55. Світові інтеграційні процеси і Україна. Проблема входження України до європейських та трансатлантичних структур.

Важливим напрямком зовнішньополітичної активності України є налагодження відносин з Російською Федерацією. Принципові розходження між Україною та Росією криються в різних підхо­дах до Співдружності Незалежних Держав (СНД) і до розширення НАТО на схід.

Україна виступає проти перетворення СНД на наддержавну структуру зі своїми органами влади й управління. Україна приєдна­лася на правах асоційованого члена до економічного союзу в рамках СНД.

У 1996 р. на конференції міністрів закордон­них справ в Австрії Україна стала членом Цент­ральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), куди входять країни-сусіди України — Польща, Словаччина, Бі­лорусь, Румунія.

Досить активно розвиваються українсько- польські відносини. У січні 1997 р. відбувся візит Л. Кучми до Польщі й підписання Меморандуму про заходи щодо лібералізації двосторонньої тор­гівлі; у серпні 1998 р. Україну відвідав президент Польщі А. Кваснєвський.

11—12 травня 1995 р. відбувся офіційний візит Президента США Б. Клінтона до КиєвгГ. 19 вересня 1996 р. було проголошено створення Міждержавної комісії зі співробітництва між Україною і США. Її очолили Президент України Л. Кучма і віце-президент США А. Гор. Створення такої комісії сприяє взаємодії між країнами в сфері національної безпе­ки, зовнішньої політики, торгівлі та інвестицій.

На початку червня 2000 р. відбувся візит Пре­зидента США Б. Клінтона в Україну. У ході пере­говорів порушувалося широке коло проблем — від європейської безпеки до охорони довкілля.

У травні 2002 р. Україна оголосила про свій єв­ропейській вибір, проте шлях у цьому напрямку не передбачався легким. У 2003 р. Україна отримала статус «країни — сусіда ЄС».

Щоб домогтися підтримки США, уряд України у 2003 р. направив до Кувейту, а згодом до Іраку, воєнний контингент. Проте ця зовнішньополітична акція в країні була сприйнята неоднозначно.

Курс на інтеграцію України в Європейське спів­товариство поєднується з участю в інтеграційних процесах зі східними країнами. У лютому 2003 р. керівники Росії, України, Білорусі, Казахстану уклали угоду про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП).

Крім європейської інтеграції та тісних відносин з Росією основними пріоритетами зовнішньої полі­тики України були:

• економізація зовнішньої політики, тобто зов­нішньополітичні зв'язки повинні підкріплюва- ' тися й економічним співробітництвом;

• розвиток зв'язків зі стратегічними партне­рами;

• створення позитивного іміджу України;

• забезпечення диверсифікації постачання енер­гоносіїв;

• підтримка відносин зі світовим українством (українська діаспора);

• реалізація переваг свого геополітичного поло­ження

Важливим напрямком української зовнішньої політики стала участь українських військових у миротворчих операціях ООН.

Після президентських виборів 2005 р. нове ук­раїнське керівництво на чолі з В. Ющенком про­голосило курс на євроінтеграцію. Україна подала заявку на вступ до ЄС. На саміті Україна—ЄС, що відбувся в кінці жовтня 2006 р. в Гельсінкі, прем'єр-міністр Фінляндії, голова Європейської Ради Матті Ванха- нен запевнив, що ЄС готовий із 2007 р. розпочати з Україною переговори щодо нового формату угоди вступу країни до ЄС, й основним елементом цього документа має стати створення зони вільної торгів­лі. Цьому має передувати вступ України до СОТ. Але реалізація цих амбітних планів потребує наполегливої праці.