46. Особливості конституційного процесу 1996-2004 рр. Причини та шляхи подолання системного протистояння державно-владних гілок.

Етап – 1996 – 2004 рр. відзначався створенням ефективної системи взаємодії центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій відповідно до принципів європейської спільноти. На цьому етапі відбулась зміна конституційного статусу Президента України від голови виконавчої влади до гаранту конституційних прав і свобод.

На момент проголошення Декларації „Про державний суверенітет України” (1990 р.) чіткої регламентації процедурних питань роботи виконавчої влади, які б відповідали демократичним уявленням світової спільноти про виконавчу гілку влади, не було, тому важливим кроком у формуванні інституту виконавчої влади в Україні стало ухвалення наступних конституційних законів – „Про заснування поста президента Української РСР”, „Про президента Української РСР” та „Про вибори президента Української РСР”. Утворення посади Президента України, який очолював систему органів державного управління, було першим кроком на шляху до чіткого перерозподілу державної влади, створення дійсно європейської системи влади. Проте, ці нормативні акти так і не змогли вирішити більшість проблем у діяльності Кабінету Міністрів, який ще навіть не мав офіційно закріпленого статусу органу виконавчої влади.

Прийняття Конституції (1996 р.), безумовно, стало наступним важливим етапом у розвитку інституту виконавчої влади, оскільки було визначено основні принципи і напрямки роботи Кабінету Міністрів та Президента України, проте, як виявилося пізніше, Основний Закон не врегулював багато особливостей роботи виконавчої влади. З метою подальшого реформування Кабінету Міністрів України та забезпечення максимально повного й точного втілення його конституційного статусу в життя було започатковано адміністративну реформу (1998 р.), головним завданням якої було поетапне створення такої системи державного управління, яка б мала забезпечити становлення України як високо розвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії.

Відзначається, що важливою віхою у становленні виконавчої влади в Україні стала конституційна реформа 2004 р., згідно з якою виконавча влада формується парламентською більшістю, що є показником відкритості і демократичності виконавчої вертикалі. Зазнав змін і статус Президента України, який став мати менше важелів тиску на уряд та на всю виконавчу владу в цілому.

На сучасному етапі ефективна реалізація функцій і завдань виконавчої влади в значній мірі залежить від виконання їх на місцях, що обумовлює вирішення проблем вдосконалення дільяності і правового забезпечення місцевих державних адміністрацій, інститут яких вперше було запроваджено у 1992 р. Законом України „Про представника Президента України”.

Вирішенню проблем законодавчого забезпечення та діяльності місцевих державних адміністрацій сприяла в значній мірі адміністративна реформа 1998 р., згідно з Концепцією якої реформування організації та діяльності місцевих державних адміністрацій необхідно було проводити поступово з урахуванням загальних тенденцій перетворення структурних та функціональних засад всієї системи органів виконавчої влади та інституту державної служби.