Семінарське заняття № 7

Тема 7.2. Судження як форма мислення

Мета: навчитися розрізняти види суджень, застосовувати схему “логічний квадрат” для визначення істинності простих суджень і таблицю істинності для складних суджень.

План

1. Загальна характеристика суджень.

2. Види суджень. Атрибутивні та релятивні. Складні та прості.

3. Визначення істинності суджень за логічним квадратом.

Завдання для самостійної роботи

1. Дати відповідь на тестові завдання.

1. До структури судження входять такі елементи:

а) підмет і присудок;

б) суб'єкт, предикат, зв'язка;

в) вислови і зв'язка.

2. За кількістю і якістю судження класифікують в такий спосіб:

а) загальностверджувальні;

б) заперечні;

в) екзистенціальні;

г) розділові;

д) частковостверджувальні.

3. Судження відношення записують формулою:

а) р v q v г;

б) Sє(нe-є) Р;

в) x R y.

4. Предикат завжди розподілений в таких судженнях:

а) загальностверджувальних;

б) загальнозаперечних;

в) частковостверджувальних;

г) частковозаперечних.

5. По діагоналях "логічного квадрату" (у відношенні суперечності)

знаходяться такі судження:

а) Е-О;

б) А-Е;

в) І-О;

г) А-І;

д) Е-О.

6. Серед названих суджень складними є:

а) загальностверджувальні;

б) диз'юнктивні;

в) частковозаперечні;

г) еквівалентні;

д) розділові.

8. Визначте вид таких суджень:

а) Володимир – брат Василя;

б) стоїть гора високая;

в) у світі є одна красуня;

г) він жорстко поділяв людей на наших і не наших;

д) Гегель – геніальний філософ;

е) випадуть у травні дощі – буде добрий урожай;

є) можливо, в найближчий час люди знову відвідають Місяць.

Рекомендована література:

Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. К., 1992.

Зезет В. Елементарная логика. М., 1985.

Ивин А. А. , Никифоров А.Л. Словарь по логике. – М., 1998.

Івін О.А. Логіка. – К., 1996.

Ішмуратова А.Т. Вступ до філософії логіки. – К., 1997.

Конверський А.С. Логіка. – К., 1998.

Марцелюк С.Н. Логіка (курс лекцій). – К., 1993.

Тофтул М.Г. Логіка. – К., 2002.

Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996.

Семінарське заняття № 8

Тема 7.3. Умовивід як форма мислення

Мета: набути навички записувати умовивід у вигляді формул, знаходити помилки в умовиводах, аналізувати і виправляти їх.

План

1. Умовивід як форма мислення.

2.Дедуктивні (демонстративні) умовиводи. Безпосередні умовиводи. Категоричний силогізм.

3. Індуктивні і традуктивні умовиводи.

Тематика рефератів:

• Індукція та дедукція засоби пізнання світу.

• Методи індуктивних досліджень.

• Методи індуктивних досліджень.

Завдання для самостійної роботи

1. Дати відповідь на тестові завдання

1. Умовивід відрізняється від поняття і судження:

а) широтою охоплення відношень дійсності;

б) відображенням процесуальності мислення;

в) фіксацією моментів постійності у предметах і явищах.

2. В дедуктивних умовиводах думка:

а) рухається від одиничного до загального;

б) від загального до часткового і одиничного;

в) переходить з одного предмету на інший такого ж рівня загальності.

3. В традиційній логіці виділено такі різновиди дедуктивних умовиводів:

а) категоричний силогізм;

б) умовивід за аналогією;

в) популярна індукція;

г) безпосередній умовивід;

д) повна індукція.

4. Безпосередні умовиводи утворюють такими способами:

а) обмеження;

б) визначення;

в) перетворення;

г) узагальнення;

д) протиставлення предикату.

5. Обернення з обмеженням відбувається в таких безпосередніх умовиводах:

а) SaP;

б) SiP;

в) SeP;

г) SoP.

6. До структури простого категоричного силогізму входять:

а) один засновок і висновок;

б) кілька засновків і два висновки;

в) два засновки і висновок.

7. Чи можна зробити висновок у категоричному силогізмі, якщо більший засновок - заперечне судження, а менший часткове?

а) Так;

б) Ні.

8. Чи можна зробити висновок у категоричному силогізмі, якщо обидва засновки заперечні судження?

а) Так;

б) Ні.

9. Ентимема - це:

а) складний силогізм;

б) складноскорочений силогізм;

в) скорочений силогізм.

10. Умовиводи із суджень з відношеннями мають такий вигляд:

аRb

a) SaР б) AvB;A в) bRc

PiS В a Rc

11. До вірогідних умовиводів належать:

а) ентимема;

б) повна індукція;

в) наукова індукція;

г) безпосередній умовивід;

д) умовивід за аналогією.

12. Вчення про індуктивні методи дослідження причинно-наслідкових зв'язків належить:

а) Аристотелю;

б) Хрізіппу;

в) Августину Блаженному;

г) Т.Аквінському.

д) Дж. Міллю.

Рекомендована література:

Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. К., 1992.

Зезет В. Елементарная логика. М., 1985.

Ивин А. А. , Никифоров А.Л. Словарь по логике. – М., 1998.

Івін О.А. Логіка. – К., 1996.

Ішмуратова А.Т. Вступ до філософії логіки. – К., 1997.

Конверський А.С. Логіка. – К., 1998.

Марцелюк С.Н. Логіка (курс лекцій). – К., 1993.

Тофтул М.Г. Логіка. – К., 2002.

Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996.