- •1. Українське питання в політиці держав Європи напередодні Другої світової війни (вересень 1938- вересень 1939р)
- •2. Україна в дипломатії країн – учасниць антигітлерівської коаліції.
- •3.Формуванні кордонів урср під час та по закінченні Другої світової війни.
- •4. Радянізація західноукраїнських земель (1939-1941рр)
- •5. Напад фашистської Німеччини на срср. Причини поразок Червоної Армії у перші місяці війни.
- •6.Причини, характер та цілі Великої Вітчизняної війни.
- •7. Україна в умовах нацистської окупації.
- •8. Всенародна боротьба проти німецько-фашистських окупантів на території України під час Великої Вітчизняної війни.
- •9. Партизанський і підпільний рух на території України під час Другої світової війни.
- •10. Внесок українського народу у становленні радянського тилу в роки Великої Вітчизняної війни.
- •11.Створення та діяльність оун-упа в роки Другої світової війни
- •12.Основні бойові дії в Україні протягом 1941 – 1944рр.
- •14. Визволення України від фашистських загарбників і завершення об,єднання її земель.
- •15.Внесок українського народу в перемогу над нацистською Німеччиною.
- •16. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України
- •17. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України (1945- поч. 1953рр). Життєвий рівень українського народу.
- •19. «Ждановщина» в Україні: ідеологічний наступ тоталітарного режиму на культуру.
- •20. Діяльність урср на міжнародній арені після Другої світової війни.
- •21. Об,єднання українських земель після закінчення другої світов.Війни.
- •22.Радянізація західних областей України. Ліквідація повстанського руху.
- •23.Урср в період дестабілізації (1953-1964рр): напрямки реформування.
- •24. Реабілітаційні процеси в період розгортання дестабілізації (1953-1964рр), їх периодізація та характер.
- •25.Розширення повноважень Української рср у складі срср в період дестабілізації.
- •26. Стан економіки у другій половині 60-х – на початку 80-х років та назрівання економічної кризи.
- •28. Посилення системної кризи тоталітарного ладу (серед 60-х–початок 80-х)
- •29.Етносоціальні процеси в урср у період загострення кризи радянської системи.
- •30.Політична опозиція другої пол.. 60-х- сер 80-х рр.: програмні та організаційні засади.
- •31.Політика русифікації України в 60-х-80-хрр Наслідки цього процесу для української нації.
- •32.Концепція «перебудови» в срср і Україна
- •33.Суспільно- політичні процеси в Україні в період «перебудови»
- •34. Розгортанні руху та національне відродження України (1985-1991рр)
- •35. Становлення багатопартійної системи в Україні. Класифікація новостворених політичних партій. Характер багатопартійності.
- •36. Формування передумов незалежності України: 1983-1991 рр.
- •37. Погіршення економічної ситуації в Україні у другій половині 80-х років. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •40. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 199 р, його вплив на процес державотворення в Україні.
- •41. Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України, їх основні положення та сучасні оцінки
- •42.Об'єктивні та суб'єктивні причини руйнації господарського механізму після проголошення державної незалежності України
- •46. Особливості конституційного процесу 1996-2004 рр. Причини та шляхи подолання системного протистояння державно-владних гілок.
- •47. Політичні партії незалежної України. Проблема взаємодії суспільства і влади.
- •48.Особливості та перспективи розвитку української демократії.
- •49. Президентські і парламентські вибори 2004-2010 рр.: аналіз політичних подій.
- •50. Етнонаціональний склад населення України. Міжнаціональні відносини. Проблема громадянських і політичних прав національних меншин.
- •51. Міжконфесійні відносини незалежної України.
- •52. Декларація напрямів і принципів зовнішньої політики України після проголошення незалежності. Проблема зовнішньополітичних пріоритетів на етапі 1990-х - початку 2000-х рр.
- •53. Концептуальні основи і пріоритети зовнішньої політики України.
- •54. Сучасні євроатлантичні інтеграційні орієнтири України: дилема оцінок та шляхів реалізації.
- •55. Світові інтеграційні процеси і Україна. Проблема входження України до європейських та трансатлантичних структур.
- •56. Україна і єс: проблеми та перспективи інтеграції.
- •57. Співробітництво України з нато: перспективи і можливі форми реалізації.
- •58. Українсько-російські відносини, їх стан та тенденції розвитку.
- •59. Обрання і діяльність першого президента України.
- •61. Президентство л.Кучми. Оцінки цього періоду в сучасній політичній літературі.
- •62. Політична боротьба в Україні під час президентських виборів восени 2004 р. Обрання в.Ющенка президентом України (грудень 2004 р.).
- •64. Співвідношення партійно-політичних блоків у парламенті України за результатами виборів 2007 р. Діяльність уряду на чолі з прем’єр-міністром ю.Тимошенко.
- •65. Саміт нато в Бухаресті (квітень 2008 р.) та його рішення щодо приєднання України до Плану дій відносно вступу до нато (пдч).
- •66. Прийняття України до вто (2008 р.). Перспектива та проблематичність даного чинника для економіки України.
- •67. Політичні оцінки президентської діяльності в.Ющенка.
- •68. Світова економічна криза 2008 – 2009 рр., її вплив на внутрішньо економічну та внутрішньополітичну ситуацію в Україні.
- •69. Політичні процеси в Україні напередодні та під час президентських виборів 2010 р.
31.Політика русифікації України в 60-х-80-хрр Наслідки цього процесу для української нації.
Русифікація — сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в Україні або інших країнах, за допомогою переходу чи переводу осіб неросійської національності на російську мову й російську культуру та їхньої дальшої асиміляції. Русифікацію зумовила державна політика російських режимів — спочатку царського, а згодом радянського, та обставини, що в них перебували внаслідок своєї приналежності до Російської Імперії чи Радянського Союзу неросійські народи.
Головною метою русифікації є створення єдиного так званого радянського народу з російською мовою й культурою. Ініціаторами й пропагаторами русифікаці в УРСР стають також партійні й радянські діячі українського роду.
Процес русифікації охопив усі без винятку сторони духовного життя українського народу, став на перепоні подальшого розвитку науки, літератури і мистецтва, визначив зміст і спрямування засобів масової інформації, відповідним чином відбився на релігійних процесах.
23 січня 1960 р. – доповідна записка до ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР “Про заходи по поліпшенню викладання російської мови у школах УРСР”.
Негативні процеси виразно спостерігалися у видавничій справі. Протягом 60— 80-х рр. простежується стійка тенденція до зменшення кількості україномовних видань та їх тиражів. Своє національне обличчя поступово втрачав український театр. Молодь була позбавлена можливості ознайомитися з кращими зразками української літератури.
Переважно російськомовним ставало кіновиробництво. Після незаслуженої критики стрічок "Тіні забутих предків" (1965) С.Параджанова, "Джерело для спраглих" (1965), "Білий птах з чорною ознакою" (1972) Ю. Ільєнка та деяких інших, кінематографісти з винятковою обережністю бралися за українську тематику, за озвучення фільмів українською мовою.
З одного боку, посилювався наступ партійного апарату, його ідеології, з іншого -зростала національна самосвідомість. Виникли проблеми і в розвитку мистецтва. Проте на сцені були суворо заборонені п'єси, які викривали недоліки існуючого ладу. Український театр дедалі більше втрачав національну особливість. З нього за роки застою майже зовсім було витіснено українську мову. Втім, стало помітним зникнення інтересу до національної музики. В образотворчому мистецтві того часу надто багато місця займали образ В. Леніна, теми народу-творця. Твори художників-новаторів просто знищувались. У 70-х роках схвалення глядачів дістали такі визначні твори вітчизняної кінематографії, як "У бій ідуть тільки "старики"", "Ати-бати, йшли солдати..." Водночас С. Параджанов, Ю. Іллєнко, І. Мико-лайчук зазнали гонінь. Вкрай негативно партійна номенклатура сприйняла фільм "Білий птах з чорною ознакою" Ю. Іллєнка
32.Концепція «перебудови» в срср і Україна
Березень 1985 р. – прихід до влади М.С.Горбачова, який розпочав процес «перебудови». «Перебудова» – політичний курс КПРС, спрямований на оздоровлення суспільно-політичної, економічної і ідеологічної сфер життя.
Основні етапи перебудови:
І етап (1985 – 1988 рр.) – період розробки концепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови: квітень 1985 р. – програма прискорення соціально-економічного розвитку країни; червень 1987 р. – реформа М.Рижкова та Л.Абалкіна (запровадження принципу трьох «С» - самостійність, самоокупність, самофінансування); перебування перебудовчих процесів під контролем радянської номенклатури; початок політичних реформ. Але замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку розпочалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми, відбувся сплеск інфляції. У березні 1985 p., коли криза радянського суспільства сягнула апогею, до влади прийшов М. Горбачов. Поштовх до виходу з глибокої кризи дала перебудова, курс на яку М. Горбачов проголосив у виступі на квітневому пленумі ЦК КПРС (1985 p.). Задумані реформи були не чіткі. Вони починалися під гаслами "Гласність!", "Прискорення!", "Перебудова!". Завдання гласності полягало передусім у тому, щоб відкрити людям усе, що раніше від них приховувалося, і визнати кризу всієї системи. Гасло "Прискорення!" закликало до підвищення темпів економічного і суспільного розвитку. Гасло "Перебудова!" означало курс на реформування радянського суспільства в цілому.
Ситуація в народному господарстві продовжувала погіршуватися,зменшились обсяги сільськогосподарського виробництва,приріст промислового виробництва дорівнював нулю. розладнання економічних відносин. І державний, і приватний сектори економіки прагнули отримувати максимальний прибуток не завдяки ефективності та якості, а за рахунок підвищення цін. Усе це врешті-решт призвело до цілковитого ігнорування інтересів споживача, до стрімкого падіння життєвого рівня радянських людей. Щодо внутрішньої політики "перебудова" вважала пріоритетною не економічну, а політичну реформу. Суть її полягала у поступовому переході влади від партійного апарату до державних органів, які мали обиратися парламентським шляхом.
ІІ етап (1988 – 1991 рр.) – період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки: червень 1988 р. – ХІХ партійна конференція ухвалила рішення про кардинальне реформування політичної системи, взято курс на гласність, яка виявилася у поверненні із забуття історичних фактів, оприлюдненні інформації про події, які приховувалися, публікації заборонених творів радянських і зарубіжних авторів, було прийнято проект конституційної реформи ( двоступенева представницька система -з'їзд народних депутатів СРСР і Верховна Рада СРСР, яка обиралася з депутатів з'їзду); 1990 р. – перші демократичні вибори до Верховної Ради; погіршення економічної ситуації; неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки; червень 1990 р. – прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки, яка з самого початку виявилася нежиттєздатною. Але безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства, зростання інфляції, розбалансованості економіки.
Перші вільні вибори народних депутатів СРСР у березні 1989 р. виявили багато нових політичних лідерів, сприяли прискоренню політизації радянських людей. Виникають так звані неформальні групи та об'єднання. Політично активне населення об'єднується у народні фронти та рухи. У більшості радянських республік починається процес відновлення незалежності. Стало очевидним, що центральна влада не в змозі стримати процес розпаду Радянського Союзу. Найпомітніші зміни відбулись у зовнішній політиці. Радянське керівництво припинило інтервенцію в Афганістані: виведення радянських військ почалося 15 травня 1988 р. і завершилося 15 лютого 1989 р. За офіційними даними у цій війні загинуло понад 13 тис. солдатів і офіцерів, 87 тис. було поранено. Восени 1990 р. почався останній етап кризи тоталітаризму, адміністративно-командної системи. Розпочавшись ще за часів "перебудови", попри використання демократичних гасел на кшталт "нове політичне мислення", "демократизація", "гласність", криза поглибилася і через рік закінчилася розпадом Радянського Союзу. Радянська система зазнала краху