від відношення цін виробничих ресурсів та незмінність смаків і вподобань споживачів в обох країнах були сформульовані Хекшером та Оліном, щоб виокремити роль саме структури факторів виробництва у визначенні напрямків і наслідків розвитку міжнародної торгівлі.

Ураховуючи велике методологічне значення цих припущень, доцільно зупинитись на їх розгляді більш детально.

Надлишок фактора виробництва, або виробничого ресурсу (factor abundancy). Сам термін «різна забезпеченістьфакторами виробництва» означає відносно різну структуру виробничих ресурсів, а не їх різні абсолютні обсяги.

Отже, коли мова йде про надлишковість певного фактора, це означає, що в різних країнах праця та капітал (як основні виробничі ресурси) використовуються в різних пропорціях.

Відносний надлишок певного ресурсу визначається декількома способами.

По-перше, співвідношення між факторами виробництва можна розрахувати шляхом співставлення абсолютної кількості праці та капіталу (користуючись при цьому фізичними одиницями виміру), які має у своєму розпорядженні кожна країна.

У цьому випадку твердження «країна І має надлишок капіталу порівняно з країною ІІ» означає, що (К : L)_I > (K : L)_II, де К_І та L_I – відповідно кількість капіталу та праці в країні І , а К_II і L_II — в країні II. На основі цього співвідношення можна зробити висновок і про те, що країна II більш забезпечена працею порівняно з країною І.

По-друге, надлишок певного фактора виробництва можна визначити, співставляючи відносні ціни капіталу та праці. В цьому випадку країна матиме відносний надлишок капіталу порівняно з країною за такої умови – (r : w) _І < (r : w)_II, де r та w – відповідно ціни капіталу та праці в обох країнах.

Треба відзначити, що зв'язок між результатами, отриманими на основі фізичного та відносного способів виміру, треба розглядати досить ретельно. Річ у тому, що ціни відображають не тільки пропозицію факторів виробництва, але й попит на них, причому цей попит має похідний характер від попиту на кінцеві товари та послуги.

Але оскільки технології, смаки та вподобання в обох країнах однакові (це вихідні положення аналізу), то обидва способи розрахунку співвідношення факторів виробництва дають однаковий результат.

Таким чином, у даному конкретному випадку вибір способу виміру співвідношення між факторами виробництва не має значення.

Але якщо бодай одне з раніше сформульованих припущень відсутнє, то результати не збігатимуться. Зазначимо, що в концепції Хекшера – Оліна використовується перший з названих способів.

Для подальшого аналізу концепції Хекшера – Оліна розглянуто поняття факторомісткості товару (commodity factor intensity). Товар є Х-факторомістким, якщо співвідношення між ним та іншим фактором Y більше порівняно із співвідношенням між факторами X та Y, використаними для виробництва іншого товару. Факторомісткість товару можна описати за допомогою ізокванти.

Очевидно, що ізокванта відносно трудомісткого товару X тяжіє до осі, по якій відкладається кількість праці (L), тоді як ізокванта капіталомісткого товару Y має знаходитись ближче до осі, по якій відкладається кількість капіталу (K). На рис. 3.1 показана характеристика факторомісткості товарів за допомогою ізоквант [1].

Рис. 3.1. Характеристика факторомісткості товарів за допомогою ізоквант

Ключовим елементом концепції Хекшера – Оліна є припущення про різну факторомісткість товарів, яка не залежить від відносних цін на виробничі ресурси. Так, товар Y є капіталомістким (ізокванта Y), а товар X (ізокванта X) – трудомістким. Алгебраїчно ці твердження можна записати у вигляді нерівності (К : L)_Y < (К : L)_X. Цю різницю y факторомісткості є можливість графічно представити за допомогою ізоквант. Візьмемо дві точки А та С. Очевидно, що виробництво товару Y в точці А буде більш капіталомістким порівняно з виробництвом товару X в точці С, оскільки (К : L)¹_Y > (К : L)¹_{X .} Співвідношення між капіталом та працею визначає нахил променя, що виходить з початку координат і перетинає ізокванту в точці, для якої й розраховується дане співвідношення.

Візьмемо тепер точки В та D. Як бачимо, в цьому випадку праця є дешевшою порівняно з капіталом, ніж у попередньому: ізокоста (P_L : P_K)₁ має менший нахил порівняно з ізокостою (Р_L : Р_K)_2. Іншими словами, для даного випадку справедливе співвідношення (P_L : P_K)₁ < (Р_L : Р_K)_2. Але і зараз (K : L)²_Y > (K : L)²_X, оскільки промінь 0D має менший нахил порівняно з 0В.

Згідно з неокласичною теорією, основою розвитку торговельних відносин між двома країнами є різниця між відносними цінами товарів в умовах автаркії. Ця різниця може зумовлюватися в тому числі різними умовами виробництва, які визначаються різним рівнем забезпеченості виробничими ресурсами.

Фактично теорема Хекшера – Оліна є логічним розвитком аналізу торгівлі між двома країнами, які характеризуються різними умовами виробництва та ідентичним попитом. Наявність різних умов виробництва (різна забезпеченість виробничими ресурсами) знаходить свій вияв у різних відносних цінах товарів. Якщо країна II має надлишок капіталу, то капіталомісткий продукт Y її виробництва буде дешевшим порівняно з аналогічним товаром у країні І. Таким чином, наявність надлишку праці в країні І веде до того, що виробництво трудомісткого продукту X у ній буде дешевшим порівняно з його випуском країною II.

Отже, обидві країни зацікавлені в розвитку взаємного торговельного обміну, якщо умови міжнародної торгівлі лежатимуть у проміжку між співвідношеннями цін країн І та II в умовах автаркії, таким чином, (Р_X : Р_Y)_І < (Р_X : Р_Y)_int < (Р_X : Р_Y)_II. Економічні наслідки такого торговельного обміну можна проілюструвати за допомогою рис. 3.2.

Рис. 3.2. Торгівля між двома країнами з різними умовами